Ухвала суду № 136165218, 01.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/8681/26 1-кс/760/4555/26

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника ТОВ "Фірма А-ФАКТОР ПЛЮС" адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України в кримінальному провадженні №72024110400000013 від 05.04.2024,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Фірма А-ФАКТОР ПЛЮС» звернулася до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із вищезазначеним клопотанням про скасування арешту майна, у якому просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року, а саме на: об`єкти нерухомості двох виробничих корпусів (№5 «Т» та №2 «П»), які знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Незалежності (колишня вул. Леваневського), буд. 85, що на праві власності належать ТОВ «Фірма «А Фактор» (код ЄДРПОУ 41594288), шляхом заборони розпорядження ним та відчуження.

В обгрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вищезазначене майно. Представник власника майна зазначає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою та такою, що винесена із порушенням норм матеріального і процесуального права. Слідчий суддя не взяв до уваги, що до власника майна ТОВ не застосовуються заходи кримінально-правового характеру, крім того, жодній посадовій особі ТОВ не повідомлено про підозру, відтак відсутні правові підстави для накладення арешту на майно ТОВ.

У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав, просив його задовольнити та скасувати арешт майна. Зауважила, що відсутні належні та допустимі докази вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, оскільки арешт накладено обґрунтовано та не відпала потреба у такому заході забезпеченні кримінального провадження. Додатково звернув увагу, що ст.174 КПК України передбачає дві правові підстави для скасування арешту майна, а саме: арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, однак представник власника майна не навів жодної такої підстави та відповідно не обгрунтував. Також зауважив, що фактично представник власника майна просить слідчого суддю перебрати на себе повноваження апеляційного суду щодо відсутності підстав для накладення арешту і вдруге переглянути ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, яка вже була предметом апеляційного перегляду, за наслідками якого апеляційний суд залишив ухвалу слідчого судді без змін.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, зазначає наступне.

Так, Конституція України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст.41).

У відповідності до положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі наведеної вище статті 1 Першого протоколу.

Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України (ч.1 ст.16 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України (ч.2 ст.22 КПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Судовим розглядом встановлено, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №72024110400000013 від 05.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.5 ст.191 КК України. Накладено арешт на майно, а саме об`єкти нерухомості двох виробничих корпусів (№5 «Т» та №2 «П»), які знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Незалежності (колишня вул. Леваневського), буд. 85, що на праві власності належать ТОВ «Фірма «А Фактор» (код ЄДРПОУ 41594288), шляхом заборони розпорядження ним та відчуження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу представника в інтересах ТОВ «ФІРМА А-ФАКТОР ПЛЮС» залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року без змін.

Як вбачається із клопотання адвоката, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою та такою, що винесена із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Слідчий суддя звертає увагу, що слідчий суддя не може виступати як суд апеляційної інстанції та перевіряти відповідну ухвалу про накладення арешту на майно з підстав її мотивованості, законності та обґрунтованості, виключно з підстав наявності обґрунтованості накладення арешту на майно та необхідності подальшого перебування майна під арештом. Представник відповідних доводів не виклав.

Доводи про те, що арешт накладено необґрунтовано чи відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження - не доведено, враховуючи положення ч.1 ст.26 КПК України, відповідно до якої сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Саме на представника, у силу положення ст.22 КПК України, покладено обов`язок довести ті обставини, на які сторони посилаються у клопотанні про скасування арешту майна. Свій обов`язок адвокат не виконав, обставини не довів.

На підставі викладеного, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи представника власника майна не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду клопотання у порядку ст.174 КПК України, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6

Повний текст виготовлено 01.05.2026