Рішення № 136164756, 18.11.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/3960/25

пр. № 2/759/3149/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Лавриненко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про визнання в порядку спадкування права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2025 адвокат Сайко Ю.В., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом померлого ОСОБА_2 право власності на 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 .

Дану позовну заяву представник обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 червня 2003 року Святошинською районною у місті Києві радою, ОСОБА_2 є власником 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 .

22 травня 2006 року ОСОБА_2 складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. про те, що належна йому квартира заповідана ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року у справі №759/4127/23 ОСОБА_1 , визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили. У межах встановленого судом строку позивач звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 . В подальшому, з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину на квартиру, державний нотаріус запросив у позивача документ, що посвідчує право власності спадкодавця на квартиру.

Зважаючи на відсутність у позивача оригіналу свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 червня 2003 року Святошинською районною у місті Києві радою на ім`я ОСОБА_2 , представник позивача звернувся до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про видачу його дубліката. У відповідь на вказане звернення орган приватизації житлового фонду Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, листом №32/18 від 28 лютого 2024 року, відмовив позивачу у видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до пункту 25 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16.12.2009 № 396, у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності за письмовою заявою власника (співвласників) органом приватизації видається його дублікат. Враховуючи, що позивач не є власником цієї квартири, йому відмовлено у видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Постановою № 320802/31 від 12 липня 2024 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 після померлого ОСОБА_2 , оскільки позивачем (як спадкоємцем) не подано оригіналів документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на квартиру.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 25.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із викликом учасників у підготовче засідання на 24.06.2025 року.

13.03.2025 до суду надійшла копія спадкової справи №1459/2021, яка заведена щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14.03.2025 до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив Київської міської ради.

Ухвалою від 24.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні 30.09.2025 представник позивача - адвокат Сайко Ю.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

13.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвоката Сайка Ю.В., в якому останній просить долучити до матеріалів справи інформацію з Реєстру речових прав на нерухоме майно, яким підтверджується факт не відчуження спадкодавцем ОСОБА_2 належних йому на праві власності 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 .

Представник позивача - адвокат Сайко Ю.В. до суду у призначений час не прибув, однак до початку розгляду справи скерував клопотання, в якому просить провести судове засідання без його участі.

Уповноважений представник відповідача, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, до суду не прибув.

Суд, вивчивши зміст позовної заяви та оцінивши надані на його підтвердження докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу приписів ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

У ході розгляду справи встановлено, що 02.06.2003 ОСОБА_2 набув у власність 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується долученою до позову копією свідоцтва про право власності на житло (т. 1 а.с. 8).

22.05.2006 ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_2 заповів належні йому на праві власності 28/100 частини квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9).

У свою чергу, спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві зроблено актовий запис №4811 та повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу №1459/2021 за заявою сина померлого ОСОБА_3 .

Однак, враховуючи, що спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини, нотаріусом було відмовлено останньому у видачі свідоцтва про право на спадщину. У той же час, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі №759/25066/21 відмолено ОСОБА_3 у наданні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 83-84).

Разом з тим, з документів спадкової справи, зокрема, інформаційної довідки КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації", вбачається, що спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності належало 28/100 частини квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 74). Належну спадкодавцю частину квартири останній заповів ОСОБА_1 (т.1 а.с. 48).

За змістом ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

В силу положень ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

16.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом (т. 1 а.с. 52). Водночас, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини постановою державного виконавця від 16.12.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (т. 1 а.с. 53).

У свою чергу, 04.10.2023 рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/4127/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , останньому надано додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 67-68).

Разом з тим, постановою від 12.07.2024 нотаріусом відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності на спадкове майно (т. 1 а.с. 82).

Тобто, реалізувати свої спадкові права у повному обсязі та отримати свідоцтво про право нас спадщину ОСОБА_1 позбавлений можливості, оскільки правовстановлюючі документи, котрі посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_2 , відсутні у позивача (т. 1 а.с. 15). При цьому, отримати дублікат свідоцтва про право власності на квартиру у Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 не вдалося з огляду на те, що він не є власником житлового приміщення, а тому йому не може бути видано такий документ (т. 1 а.с. 14).

Як вбачається із долученої представником позивача інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.10.2025, квартира АДРЕСА_2 перебуває у спільній частиковій власності: 32/100 частини належать ОСОБА_5 , 40/100 належать ОСОБА_6 , а 28/100 належать ОСОБА_2 .

Таким чином, частка права власності спадкодавця ОСОБА_2 , яку має намір успадкувати позивач ОСОБА_1 , становить 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

В силу приписів ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Таким чином, судом у ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 був власником 28/100 частини квартири АДРЕСА_2 , 22.05.2006 реалізував своє право на складення заповіту та визначив подальшу долю щодо належного йому майна. Тобто у даному випадку має місце спадкування за заповітом. У 2021 році спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 , пропустивши строк для прийняття спадщини звернувся до нотаріуса для видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину, однак отримав відмову. Поновивши у судовому порядку строк для прийняття спадщини, у 2024 році ОСОБА_1 повторно звернувся до нотаріуса з метою видачі йому свідоцтва про право на спадщину, однак повторно отримав відмову, яка мотивована відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на ту частину квартиру, яку він бажає успадкувати.

Приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за виданою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Беручи до уваги, що частка кожного із власників, зокрема й спадкодавця ОСОБА_2 , у спільній власності на квартиру була визначена за життя спадкодавця, ОСОБА_2 розпорядився належним йому майном за життя шляхом складення заповіту на користь ОСОБА_1 , який у встановленому законом порядку не було оспорено та визнано недійсним, зважаючи на те, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 , підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача на його користь судових витрат суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Так, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що ним при подачі позову виконано вимоги ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» в частині сплати судового збору у розмірі 5 559 грн. 20 коп., що підтверджується долученою до позову квитанцією №68064520 від 20.02.2025 року (т. 1 а.с. 21).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що судом задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадкове майно, останнім надано суду підтвердження сплати судового збору у визначеному законом розмірі, однак фактично відповідач - Київська міська рада не порушувала права позивача, а є лише потенційним набувачем майна (у разі не оформлення позивачем своїх спадкових прав та визнання спадщини відумерлою), суд доходить висновку про відстутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення із Київської міської ради на користь позивача понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 352-355, 372, 377 ЦПК України, ст.ст. 16, 355-358, 1216-1223, 1233-1236, 1268-1270 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про визнання в порядку спадкування права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженцем м. Києва, громадянином України, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на 28/100 частин квартири АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.