Вирок № 136163916, 27.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/22401/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025105040000752 від 07 серпня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Торецьк, Донецької обл., не одруженого, освіта неповна середня, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,-

- 18 квітня 2018 року вироком Жовтневого районного суду міста Харкова за частиною третьою статті 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- 17 жовтня 2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

- 05 червня 2025 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 309 КК України, із застосуванням положень статті 71 КК України, до покарання у виді 1 (одного) року 1(одного) місяця позбавлення волі;

- 11 листопада 2025 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 309 КК України, із застосуванням положень статті 71 КК України, до покарання у виді 1 року (одного) 2 ( двох) місяців позбавлення волі,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим за частиною другою статті 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , який періодично вживає наркотичні засоби, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 07 серпня 2025 року побачив на землі по вул. Тампере в місті Києві пластмасову колбу чорного кольору, в якій знаходився фрагмент блістеру з частиною напису «Мета», з двома таблеткам білого кольору, які містять в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон.

У цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на незаконне зберігання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 підняв із землі знайдену ним пластмасову колбу чорного кольору, в якій знаходився фрагмент пластикового блістеру, всередині якого знаходились 2 таблетки білого кольору, тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання шляхом підняття знайденого для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_3 помістив вищевказану колбу з незаконно придбаним фрагментом пластикового блістеру, всередині якого знаходилися 2 таблетки білого кольору, до правої кишені чорних спортивних штанів, в які був одягнений, та став незаконно зберігати наркотичний засіб при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.

Того ж дня, а саме 07 серпня 2025 року, приблизно о 15 годині 44 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 8, був зупинений працівниками ВКП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, які перебували в пішому патрулі по відпрацюванню території Дніпровського району, яким він повідомив, що зберігає при собі фрагмент блістеру, всередині якого знаходиться 2 таблетки білого кольору.

У подальшому, 07 серпня 2025 року в період часу з 16 годин 14 хвилин до 16 години 20 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 8, співробітниками поліції, у присутності понятих, проведений особистий обшук ОСОБА_3 , в ході якого з правої кишені штанів, у які був одягнений останній, працівниками поліції виявлений та вилучений фрагмент блістеру з двома таблетками, білого кольору, які він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.

Згідно висновку експерта надані на дослідження 2 таблетки білого кольору, містять у собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). Загальна маса метадону (фенадону) в таблетках, становить 0,044 г.

Метадон (фенадон),згідно зі Списком №1 «Наркотичні засоби, обіг, яких обмежено» Таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року (зі змінами), є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Згідно наказу МОЗ України №188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу- метадон, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини невеликого розміру - 0,02 г та не перевищує 20,0 г, що є граничною величиною великого розміру.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному проваджені доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказане кримінальне правопорушення, і його заява про визнання винуватості не є результатом якихось погроз або обіцянок. Пояснив, що дійсно, в серпні 2025 року він перебував по вул. Тампере, в місті Києві, де на землі біля лавки знайшов дві таблетки білого кольору. Оскільки він є особою, яка вживає періодично наркотичні засоби, він зрозумів, що у вищевказаних таблетках метадон, тому підняв таблетки та залишив їх для власного вживання без мету збуту, однак того ж дня був зупинений працівниками поліції, які вилучили у нього вказаний наркотичний засіб.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, висновку експертизи, в якому викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та його дії вірно кваліфіковані за частиною другою статті 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд також враховує, що останній вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу винного, - раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкцій частини другої статті 309 КК України у виді позбавлення волі.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 був засуджений вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року за частиною другою статті 309 КК України, із застосуванням положень статті 71 КК України, до покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Відповідно до положення частини четвертої статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив до ухвалення стосовно нього вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, суд вважає за необхідне остаточно призначити йому покарання за правилами частини четвертої статті 70 КК України шляхом часткового складання покарань.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог статті 75 КК України, або ж застосування статті 69 КК України, чи норм статті 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у даному провадженні не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Процесуальні витрати згідно матеріалів кримінального провадження складають 2674 гривні 20 копійок за проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів у кримінальному провадженні № 12025105040000752 від 07 серпня 2025 року (висновок № СЕ-19/111-25/49151-НЗПРАП від 07 листопада 2025 року).

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

На підставі частини четвертої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про обрання від прокурора не надходило.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили та звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 2764 (дві тисячі сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Речові докази: 2 (дві) таблетки білого кольору, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,044, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві (квитанція № 025088 від 10 листопада 2025 року), - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя Дніпровського районного суду

містаКиєва ОСОБА_1