Ухвала суду № 136160991, 29.04.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 2-02170/11

Провадження № 4-с/545/2/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря Пінчук З.І.,

представника заінтересованої особи- ПАТ «Банк «Київська Русь»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіндяк Олександр Ігорович, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на бездіяльність державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіндяк О.І., звернулася до суду з скаргою на дії державного виконавця, в обґрунтування якої зазначивши, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 46198988 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1625/278/12 виданого 29.08.2012 року Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 (солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 ) на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості у розмірі 218903,74 грн. Залишок заборгованості становив 128903,74 грн.

В рамках цього виконавчого провадження 05.02.20215 року державним виконавцем Лукмасло М.М. на підставі постанови було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). 06.02.2015 року державним реєстратором Полтавського районного управління юстиції Полтавської області Погоріла Вікторією Володимирівною зареєстровано обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження № 8640842.

Виконавче провадження перебувало на виконанні з 29.01.2015року по 30.09.2015рік.

30.09.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в старій редакції). Виконавчий документ направлено за належністю на виконання до ВДВС Гадяцького РУЮ, оскільки боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Також, ВДВС відмовлено у знятті арешту з майна.

Враховуючи вищенаведене, просить визнати неправомірними дії державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арештів з майна боржника в рамках виконавчого провадження № 46198988; зобов`язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешти з усього нерухомого майна ОСОБА_6 в рамках ВП 46198988 котрий був накладений за реєстраційним номером обтяження № 8640842, у разі наявності зняти інші арешти в рамках цього виконавчого провадження та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Ухвалою судді від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі.

09.03.2026 року від представника ПАТ «Банк «Київська Русь» надійшли письмові пояснення, у яких просила відмовити у задоволення скарги у повному обсязі, зазначивши, що за даними Єдиної операційно-інформаційної системи по ПАТ «Банк «Київська Русь» наявна інформація про кредитний договір №15402-89-49 від 27.04.2011 року, який був укладений з ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Право вимоги за даним кредитним договором було відступлено до нового кредитора ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» (код за ЄДРПОУ 42322556) у складі лоту № UKR-2019-03. 04 жовтня 2019 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (ЄДРПОУ 42322556) було укладено договір № UKR-2019-03/42 про відступлення прав вимоги. Тобто, на момент відступлення права вимоги 04.10.2019 року у ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) існував борг перед ПАТ «Банк «Київська Русь». Наявність заборгованості на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №15402-89-49 від 27.04.2011 підтверджена випискою з дати запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» (20.03.2015р.) по 10.10.2019р. Тому зняття арешту вплине на права ТОВ «ФК «Геліос».

В судовому засіданні представник заінтересованої особи- ПАТ «Банк «Київська Русь» просила відмовити у задоволенні скарги. Пояснила, що заборгованість за кредитним договором не погашена, та відповідних доказів про її погашення до скарги не додано. У 2019 році ПАТ «Банк «Київська Русь» відступив право вимоги за кредитним договором № 15402-89-49 від 27.04.2011 ТОВ «Фінансова компанія «Геліос», що підтверджує, що заборгованість перед банком погашена не була. Дії виконавчої служби були правомірні та направлені на погашення заборгованості. Зі змісту скарги вбачається, що матеріали виконавчого провадження буди передані з одного відділу ДВС до іншого (Гадяцького ВДВС), а сама скарга необґрунтована.

Представник скаржниці ОСОБА_1 - адвокат Кіндяк О.І. надіслав заяву про розгляд скарги у відсутність сторони скаржника. Вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник Полтавського ВДВС надіслав письмові пояснення, у яких зазначив, що за даними Єдиної операційно-інформаційної системи по ПАТ «Банк «Київська Русь» наявна інформація про кредитний договір №15402-89-49 від 27.04.2011 року, який був укладений з ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ).Право вимоги за даним кредитним договором було відступлено до нового кредитора ТОВ «ФК «Геліос» (код за ЄДРПОУ 42322556) у складі лоту № UKR-2019-03. 04.10.2019 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (ЄДРПОУ 42322556) було укладено договір № UKR-2019-03/42 про відступлення прав вимоги. Тобто, на момент відступлення права вимоги 04.10.2019 року у ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) існував борг перед ПАТ «Банк «Київська Русь», що підтверджується відповідною випискою. А тому просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Суд, вислухавши доводи представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від18.07.2012 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та стягнуто у солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь заборгованість за кредитним договором в сумі 218903 грн. 74 коп. (двісті вісімнадцять тисяч дев`ятсот три гривні 74 копійок), та судові витрати.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.11.2014 року частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та замінено боржника- ФОП ОСОБА_5 у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих листів, виданих Полтавським районним судом Полтавської області 29 серпня 2012 року №2-02170/11, 2/1625/278/12, на її правонаступника- ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) в межах вартості майна, одержаного у спадщину, поновлено строк пред`явлення виконавчих листів №2-02170/11, 2/1625/278/12 Полтавського районного суду Полтавської області, виданих 29 серпня 2012 року, терміном на один рік.

05.02.2015 року державним виконавцем Лукмасло М.М. в рамках виконавчого провадження № 46198988 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1625/278/12 виданого 29.08.2012 року Полтавським районним судом Полтавської області, постановою було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

У зв`язку зі вступом у шлюб 25.06.2019 року ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Листом Полтавського ВДВС № 5102 від 17.02.2026 року повідомлено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 46198988 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1625/278/12 виданого 29.08.2012 Полтавським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 (солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 ) на користь ПАТ «Банк Київська Русь» заборгованості у розмірі 218903,74 грн. Залишок заборгованості становив 128903,74 грн. Виконавче провадження перебувало на виконанні з 29.01.2015 по 30.09.2015. 30.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в старій редакції). Виконавчий документ направлено за належністю на виконання до ВДВС Гадяцького РУЮ, оскільки боржник зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 . Також рекомендовано для вирішення питання про зняття арешту звернутися до суду.

Листом Гадяцького ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 6534 від 12.03.2026 року повідомлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого документа на виконанні у Відділі не перебувало та не перебуває. У зв`язку з викладеним у Відділі відсутня інформація щодо стану виконання зазначеного виконавчого документа (а.с. 71 звор. бік).

Листом Гадяцького ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 8169 від 18.03.2026 року повідомлено, що у Відділі відомості про стан виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/1625/278/12, виданого 29.08.2012 Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості у розмірі 218 903,74 грн., щодо боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), відсутні. Згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа до Відділу не надходило та на виконанні у Відділі не перебувало. Згідно номенклатури справ відділу державної виконавчої служби Гадяцького районного управління юстиції на 2015 рік, журнал реєстрації вхідної кореспонденції у відділі державної виконавчої служби Гадяцького районного управління юстиції зберігається 3 роки. У зв`язку з викладеним у Відділі відсутня інформація щодо стану виконання виконавчого листа № 2/1625/278/12, виданого 29.08.2012 Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості у розмірі 218903,74 грн, щодо боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) (а.с. 81).

Отже, виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості за кредитним договором на виконанні в органах ДВС не перебуває.

Щодо заміни стягувача суд зазначає наступне.

04.10.2019 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (ЄДРПОУ 42322556) було укладено договір № UKR-2019-03/42 про відступлення прав вимоги (а.с. 37-38, 39-40).

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Проте, суду не надано доказів, що ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» в порядку ст. 442 ЦПК України зверталося до суду з відповідною заявою, а тому доводи представника ПАТ «Банк «Київська Русь» що зняття арешту вплине на права та обов`язки нового кредитора, суд не приймає до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні норми закріплені в ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Вимоги ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України передбачають, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами 1, 2 ст. 321, ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, а ще при тій умові, що ці порушення були поєднані з арештом нерухомого і рухомого майна, що унеможливлює вільно володіти, користуватись та розпоряджуватись ним. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Статтею ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У Рішенні Європейського Суду від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Згідно з ст. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що арешт на майно накладено ще у 2015 році, тобто таке обтяження майна триває понад 10 років; договір про відступлення права вимоги від ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «ФК «Геліос» укладений у 2019 році і з вказаної дати новий кредитор ніяких дій, направлених на вступ у виконавче провадження шляхом заміни сторони стягувача не вчиняв. Жодних доказів доцільності продовження арешту майна не надано, виконавче провадження закрито, а тому, виходячи з принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням цивільного провадження, суд приходить до висновку, що арешт з нерухомого майна скаржника слід скасувати, оскільки такий захід на час розгляду скарги не виправдовує подальше втручання у права власника і є надмірним обмеженням, яке суттєво позначається на його правах та інтересах.

Відповідно до ч. 1ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 4, 5, 81, 258-260, 447, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіндяк Олександр Ігорович, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на бездіяльність державного виконавця- задовольнити.

Зобов`язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця від 05.02.2015 року в рамках виконавчого провадження № 46198988 на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський районний Полтавської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТетяна ЗУБ