Рішення № 136160081, 29.04.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/3507/25

провадження 2/527/210/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу № 527/3507/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що 29.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4847807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит в сумі 29900,00 грн, строком кредитування 360 днів з 29.07.2024 по 24.07.2025. Згідно умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредитні кошти в сумі 29900,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ТАСКОМБАНК». На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,425 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. За період з 29.07.2024 по 31.03.2025 первісним кредитором було нараховано проценти за користування кредитними коштами загальною сумою 110331,15 грн. Сума заборгованості за Договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості, у відповідності до умов Договору.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4847807 від 29.07.2024 року, загальна сума заборгованості склала 155181,15 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 29900,00 грн, заборгованості за процентами - 110331,15 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14950 грн.

В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 31.03.2025 року донараховано відсотки за (114 календарних днів). 29900 грн * 1,5 % = 448,5 грн* 114 календарних дні = 51129 грн.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4847807 від 29.07.2024 року загальною сумою 191360,15 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 29900,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 110331,15 грн 29900 грн * 1,5 % = 448,5 грн* 114 календарних дні = 51129 грн відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов`язку за кредитним договором, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість загальною сумою 191360,15 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 29900,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 110331,15 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 51129 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, судовий збір в сумі 2422,40 грн.

В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

02 грудня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що визнає можливість існування зобов`язання виключно в межах тіла кредиту 29900,00 грн - за умови належного банківського підтвердження факту зарахування коштів саме на його картку, яку позивач масковано зазначає як № НОМЕР_1 . Заперечує проти стягнення 110331,15 грн (проценти первісного кредитора), 51129,00 грн (проценти після факторингу) та будь-яких штрафів/пені як неспівмірних, недоведених належними доказами та таких, що виходять за межі розумності й справедливості у споживчому кредитуванні. Позивач не надав поденного розрахунку за методом «факт/факт» із відображенням бази, ставки, періодів та будь-яких його платежів, без такого розрахунку вимоги щодо процентів і можливих санкцій є недоведеними. Ставка 1,5% на день (448,5 грн/день від 29900) є очевидно неспівмірною для споживчого кредиту; такі умови можуть бути визнані несправедливими і не застосовуватись у відповідній частині. Заявлена у тексті сума штрафів/неустойки 14950,00 грн не включена до резолютивної частини та «Ціни позову». Просив не застосовувати донарахування відсотків/пені «до моменту виконання рішення» без чіткого алгоритму і належної, законної бази; у споживчому спорі це створює ризик некоректного донарахування виконавцем.

Позивач посилається на повідомлення про відступлення права вимоги через особистий кабінет/email/SMS; необхідні докази фактичного і належного повідомлення у 10-денний строк, визначений факторингом. За відсутності належного повідомлення ризик наслідків несе новий кредитор, а виконання первісному кредитору є належним. Витрати позивача на правничу допомогу (10000 грн) оспорюються як неспівмірні для типової справи; судовий збір має бути розподілений пропорційно задоволеним вимогам.

Посилаючись на викладене, відповідач просив суд, відмовити у задоволенні позову в частині стягнення нарахованих процентів 110331,15 грн (первісний кредитор) та 51129,00 грн (позивач після факторингу) як неспрівмірних, недоведених та таких, що суперечать принципам справедливості та вимогам цивільного законодавства. Вважати відсутньою вимогу про стягнення штрафів/неустойки 14950,00 грн, оскільки ця сума не включена у резолютивну частину та «Ціну позову»; у разі спроби її додати - відмовити як таку, що заявлена поза межами позовних вимог. Зменшити розмір заявлених вимог до суми тіла кредиту 29900,00 грн - виключно за умови банківського підтвердження факту зарахування коштів на картку, що належить йому; у решті вимог - відмовити. Судові витрати розподілити пропорційно реальному розміру задоволених вимог; відмовити/зменшити стягнення 10000,00 грн витрат позивача на правничу допомогу як неспівмірних та недостатньо обґрунтованих.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив, що просить проводити розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив суд розгляд справи проводити у його відсутність.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

29.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4847807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі по тексту Договір) в електронному вигляді, який відповідач підписав електронним підписом 62556. Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту складає 29900,00 грн, строк кредитування 360 днів (п.1.3.). Пунктом 1.4.1 Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Згідно п. 2.1. Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (а.с.90-101).

Аналогічні умови містяться у підписаному відповідачем електронним підписом 56120 Паспорті споживчого кредиту (а.с.87-89).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладено у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Факт укладання кредитного договору не заперечував у відзиві на позовну заяву відповідач.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2.1. Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до листа ТОВ «УПР», згідно договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 29.07.2024 на суму 29900,00, номер картки НОМЕР_3 (а.с.85).

Як вбачається з відповіді наданої на виконання ухвали суду АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 було оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 29.07.2024 о 10:16:07 зараховано кошти в сумі 29900,00 грн (а.с.176-177).

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало зобов`язання за Договором та надало відповідачу кредит у розмірі 29900,00 грн.

31.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, у відповідності до якого до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі Боржників (а.с.42-51).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 31 березня 2025 року, який є додатком до Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до відповідача за Договором № 4847807 від 29.07.2024, загальна сума заборгованості склала 155181,15 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 29900,00 грн, заборгованості за процентами - 110331,15 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14950 грн (а.с.115-116).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Договором № 4847807 від 29.07.2024 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що за відсутності належного повідомлення ризик наслідків несе новий кредитор, а виконання первісному кредитору є належним.

Як вбачається з листа ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», останнє повідомило, що 01.04.2025 на мобільний телефон боржника НОМЕР_4 було направлено SMS-повідомлення у якому було повідомлено про відступлення права вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за договором № 4847807 (а.с.77).

Згідно п. 10 Договору, ОСОБА_1 зазначено номер телефона НОМЕР_4 , як додаткові контактні дані клієнта.

Приймаючи до уваги те, що повідомлення про відступлення права вимоги за Договором було направлено відповідачу на мобільний телефон, який він зазначив у Договорі, суд дійшов висновку, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало зобов`язання в частині повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги факторові.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором № 4847807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.07.2024, станом на 31.03.2025, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» загальна сума заборгованості склала 155181,15 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 29900,00 грн, заборгованості за процентами - 110331,15 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14950 грн (а.с.81-84).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 4847807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.07.2024, за 114 календарних днів (01.04.2025-23.07.2025), складеного ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», заборгованість відповідача за процентами становить 51129,00 грн (а.с.79-80).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 29900,00 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає можливість існування зобов`язання виключно в межах тіла кредиту 29900,00 грн - за умови належного банківського підтвердження факту зарахування коштів саме на його картку, яку позивач масковано зазначає як № НОМЕР_1 .

Як встановлено судом, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало зобов`язання за Договором та надало відповідачу кредит у розмірі 29900,00 грн, належність картки відповідачу також підтверджено наданими на виконання ухвали суду доказами.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 29900,00 грн, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 29900,00 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в загальній сумі 161460,15 грн, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.

З розрахунків заборгованості вбачається, що проценти відповідачу, як первісним кредитором так і позивачем нараховано за період з 29.07.2024 по 23.07.2025, тобто в межах строку дії кредитного договору.

Разом з тим, розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно п. 2 Розділу ІІ. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX від 22.11.2023 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 29.07.2024, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

Згідно п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 29.07.2024 по 19.08.2024 розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору, проте з 20.08.2024 по 23.07.2024 розмір відсотків згідно вказаного закону не міг перевищувати 1 %, проте первісний кредитор та позивач нараховував відсотки виходячи з розміру процентної ставки 1,5 %.

За таких обставин, суд наводить власний розрахунок, виходячи з суми кредиту 29900,00 грн:

1)за період з 29.07.2024 по 19.08.2024 (29900,00 грн:100х1,5=448,5 грн (розмір процентів в день); 448,50 грн х 22 (кількість днів в періоді) = 9867,00 грн;

2)за період з 20.08.2024 по 23.07.2025 (29900,00 грн:100х1=299,00 грн (розмір процентів в день); 299,00 грн х 338 (кількість днів в періоді) = 101062,00 грн;

Таким чином, за підрахунками суду, загальний розмір відсотків за період з 29.07.2024 по 23.07.2025 становить 110929,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів на виконання зобов`язання зі сплати процентів.

Таким чином, розмір не сплачених відповідачем процентів становить 110929,00 грн.

Надаючи оцінку твердженням відповідача стосовно того, що позивач не надав поденного розрахунку за методом «факт/факт» із відображенням бази, ставки, періодів та будь-яких його платежів, суд зазначає таке.

Як вбачається з розрахунків заборгованості складених ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у них наведений поденний розрахунок із відображенням розміру заборгованості, процентної ставки, щоденних нарахувань, тому доводи відповідача повністю спростовуються розрахунками.

Стосовно доводів відповідача, що розмір процентів є неспівмірним, що виходить за межі розумності й справедливості у споживчому кредитуванні, суд зазначає.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір був ознайомлений з його умовами та зобов`язувався його виконувати, окрім того, судом наведений розрахунок заборгованості за процентами з урахуванням граничного розміру процентів встановлених ЗУ «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів, які нараховано відповідачу виходячи з розміру встановленому договором, проте без урахування обмежень встановлених ЗУ «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 110929,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Суд не надає оцінку доводам відповідача в частині суми штрафів/неустойки 14950,00 грн, оскільки позивачем не заявлено позовні вимоги про їх стягнення.

Вирішуючи вимоги позивача в частині зазначення в рішенні суду в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 10,11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми процесуального закону, суд зазначає, що ними не передбачено нарахування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, тому вимога позивача в цій частині до задоволення не підлягає.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 191360,15 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 140829,00 грн що становить 73,59 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1782,64 грн, що складає 73,59 % від 2422,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Дідух Є.О. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 10000,00 грн (а.с.21-23,65, 71-72).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 2943,60 грн, що складає 73,59% від 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896 за Договором № 4847807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.07.2024:

29900,00 грн - суму заборгованості за тілом кредиту;

110929,00 грн - суму заборгованості за процентами,

а всього 140829,00 грн (сто сорок тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1782,64 грн - судовий збір; 2943,60 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим.2, код ЄДРПОУ: 40966896),

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_5 ).

Суддя А.О. Олефір