Ухвала суду № 136164328, 31.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/15991/26-к

1-кс-20688/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42026000000000043 від 15.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України,

В С Т А Н О В И В :

23.03.2026 прокурор четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час проведення обшуку за адресою: м.Одеса, вул.Яхненка Семена, буд.31-А, майно.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначені речі мають доказове значення, відповідно до постанови слідчого від 13.03.2026 визнанні речовими доказами, оскільки відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті підлягає арешту.

До судового засідання прокурор подав заяву, у якій клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Вивчивши клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000043 від 15.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи агрохолдингу «Кернел» організували злочинну діяльність за попередньою змовою з правоохоронними/контролюючими органами, направлену на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та легалізацію коштів отриманих злочинним шляхом.

13.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки «iPhone 14 Рro» в чохлі фіолетового кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , з паролем доступу « НОМЕР_3 », з сім картою мобільного оператора абонента НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 ;

- договір поставки № 09/07/25/1186 від 09 липня 2025 року на 4 арк.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором від 01 липня 2025 року на 1 арк.;

- довідка № 250529SU225400 від 29.050.2025 на 1 арк.;

- виписка від 8/21/2025 на 1 арк.

13.03.2026 вищезазначені речі постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42026000000000043 від 15.01.2026.

За містом клопотання прокурора стверджується, що вилученні за обшуком речі є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже метою арешту в даному випадку за п.1 ч.2 ст.170 КПК України є необхідність збереження речових доказів.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що не все майно, на арешті якого наполягає прокурор, відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні №42026000000000043. Належним чином не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, необхідність накладення арешту на мобільний телефон, вилучений внаслідок слідчої дії.

Висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Водночас, в протоколі обшуку слідчий зазначає, що 13.03.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 14 Рro» в чохлі фіолетового кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , з паролем доступу « НОМЕР_3 », з сім картою мобільного оператора абонента НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 .

У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК, арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Крім викладеного вище, в клопотанні прокурором не наведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказаний мобільний телефон є доказом злочину. Також з клопотання не вбачається наявність достатніх підстав вважати, що наведена техніка відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, водночас постанова слідчого не містить жодного обґрунтування того, що вказані носії інформації містять відомості щодо роботи із документами, які є предметом досудового розслідування, а також листування осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відтак може бути використаний як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

Існування такої підозри у тому, що конкретна річ або предмет містить певні відомості, які є предметом досудового розслідування протягом розумного проміжку часу досудового розслідування має бути перевірена, підтверджена або спростована.

Натомість, із наданих документів, а також представлених аргументів сторони обвинувачення не убачається того, що з 13.03.2026 із вилученим майном провадяться якісь дії, на підтвердження або на спростування їх значення речового доказу у кримінальному провадженні, зокрема проведенням огляду та/або експертного дослідження.

Тому, на думку слідчого судді, за відсутності даних про наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказаний носій інформації, на арешті якого наполягає прокурор є доказом розслідуваних злочинів, сам факт їх визнання речовими доказами (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), не може бути правовою підставою для їх арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу.

Враховуючи наведені мотиви та аргументацію клопотання прокурора, слідчий суддя вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а тому у відповідності до ст. 94 КПК України слідчий суддя оцінюючи надані докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, приходить до висновку, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечивши збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом, а тому у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на вилучений мобільний телефон слід відмовити.

Тому, на думку слідчого судді, за відсутності даних про наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказані речі, на арешті яких наполягає прокурор є доказом інкримінованих злочинів за ч.2 ст.332 КК України, сам факт їх визнання речовими доказами (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), не може бути правовою підставою для їх арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2026 у справі № 757/13752/26-к дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , УНРЗ: НОМЕР_5, за адресою: АДРЕСА_1, був наданий з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також його вилучення, а саме: фінансово-господарської документації ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО-ХАУС» (код ЄДРПОУ 45682655) щодо взаємовідносин з ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31454383), чорнових записів; цифрових носіїв інформації, у тому числі комп`ютерної техніки, планшетів, флеш носіїв інформації, переносних жорстких дисків, мобільних телефонів, на яких містяться вказані документи, листування щодо описаної вище злочинної діяльності, у тому числі у встановлених на них месенджерах, виключно шляхом зняття копії інформації з них; готівкових коштів, виключно тих, на які не надано доказів правомірності їх походження; печаток підприємств задіяних у злочинній схемі, виключно тих, на які не надано доказів правомірності їх походження.

За такого, клопотання прокурора підлягає задоволенню, лише в частині вимог про арешт речей та документів, за виключенням техніки. Відмова у задоволенні вимог клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна відповідно до п. 2 ч.1 ст. 69 КПК України, тягне за собою його повернення.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- договір поставки № 09/07/25/1186 від 09 липня 2025 року на 4 арк.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором від 01 липня 2025 року на 1 арк.;

- довідка № 250529SU225400 від 29.050.2025 на 1 арк.;

- виписка від 8/21/2025 на 1 арк.

В задоволенні іншої частини вимог клопотання прокурора, відмовити.

Зобов`язати прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , яку включено до групи прокурорів у кримінальному проваджені № 42026000000000043 від 15.01.2026, негайно повернути власникам або уповноваженим (довіреним) від їх імені особам мобільний телефон марки «iPhone 14 Рro» в чохлі фіолетового кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , з паролем доступу « НОМЕР_3 », з сім картою мобільного оператора абонента НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1