Рішення № 136160077, 29.04.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/870/26

провадження 2/527/822/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/870/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», яка подана представником позивача Омельяненком Романом Руслановичем до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, представник зазначив, що 15.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 15.08.2025-100001603. Відповідно до умов кредитного договору № 15.08.2025-100001603 від 15.08.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 4500 грн; строк, на який надається кредит 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 29.01.2026; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 225,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 225,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви, утворилася заборгованість у розмірі 20385,00 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20385,00 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання (поштове відправлення повернулось з відміткою «адресат відсутній»), про поважність причин неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву відповідач не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.08.2025 року ОСОБА_1 підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) та заявку до кредитного договору № 15.08.2025-100001603 від 15.08.2025 (далі Заявка), за умовами якої ОСОБА_1 надано кредит у сумі 4500 грн (п. 2); строком на 168 днів (п.3); дата повернення кредиту 29.01.2026 (п.4); продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена (п.5); процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (п.6); процентна ставка «Економ»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» (п.7). Комісія, пов`язана з наданням кредиту 225 грн 00 коп (п.8); комісія за обслуговування кредитної заборгованості 225 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п.9) (а.с.21-28).

Договір укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е 321.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з Заявки, позичальник ОСОБА_1 зазначив реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за договором: 5355-57ХХ-ХХХХ-5510.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», 15.08.2025 о 15:21:55 було успішно перераховано кошти в сумі 4500 грн на платіжну картку клієнта номер НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 833905432, призначення платежу: видача за договором кредиту № 15.08.2025-100001603 (а.с.36).

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання та надав відповідачу кошти у розмірі 4500,00 грн, як встановлено у кредитному договорі.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 15.08.2025-100001603 від 15.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 складає 20385,00 грн, з яких: 4500,00 грн основний борг, 5985,00 грн проценти, 9000,00 грн проценти за ст. 625 ЦК України; 900,00 грн комісії (а.с.16-18).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 4500,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу, 5985,00 грн суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Судом із досліджених доказів встановлено, що за кредитним договором (оферти) № 15.08.2025- 100001603 від 15.08.2025 відповідач отримав кредитні кошти в сумі 4500,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконав, відсотки у встановлених договором розмірі не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу, 5985,00 грн суми заборгованості за відсотками є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 9000,00 грн відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представник позивача зазначив, що при стягненні відсотків в порядку ст. 625 ЦК України слід застосовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування». Також зазначив, що за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснення нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, що врегульовано пунктом 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з дня набрання чинності Законом №3498- IX.

Вирішуючи питання який саме закон підлягає застосуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про правотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Суд констатує, що частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про правотворчу діяльність» встановлено ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої кодекс і закони є актами однієї юридичної сили.

Разом з тим, згідно ч.ч.1,2 ст. 11 ЗУ «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання. При прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом.

Отже аналізуючи вказану норму закону, суд зауважує, що оскільки при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості за відсотками в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 9000,00 грн нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку їх сплати на користь кредитодавця (позикодавця), тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором відсотків в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 9000,00 грн до задоволення не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 900,00 грн комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі ТОВ «Споживчий центр» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення Кредитного договору № 15.08.2025-100001603 від 15.08.2025 року в частині комісії по кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 900,00 грн комісії до задоволення не підлягає.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 20385 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 10485 грн що становить 51.43 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1369,40 грн, що складає 51,43 % від 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст.2,19,76-81,89,133,141,258,259,263-265,268,273,352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м.Київ, вул.Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором № 15.08.2025-100001603 від 15.08.2025 року:

4500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,

5985,00 грн заборгованість за процентами,

всього 10485,00 грн (десять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1369,40 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ).

Суддя Т. В. Левицька