Ухвала суду № 136170155, 01.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11916/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01 травня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 889 від 19.09.1996 р.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо скасування рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 246 від 06.05.1969 р.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача права користування підсобним приміщенням (гаражем).

- визнати за позивачем право користування підсобним приміщенням (гаражем), наданим на підставі рішення виконавчого комітету № 246 від 06.05.1969 р. та рішення № 150 від 20.03.1970 р.

- зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним приміщенням.

- відновити порушені права позивача.

Приписами ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160 КАС України виходячи з наступного.

Положеннями п.2 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В порушення вищевказаних вимог позивачем в позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача, а також будь-які ідентифікаційні відомості щодо третіх осіб.

Окрім того, суддя звертає увагу позивача про недопустимість зазначення у якості третьої особи ОСОБА_2 , який як вказує позивач - помер, оскільки останній в силу свого цивільного стану не може бути учасником жодних правовідносин.

За змістом п.4 ч.5. ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст та кількість позовних вимог впливають відповідно на вирішення питання підвідомчості спору конкретному суду та правильному вирішенню питання щодо судового збору, а також на з`ясування, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) тощо, а отже і з`ясуванню перешкод для відкриття провадження у справі.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 826/16958/17.

Суддя акцентує увагу позивача на недотримання ним вимог ч.1 ст.5 КАС України щодо визначення способів захисту та поновлення прав позивача. Так, позовні вимоги мають бути чіткими, визначеними та спрямованими на ефективне поновлення публічних прав особи. Натомість вимоги:

"визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача права користування підсобним приміщенням (гаражем)" виходить за межі способів захисту, визначених ст.5 КАС України, та за своєю правовою природою не є публічно-правовою, а приватно-правовою;

"визнати за позивачем право користування підсобним приміщенням (гаражем), наданим на підставі рішення виконавчого комітету № 246 від 06.05.1969 р. та рішення № 150 від 20.03.1970 р." виходить за межі способів захисту, визначених ст.5 КАС України, та за своєю правовою природою не є публічно-правовою, а приватно-правовою;

"зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним приміщенням" не конкретизована, оскільки не містить реквізитів відповідного приміщення й має декларативний характер, що суперечить суті адміністративного судочинства;

"відновити порушені права позивача" має декларативний характер, що суперечить суті адміністративного судочинства.

Суддя зазначає, що адміністративний позов не може ґрунтуватися на припущеннях; позивач повинен чітко окреслити межі порушеного суб`єктивного публічного права та належно аргументувати, що обраний спосіб захисту відповідає характеру правопорушення з боку відповідача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, що свідчить про те, що позивачу слід уточнити мотивувальну та прохальну частину позову.

За приписами п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, в порушення вищевказаних вимог, позивачем в позовній заяві не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674).

Згідно ст.1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст.2 Закону № 33674-VI).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3328,00 грн.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI).

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 заявляє 4 вимоги немайнового характеру, судовий збір за які складає 5324,80 грн.

Проте, до позовної заяви позивачем долучено квитанції про сплату судового збору лише в розмірі 2662,40 грн., що є порушенням ч.3 ст.161 КАС України та приписів Закону № 3674-VI.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 в рамках даної справи є, зокрема, рішення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 889 від 19.09.1996 р. й дії відповідача щодо скасування рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 246 від 06.05.1969 р.

В той же час з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 27.04.2026 р., тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак позивачем не подано до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

Наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог,встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для подання до суду: позовної заяви у новій редакції у відповідності до вимог ст.160 КАС України; мотивовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та належним чином засвідчені документи на підтвердження вказаних у заяві обставин; платіжний документ про доплату судового збору у сумі 2662,20 грн.

Керуючись ч.1 ст.169 КАС України, суддя -

ухвалив:

Залишити позовну заяву без руху.

Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи № 420/11916/26 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя О.І. Бездрабко