Ухвала суду № 136168241, 30.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

в частині позовних вимог

30 квітня 2026 року м. Київ справа № 320/15981/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідувань в якому просить :

- визнати протиправними дії, бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо формальних відписок, не внесення в ЄРДР відомостей відповідно до ст. 214 КПК України;

- визнати позивача стороною позивача та потерпілого від неправомірностей ДБР;

- зобов`язати ДБР вчинити певні дії, провести повне розслідування та надати мотивовану відповідь, протягом терміну;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000000 грн;

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 500000 грн;

- винести рішення про публічне вибачення від ДБР за завдану шкоду з оприлюдненням у ЗМІ для відновлення репутації позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовні вимоги позивача, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог, виходячи із наступного.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В той же час, вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об`єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

За правилами частин першої сьомої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня внесення таких відомостей з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Суд зазначає, що позивач, крім іншого, просить суд визнати протиправними дії, бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо не внесення в ЄРДР відомостей відповідно до ст. 214 КПК України, визнати позивача стороною позивача та потерпілого від неправомірностей ДБР та зобов`язати ДБР вчинити певні дії, провести повне розслідування.

Параграфом 1 глави 26 КПК України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Частиною першою статті 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора на досудовому провадженні, що можуть бути оскаржені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно частини другою статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими нормами визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений КПК України строк.

Згідно з ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Таким чином, зазначені позовні вимоги щодо визнання протиправними дій, бездіяльності Державного бюро розслідувань щодо не внесення в ЄРДР відомостей відповідно до ст. 214 КПК України, визнання позивача стороною позивача та потерпілого від неправомірностей ДБР та зобов`язання ДБР вчинити певні дії, провести повне розслідування не є публічно-правовим спором, не відносяться до предметної юрисдикції адміністративних судів, а тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, позивач у позовній заяві просить винести рішення про публічне вибачення від ДБР за завдану шкоду з оприлюдненням у ЗМІ для відновлення репутації позивача.

Як вбачається зі змісту позовної вимоги, позивач посилається, зокрема, на положення Цивільного кодексу України, зазначає про завдану шкоду відповідачем і порушення його прав на репутацію.

Так, суд зазначає, що згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦК України, цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

Частиною 1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Отже, права які позивач вважає порушеними у заявленій позовній вимозі про винесення рішення про публічне вибачення від ДБР за завдану шкоду з оприлюдненням у ЗМІ для відновлення репутації позивача охороняються цивільним законодавством, не зважаючи на те, що дії відносно позивача вчиненні суб`єктом владних повноважень.

Суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, предметом розгляду цивільної справи можуть бути дії органу державної влади, якими порушуються приватні інтереси фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що права та інтереси, які просить захистити позивач у заявленій позовній вимозі про винесення рішення про публічне вибачення від ДБР за завдану шкоду з оприлюдненням у ЗМІ для відновлення репутації позивача носять приватноправовий характер, суд дійшов висновку, що з зазначеної вимоги ОСОБА_1 не вбачається ознак публічно-правового спору, бо спір між сторонами у зазначеній вимозі має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Така позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16.05.2018 року у справі № 337/2535/2017, від 12.06.2019 року у справі № 752/1115/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відзначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у частині позовних вимог про визнання протиправними дій, бездіяльності Державного бюро розслідувань щодо не внесення в ЄРДР відомостей відповідно до ст. 214 КПК України, визнання позивача стороною позивача та потерпілого від неправомірностей Державного бюро розслідувань та зобов`язання Державне бюро розслідувань вчинити певні дії, провести повне розслідування.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у частині позовних вимог про винесення рішення про публічне вибачення від ДБР за завдану шкоду з оприлюдненням у ЗМІ для відновлення репутації позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування посадових осіб Державного бюро розслідувань підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства. Вимога про винесення рішення про публічне вибачення від ДБР за завдану шкоду з оприлюдненням у ЗМІ для відновлення репутації позивача має розглядатися в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. 170, 248, 256 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій, бездіяльності Державного бюро розслідувань щодо не внесення в ЄРДР відомостей відповідно до ст. 214 КПК України, визнання позивача стороною позивача та потерпілого від неправомірностей Державного бюро розслідувань, зобов`язання Державне бюро розслідувань вчинити певні дії, провести повне розслідування та в частині позовних вимог про винесення рішення про публічне вибачення від ДБР за завдану шкоду з оприлюдненням у ЗМІ для відновлення репутації позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання тексту ухвали.

Суддя Діска А.Б.