Рішення № 136164842, 30.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2894/26

пр. № 2/759/6831/26

30 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря - Олійникової Н.О.,

за участю представника позивача - Сухомлинової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання відмови в приватизації житла неправомірною, визнання права на приватизацію, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2026 року позивач, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 2014 р.н., звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання відмови в приватизації житла неправомірною, визнання права на приватизацію, зобов`язання вчинити дії, яким просить: 1) визнати відмову Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 грудня 2025 року №32/124 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 неправомірною; 2) визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно; 3) зобов`язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію як орган приватизації державного житлового фонду (місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, 97, код ЄДРПОУ 37395418) провести за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно; 4) стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 13 березня 2020 року вона з сином отримала ордер № 543 на право зайняття службового жилого приміщення, що складається з 2-х кімнат, жилою площею 26,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вона з сином вселилася та зареєструвалися у вказаній квартирі. Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 413 від 07.07.2023 року спірну квартиру було виключено з числа службових.

Листом № 32/124 від 17.12.2025 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією позивачу було відмовлено у приватизації спірної квартири, у зв`язку з тим, що на сьогоднішній день квартира АДРЕСА_1 перебуває у господарському віданні Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України. Розпорядження про передачу вказаної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не надходило, питання про приватизацію спірної квартири було розглянуто після передачі спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва. Враховуючи ст. 9 Житлового кодексу УРСР, ст. 345 ЦК України, позивачка просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.02.2025 вказаний позов залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

17.02.2026 р. до суду від позивачів надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що вимоги ухвали суду виконано, судовий збір сплачено в повному обсязі.

Ухвалою судді від 18.02.2026 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.82).

26.02.2026 від представника Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до суду надійшов відзив, в якому останній просив в позові відмовити (а.с86-93)..

03.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.101-106).

12.03.2026 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (а.с.131-133).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити з підстав зазначених в позові, підтвердила обставини справи.

В судове засіданні представник відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві, справу слухати без участі.

В судове засіданні представник третьої особи не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду письмові пояснення, та просить справу слухати без участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

13 березня 2020 року ОСОБА_1 у складі сім`ї з 2-х осіб отримала ордер № 543 на право зайняття службового жилого приміщення, що складається з 2 кімнат, жилою площею 26,8 кв.м. у ізольованій квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 25-26).

Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 413 від 07.07.2023 року спірну квартиру було виключено з числа службових (а.с. 29).

Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади відомості про особу наданих з відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби на підставі відомостей, отриманих від Київська територіальна громада про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 з 20.03.2020 року по теперішній час (а.с. 23, 24).

Клопотанням від 25 листопада 2023 року № 1050-11/25 Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України делегував органу приватизації державного житлового фонду - Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації право на прийняття рішень з питань приватизації житла, виготовлення, оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, підписання приватизаційних платіжних доручень по житловим чекам, внесення змін та уточнень до свідоцтва про право власності на житло, оформлення та видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.28).

Листом № 32/124 від 17.12.2025 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 було відмовлено у приватизації спірної квартири, у зв`язку з тим, що на сьогоднішній день квартира АДРЕСА_1 перебуває у господарському віданні Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України. Розпорядження про передачу вказаної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не надходило, питання про приватизацію спірної квартири було розглянуто після передачі спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва (а.с.27).

Своїм листом І нститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України №44-01/26 від 19.01.2026 повідомив, що останній не має наміру звертатися до місцевих органів самоврядування, місцевих органів виконавчої влади з питання передачі квартири АДРЕСА_1 до комунальної власності; Інститут делегував органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації право на прийняття рішень з питань приватизації житла, виготовлення, оформлення та видачу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; На теперішні час квартира АДРЕСА_1 виключена з числа службових жилих приміщень Інституту рибного господарства Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №413 від 07.07.2023;Клопотання Інституту №1050-11/25 від 25.11.2025 на адресу Голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про делегування органу приватизації права на прийняття рішень з питань приватизації житла, зокрема квартири АДРЕСА_1 не поверталось на доопрацювання (а.с.36).

У листі №124-03/26 від 04.03.2026 Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України також зазначив, що приватизація квартир працівниками Інституту, які отримували квартири за контрольними списками або виключені з числа службових розпочалася в 2016 році. Випадків відмов іншим працівникам Інституту рибного господарства НААН в приватизації житлових приміщень до вересня 2023 року не надходило. Кожен працівник Інституту рибного господарства НААН України ,який отримав житло та виявив бажання приватизувати його, звертався до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з питання передачі займаного житла у власність. При цьому необхідно було надати до райдержадміністрації необхідні документи для прийняття відповідного рішення. Кожен працівник Інституту надавав особисто пакет документів до райдержадміністрації, а Інститут надавав лише лист щодо делегування органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації право на прийняття рішень з питань приватизації житла, виготовлення, оформлення свідоцтва про право власності на житло (а.с.126).

Посилаючись на те, що на момент звернення до суду ніяких дій зі сторони Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України щодо передачі спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва не проведено, позивач просить усунути йому перешкоди у здійсненні права на приватизацію спірної квартири.

Крім того, як зазначає позивач Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року справа № 759/25356/23 провадження № 61-14355св24 було прийнято рішення про задоволення позовних вимог іншого працівника Інституту рибного господарства НААН України, за аналогічних обставин.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З клопотання від 25 листопада 2025 року № 1050-11/25 відомо, що Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України делегує органу приватизації державного житлового фонду - Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації право на прийняття рішень з питань приватизації житла, виготовлення, оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, підписання приватизаційних платіжних доручень по житловим чекам, внесення змін та уточнень до свідоцтва про право власності на житло, оформлення та видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Листом від 17 грудня 2025 року № 32/124 Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація відмовила ОСОБА_1 у приватизації спірної квартири у зв`язку з тим, що на сьогодні вказана квартира перебуває у господарському віданні Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України. Розпорядження про передання вказаної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації не надходило, питання про приватизацію спірної квартири буде розглянуто після передання спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

З листа Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України №44-01/26 від 19.01.2026 відомо, що останній не має наміру звертатися до місцевих органів самоврядування, місцевих органів виконавчої влади з питання передачі квартири АДРЕСА_1 до комунальної власності; Інститут делегував органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації право на прийняття рішень з питань приватизації житла, виготовлення, оформлення та видачу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; На теперішні час квартира АДРЕСА_1 виключена з числа службових жилих приміщень Інституту рибного господарства Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №413 від 07.07.2023;Клопотання Інституту №1050-11/25 від 25.11.2025 на адресу Голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про делегування органу приватизації права на прийняття рішень з питань приватизації житла, зокрема квартири АДРЕСА_1 не поверталось на доопрацювання.

З листа №124-03/26 від 04.03.2026 Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України відомо, що приватизація квартир працівниками Інституту, які отримували квартири за контрольними списками або виключені з числа службових розпочалася в 2016 році. Випадків відмов іншим працівникам Інституту рибного господарства НААН в приватизації житлових приміщень до вересня 2023 року не надходило. Кожен працівник Інституту рибного господарства НААН України ,який отримав житло та виявив бажання приватизувати його, звертався до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з питання передачі займаного житла у власність. При цьому необхідно було надати до райдержадміністрації необхідні документи для прийняття відповідного рішення. Кожен працівник Інституту надавав особисто пакет документів до райдержадміністрації, а Інститут надавав лише лист щодо делегування органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації право на прийняття рішень з питань приватизації житла, виготовлення, оформлення свідоцтва про право власності на житло.

У своїм письмових поясненнях наданих суду 12.03.2026 Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України також пояснив, що клопотанням №1050-11/25 від 25.11.2025 Інститут делегував органу приватизації державного житлового фонду - Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації, право на прийняття рішення з питань приватизації квартири АДРЕСА_1 , виготовлення, оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, підписання приватизаційних платіжних доручень по житловим чекам, внесення змін та уточнень до свідоцтва про право власності на житло, оформлення та видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру. Спірна квартира сім`ї ОСОБА_1 в даний час в установленому порядку виключена із числа службових. Інститут не передавав вказану квартиру до комунальної власності та не отримував від відповідача пропозицій щодо її передачі до комунальної власності.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18) та постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19), від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21).

У статтях 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII).

Законом № 2482-XII (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом) передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону № 2482-XII).

У частинах першій, другій, п`ятій статті 8 Закону № 2482-XII визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 18 Положення № 396 громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

За змістом наведених нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20 (провадження № 61-17180св21), від 10 липня 2024 року у справі № 760/10769/22 (провадження № 61-2449св24).

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону № 2482-XII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 591/6623/16-ц (провадження № 61-21628св18) зазначено, що згідно частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відмова Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 17 грудня 2025 року № 32/124 в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 в порядку приватизації спірної квартири є неправомірною та порушує їх право на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку.

Окрім того, позовна заява ОСОБА_1 містить вимогу про стягнення на її користь з відповідача судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Сухомлинової Наталії Іванівни та понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано:

- копію ордера на надання правничої допомоги серія АА № 1668884 від 20.01.2026 ; копію Договору про надання правничої допомоги № 1301/26 від 13.01.2026, укладеного між адвокатом Сухомлиновою Наталією Іванівною та ОСОБА_1 ; копію додаткового договору №1 до Договору про надання правничої допомоги № 1301/26 від 13.01.2026, укладеного між адвокатом Сухомлиновою Наталією Іванівною та ОСОБА_1 ; копію Договору про надання правничої допомоги № 1301-1/26 від 13.01.2026, укладеного між адвокатом Сухомлиновою Наталією Іванівною та ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2 ; копію квитанції про оплату послуг адвоката від 14.01.2026; копію Акту приймання-передачі наданих (виконаних) послуг від 25.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 1301/26 від 13.01.2026, згідно якого адвокатом Сухомлиновою Н.І. було надано позивачеві професійну правничу допомогу, загальна вартість послуг становить 86 000 грн. 00 коп.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1310 від 30.03.1999.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та впаховуючи обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в судовому засіданні, які відбулись триччі, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням заперечееь відповідача, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 10 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 7 987,20 грн. (а.с. 66-67, 76-80).

Керуючись ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 9 ЖК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання безпідставною відмови у приватизації квартири, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати відмову Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 грудня 2025 року №32/124 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 2014 р.н., в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 неправомірною.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно.

Зобов`язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію як орган приватизації державного житлового фонду (місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, 97, код ЄДРПОУ 37395418) провести за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно.

Стягнути з Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, 97, код ЄДРПОУ 37395418) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 987,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., а всього разом 17 987 (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2026 року.

Суддя Н.Д.Бабич