Рішення № 136169208, 30.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5696/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, за Законом України №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, вказаного в довідці за №31/28/37-4 від 09.01.2026 року;

- зобов?язати відповідача перевести з 01.12.2019 року, з пенсії за віком, за Законом України №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, вказаного в довідці за №31/28/37-4 від 09.01.2026 року, та здійснити виплату пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум.

Позивач посилається на те, що є колишнім працівником органів внутрішніх справ України, звільненим у відставку наказом УМВСУ у Львівській обл. від 27.06.2000. З 16.08.2000 йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII. У 2009 році за власним вибором він перейшов на пенсію за Законом №1058-IV. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №380/5385/25 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) 09.01.2026 видано довідку №31/28/37-4 про розмір грошового забезпечення позивача за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року. 12.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перевід з 01.12.2019 на пенсію за Законом №2262-XII та перерахунок пенсії відповідно до зазначеної довідки. Листом від 02.03.2026 №10750-10395/П-02/8-1300/26 відповідач відмовив. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки пенсія є щомісячним платежем і позивач знав або мав знати про розмір виплат. По суті спору зазначає: у 2009 році позивач добровільно обрав пенсію за Законом №1058-IV; у 2019 році до органів Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №2262-XII не звертався; відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (далі Порядок №3-1), поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення особи до органів пенсійного фонду; ретроактивний перевід з 01.12.2019 суперечить цій нормі; довідка не породжує самостійного права на перерахунок, підставою є нормативно-правовий акт КМУ. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл. від 27.06.2000 №280 о/с ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади старшого дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Дрогобицького районного відділення УМВСУ.

З 16.08.2000 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 72% грошового забезпечення.

19.10.2009 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про припинення виплати пенсії за Законом №2262-XII у зв`язку з переходом на пенсію за Законом №1058-IV. За результатами цього звернення з 01.11.2009 виплату пенсії за Законом №2262-XII припинено (атестат №254 про зняття з обліку); підставою припинення зазначено «перехід на пенсію за іншим законом».

03.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №2262-XII. За результатами цієї заяви з 01.09.2023 виплату пенсії за Законом №2262-XII поновлено.

20.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №1058-IV. З 20.09.2023 виплату пенсії за Законом №2262-XII знову припинено (атестат №233 від 03.10.2023; виплачено по 31.10.2023).

09.01.2026 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) складено довідку №31/28/37-4 про розмір грошового забезпечення позивача за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року. Зазначена довідка підготовлена на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №380/5385/25.

12.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перевід з 01.12.2019 з пенсії за Законом №1058-IV на пенсію за Законом №2262-XII та здійснення перерахунку пенсії відповідно до довідки №31/28/37-4.

Листом від 02.03.2026 №10750-10395/П-02/8-1300/26 відповідач відмовив у задоволенні заяви, зазначивши: поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення; у 2019 році позивач з відповідною заявою не звертався; чинне законодавство не передбачає індивідуального перерахунку пенсій за заявою із доданими документами.

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2262-XII, військовослужбовцям, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Згідно із ч.18 ст.43 Закону №2262-XII, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до ч.3 ст.51 Закону №2262-XII, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.63 Закону №2262-XII).

Відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 02.03.2023 №10-1), переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів. При цьому поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення особи до органів Пенсійного фонду.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

У даній справі мали місце наступні обставини (якщо їх узагальнити): позивач є колишнім працівником органів внутрішніх справ, який до 2009 року отримував пенсію за вислугу років за Законом №2262-XII. У 2009 році за власним зверненням він реалізував право, передбачене ч.1 ст.7 Закону №2262-XII, та перейшов на пенсію за Законом №1058-IV. Майже 14 років з 01.11.2009 по 31.08.2023 (за виключенням короткого проміжку у вересніжовтні 2023 року) позивач отримував пенсію виключно за Законом №1058-IV. У березні 2026 року звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не переведення його на пенсію за Законом №2262-XII з 01.12.2019 та зобов`язати здійснити такий перевід з цієї дати.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що ключовим у цій справі є питання: чи виникав у відповідача обов`язок перевести позивача на пенсію за Законом №2262-XII з 01.12.2019 за відсутності відповідної заяви від позивача в той час і за наявності його волевиявлення щодо отримання пенсії за Законом №1058-IV.

Суд констатує, що норма ч.1 ст.7 Закону №2262-XII наділяє особу правом вибору виду пенсії, проте не встановлює можливості ретроспективної зміни такого вибору з будь-якої попередньої дати.

Механізм реалізації права на зміну виду пенсії врегульований Порядком №3-1.

Відповідно до п.5 розділу ІІ цього Порядку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії здійснюється на момент звернення особи до органів Пенсійного фонду. Ця норма є прямою і визначає момент настання правових наслідків переведення дату звернення із заявою.

Позивач у грудні 2019 року до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення з пенсії за Законом №1058-IV на пенсію за Законом №2262-XII не звертався. Виплата пенсії за Законом №2262-XII на той час не провадилась правомірно, за результатами його ж заяви 2009 року.

Відтак, у відповідача в 2019 році не виникало жодного обов`язку, пов`язаного з переведенням позивача, і протиправних дій або бездіяльності відповідачем вчинено не було.

Суд також зазначає, що норми ч.3 ст.51 та ч.18 ст.43 Закону №2262-XII мають іншу сферу застосування. Зокрема, ч.3 ст.51 Закону №2262-XII передбачає, що перерахунок пенсій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду та/або органів, що видають довідки, провадиться з дати виникнення права без обмеження строком. Ця норма стосується перерахунку вже призначеної пенсії за Законом №2262-XII, а не ситуації, коли особа добровільно відмовилась від отримання такої пенсії шляхом переходу на інший вид пенсійного забезпечення.

У справі, що розглядається, пенсія за Законом №2262-XII позивачу у 2019 році не виплачувалась не з вини ПФУ чи органу, що видає довідки, а виключно тому, що позивач сам у 2009 році обрав пенсію за Законом №1058-IV. Провина відповідача у ненарахуванні пенсії за Законом №2262-XII з 01.12.2019 відсутня.

Суд звертає увагу і на те, що 03.08.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за Законом №2262-XII, і відповідач здійснив це з 01.09.2023 тобто з дати звернення, відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку №3-1. Це підтверджує, що зазначений механізм переведення є загальновідомим для позивача і застосовувався до нього на практиці. Разом з тим, вже 20.09.2023 позивач вдруге за власним волевиявленням перейшов на пенсію за Законом №1058-IV.

При цьому суд враховує, що в період з 01.09.2023 по 31.10.2023, коли позивач перебував на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, довідка про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року у розпорядженні ГУ ПФУ у Львівській області була відсутня вона видана лише 09.01.2026. Отже, навіть і в цей період підстав для перерахунку з урахуванням зазначеної довідки не існувало.

Таким чином, поведінка позивача у 2023 році спростовує будь-які доводи про незнання ним механізму зміни виду пенсії.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що отримання довідки №31/28/37-4 є підставою для ретроактивного переведення на пенсію за Законом №2262-XII з 01.12.2019. Довідка містить відомості про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року. Зазначені відомості можуть слугувати підставою для перерахунку пенсії за Законом №2262-XII, однак лише щодо тієї пенсії, яка фактично виплачувалась або виплачується за цим Законом. У 2019 році, а також на момент розгляду цієї справи, позивач отримує пенсію за Законом №1058-IV. Відтак, правового об`єкта для перерахунку за довідкою №31/28/37-4 у спірний період не існує.

Щодо посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду суд зазначає таке.

Предметом оскарження в цій справі є дії відповідача, виражені у листі-відмові від 02.03.2026 №10750-10395/П-02/8-1300/26. Позивач звернувся до суду з даним позовом 19.03.2026 в межах шестимісячного строку з дня отримання цього листа, що відповідає вимогам ч.2 ст.122 КАС України. Доводи відповідача про те, що строк слід відраховувати з моменту отримання пенсійних виплат за Законом №1058-IV у 2019 році, є безпідставними, оскільки позивач не оскаржує рішення 2009 року про припинення виплати пенсії за Законом №2262-XII, а оскаржує конкретну відмову 2026 року.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо не переведення позивача з пенсії за віком, призначеної за Законом №1058-IV, на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХII, з урахуванням розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, вказаного в довідці №31/28/37-4 від 09.01.2026 року та зобов`язання вчинити такі дії слід відмовити.

Беручи до уваги те, що рішення у цій справі по суті спору ухвалено не на користь позивача, а інших судових витрат, окрім сплати ОСОБА_1 судового збору, сторонами не здійснювалось, суд констатує, що відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч.2 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.