Ухвала суду № 136167909, 01.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"01" травня 2026 р. справа № 300/779/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

13.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 29.01.2026 № 194 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу № 1 роти № 1 БПОП (стрілецький) ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ".

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 30.01.2026 № 49о/с "По особовому складу";

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, оформлене листом "Про результати розгляду рапорта" № 2389-2026 від 05.01.2026, яким ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні із служби в поліції за власним бажанням з 30.12.2025;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області звільнити ОСОБА_1 із служби в поліції за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 30.12.2025 згідно з поданим рапортом від 17.12.2025;

зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належні при звільненні із служби в поліції за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію") на дату звільнення 30.12.2025 виплати - одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 розділу VIII Порядку № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських" з розрахунку передбаченого пунктом 6 розділу VIII цього Порядку, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних та додаткових відпусток розраховану з грошового забезпечення на день звільнення, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 04.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 02.03.2026 про залишення позову без розгляду в частині, оскільки представник відповідача не надав суду доказів вручення позивачу відповіді № 2389-2026 від 05.01.2026 (т.1 а.с. 93-95, 212-214).

04.03.2026 Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області звернулося до суду через систему "Електронний суд" з заявою, відповідно до якої, посилаючись на приписи статтей 122, 123 КАС України, відповідач просить залишити позов без розгляду в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, оформленого листом "Про результати розгляду рапорта" № 2389-2026 від 05.01.2026, яким ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні із служби в поліції за власним бажанням з 30.12.2025; зобов`язання Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області звільнити ОСОБА_1 із служби в поліції за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 30.12.2025 згідно з поданим рапортом від 17.12.2025; зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належні при звільненні із служби в поліції за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію") на дату звільнення 30.12.2025 виплати - одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 розділу VIII Порядку № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських" з розрахунку передбаченого пунктом 6 розділу VIII цього Порядку, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних та додаткових відпусток розраховану з грошового забезпечення на день звільнення, з урахуванням раніше здійснених виплат.

В обґрунтування поданої заяви Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області зазначає, що 17.12.2025 року ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я начальника ГУНП в Івано-Франківській області про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 30.12.2025. Листом ГУНП в Івано-Франківській області № 2389-2026 від 05.01.2026 "Про результати розгляду рапорту" ОСОБА_1 повідомлено, що його рапорт від 17.12.2025 про звільнення з Національної поліції України з 30.12.2025 за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" розглянуто. У зазначеному листі роз`яснено, що "відповідно до пункту 68 розділу VII (Звільнення зі служби) Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт. Виходячи з наведеного, рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025 про звільнення зі служби в поліції з 30.12.2025 керівництвом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області не задоволено". Зазначену відповідь у той же день, 05.01.2026 року, за допомогою системи електронного документообігу (СЕД) направлено на електронну пошту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 - таку ж електронну адресу Позивач зазначає у позовній заяві) та доставлено у той же день, що підтверджується відповідними доказами, доданими до клопотання. Саме 05.01.2026 позивач достеменно дізнався про відмову у задоволенні його рапорту про звільнення за власним бажанням, а отже саме з цієї дати розпочався перебіг спеціального місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Граничним строком звернення до суду у цій частині вимог було 05.02.2026. Натомість із позовною заявою представник в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду лише 13.02.2026. Таким чином, позов подано з пропуском встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку (т.1 а.с. 216-218).

05.03.2026 до суду надійшло заперечення позивача на заяву відповідача, відповідно до якої позивач заперечує доводи відповідача, просить відмовити в задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 04.03.2026 про залишення частини позовних вимог без розгляду. У випадку задоволення заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду - визнати причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині окремих позовних вимог поважними та поновити процесуальний строк звернення до суду.

В обґрунтування заперечення позивача зазначено, що відповідача про пропуск позивача строку звернення до суду із частиною позовних вимог є необґрунтованими, оскільки 04.03.2026 представник відповідача повторно подав ідентичну заяву, долучивши доказ, який не було ним подано раніше, а саме знімок, як він вказує із системи електронного документообігу (СЕД) без долучення доказів, які б підтверджували повноваження або службове становище автора створення та відправки документа - ОСОБА_2 , її належність до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на момент направлення нею відповідного документа. Відсутність доказів того, що зазначена особа діяла від імені та в межах повноважень відповідача, унеможливлює визнання додатку № 5 до заяви під назвою "Підтвердження відправлення листа від 05.01.2026 про розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.12.2025 за допомогою СЕД" належним доказом направлення позивачу електронного листа № 2389-2026 від 05.01.2026. Зауважує, що доказів електронного підтвердження про прочитання мною такого листа до заяви представник відповідача не долучив. Також представник відповідача не обґрунтував неможливість подання ним знімка СЕД одночасно з первинною заявою від 02.03.2026, що свідчить про його недобросовісну процесуальну поведінку. У своєму рапорті від 17.12.2025 позивача просив надати письмову відповідь на адресу: АДРЕСА_1. До поданих клопотань від 02.03.2026, 04.03.2026 відповідач не долучив належних доказів направлення засобами поштового зв`язку та вручення позивачу листа № 2389-2026 від 05.01.2026 саме за зазначеною адресою. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено - відсутність спеціальних юридичних знань, неможливості самостійного захисту та реалізації права на безоплатну правничу допомогу. Враховуючи статус учасника бойових дій, відповідно до п.13 ч.1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" позивач реалізував своє законне право на безоплатну вторинну правничу допомогу та звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання з надання безоплатної правничої допомоги. На підставі наказу від 04.02.2026 № Н-БВПД/017/04.3-4/66 позивачу було призначено адвоката Оксану Белей, а 06.02.2026 їй було видано доручення № 017/04.3/1271 на представництво інтересів позивача у даній справі. Адвокат протягом 5 робочих днів після отримання доручення (06.02.2026) підготувала позовну заяву, яку позивачем було подано до суду (13.02.2026). Таким чином, пропуск строку звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог, обумовлений об`єктивними, незалежними від позивача причинами та підлягає визнанню поважним відповідно до статті 121 КАС України (т.1 а.с. 229-232).

За приписами частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після відкриття провадження у адміністративній справі вправі встановлювати (перевіряти) відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.

Згідно частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Звернення до суду поза межами строків, визначених статтею 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом "Про результати розгляду рапорта" № 2389-2026 від 05.01.2026 повідомило ОСОБА_1 , що рапорт позивача від 17.12.2025 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 30.12.2025 не задоволено з обґрунтувань, що відповідно до пункту 68 розділу VII (Звільнення зі служби) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт (т.1 а.с. 225).

Вказаний лист скеровано на Е-mail позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (належність саме йому вказаної поштової адреси позивач не заперечує) 06.01.2026 через Систему електронного документообігу Національної поліції України (СЕД НПУ) (т.1 а.с. 224).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).

Тобто, перебіг строку на звернення до суду починається з наступного дня після дати ознайомлення з листом "Про результати розгляду рапорта" № 2389-2026 від 05.01.2026, яким позивачу було відмовлено у звільненні із служби в поліції за власним бажанням, що не суперечить принципу юридичної визначеності.

13.02.2026 звернувся до суду з даним позовом.

Суд зауважує, що знімки екранів, що долучені до матеріалів справи, стверджують про скерування та доставку такого листа позивачу 06.01.2026, однак не підтверджують, що позивач з таким ознайомився з таким саме у цей день.

Водночас, позивачем не доведено, що ним вчинено всіх можливих дій на отримання відповідної кореспонденції у описаний спосіб, однак, відсутність таких доказів не є підставою ствердити про протилежне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) указала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для залишення позову без розгляду в частині.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 122, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 04.03.2026 про залишення позову без розгляду в частині у справі № 300/779/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Григорук О.Б.