Рішення № 136169473, 30.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6711/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу з 01.05.2025 року соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

- зобов?язати відповідача поновити виплату позивачу з 01.05.2025 року соціальну пільгу за користування комунальними послугами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Закон України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі Закон №203/98-ВР) є спеціальним законом і не передбачає умови щодо сукупного доходу сім`ї як підстави для відмови у наданні пільг. Вказує, що Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 (далі Порядок №389), у своєму п.2 не поширює дію на осіб, які мають право на пільги за Законом №203/98-ВР. Зазначає, що Закон України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон №4059-IX) є загальним бюджетним законом, який не може обмежувати права, встановлені спеціальним законом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 «Про внесення змін до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» (далі постанова №1553) визначено умову надання пільг ветеранам у 2025 році невідповідний розмір сукупного доходу. Оскільки дохід сім`ї позивача перевищує встановлений поріг, відповідач вважає свої дії правомірними. Додатково наголошує на пропуску строку звернення до адміністративного суду. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зупинення провадження у справі №380/6711/26 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/11441/25.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставин.

Позивач, ОСОБА_1 , є ветераном органів внутрішніх справ України та отримує пенсію. Відповідно до Закону №203/98-ВР позивач мав право на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальними послугами.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснювало нарахування та виплату зазначеної пільги у грошовій формі відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» (далі Порядок №373), на двох осіб до 30.04.2025 включно.

З 01.05.2025 виплату пільги за користування комунальними послугами позивачу припинено.

Листом від 31.12.2025 №1300-0402-8/176349 відповідач повідомив, що підставою для припинення виплати слугує перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача: відповідно до розрахунку за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 зазначений дохід становить 49803,83 грн в розрахунку на одну особу, що перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (4240,00 грн у 2025 році). Відповідач послався на приписи п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанову Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553.

Вважаючи відмову у виплаті пільги протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 1 ст.6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надається ряд пільг, у тому числі відповідно до пункту 6 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном, в межах норм, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.7 Закону №203/98-ВР пільги на оплату житлово-комунальних послуг та придбання твердого палива надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, серед іншого, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 Закону №203/98-ВР.

Пунктом 2 Порядку №389 визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 1991 років». Закон №203/98-ВР у зазначеному переліку відсутній.

Постановою №1553 Порядок №389 доповнено пунктом 1-1, яким встановлено, що у 2025 році пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 Закону №203/98-ВР, надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 року включно, дію цього підпункту визначено із закінчення опалювального сезону 2024/25 року тобто з 01.05.2025.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи поширюється на позивача як ветерана органів внутрішніх справ умова про обмеження середньомісячного сукупного доходу сім`ї як підстава для надання (відмови у наданні) пільг, встановлених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що Закон №203/98-ВР є спеціальним законом щодо регулювання правового статусу та соціального захисту ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції та деяких інших осіб. Норми цього Закону, що регулюють зміст і обсяг пільг зазначеної категорії осіб, мають пріоритет над нормами загальних законів, у тому числі щорічних законів про Державний бюджет України.

Суд враховує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 та Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 сформулював правовий висновок про те, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Предметом регулювання закону про Державний бюджет є виключно питання, визначені статтею 95 Конституції України. Цей висновок є сталим та неодноразово підтвердженим.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі №1-247/2018(3393/18) визнав неконституційним положення Бюджетного кодексу України, яким Кабінету Міністрів України надавалось право визначати порядок та розміри пільг для ветеранів війни «виходячи з наявних фінансових ресурсів», та наголосив, що обмеження або скасування пільг для ветеранів без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням конституційних зобов`язань держави, а у разі зміни правового регулювання набуті такими особами пільги та гарантії соціального захисту мають бути збережені.

Пункт 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлює умову щодо сукупного доходу для надання пільг ветеранам за Законом №203/98-ВР. По суті, ця норма вводить обмеження, яке раніше не передбачалось Законом №203/98-ВР у чинній редакції. Оскільки Закон №4059-IX є законом про Державний бюджет, він за своєю правовою природою не може слугувати підставою для обмеження пільг, гарантованих спеціальним законом Законом №203/98-ВР. Аналогічно постанова №1553 є підзаконним нормативно-правовим актом, виданим на виконання бюджетного закону, а тому не може застосовуватись всупереч спеціальному закону.

На підтримку цієї позиції Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25 (провадження №Пз/990/15/25) констатував, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ за п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР підлягають наданню без застосування умови про сукупний дохід сім`ї, оскільки спеціальний Закон №203/98-ВР має пріоритет над загальним Законом №4059-IX та над підзаконним Порядком №389 у редакції постанови №1553.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, оскільки висновки, викладені у цій постанові, стосуються щорічної разової грошової виплати до Дня незалежності України (ст.13 Закону №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») та ґрунтуються на тому, що відповідний розмір цієї допоміжної виплати було змінено спеціальним законом (Законом №2983-IX від 20.06.2023), а не законом про Державний бюджет. Отже, ці висновки не є релевантними для обставин справи, що розглядається.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач, припиняючи з 01.05.2025 виплату позивачу пільги за користування комунальними послугами на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та п.1-1 Порядку №389, діяв усупереч спеціальному Закону №203/98-ВР, що є підставою для визнання таких дій протиправними.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. Оскаржувані дії відповідача, пов`язані із припиненням виплати пільги, мають триваючий характер та вчиняються починаючи з 01.05.2025. Позов подано 08.04.2026, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, з дати коли позивачу стало достовірно відомо про причини такого припинення листом відповідача від 31.12.2025 №1300-0402-8/176349.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно з п.8 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у виплаті ОСОБА_1 з 01.05.2025 соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) поновити виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з 01.05.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.