Рішення № 13615963, 24.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.

Справа № 25/123-10-3879

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „ОДЕСАГАЗ”, м. Одеса

До відповідача: Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО”, м. Роздільна, Одеської області

Про стягнення 826 228,86 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Позивача: Ельчибекян І.М., довір. від 04.01.10 р. № 21/17-2; Установа А.І., довір. від 12.07.10 р.

Відповідача: Іванова А.І., довір. від 12.07.10 р.; Дехтяренко В.В., довір. від 20.98.10р.

В судовому засіданні 24.01.11 р. приймали участь представники:

Позивача: Установа А.І., довір. від 12.07.10 р.

Відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення з КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” на користь ВАТ „ОДЕСАГАЗ” заборгованість в сумі 724 738,90 грн., пеню в сумі 64 639,90грн., індекс інфляції в сумі 29 828,84 грн., три проценти річних в сумі 7021,22грн., всього 826 228,86 грн.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, з врахуванням проведених відповідачем протягом строку розгляду даної справи по суті часткових оплат заборгованості за поставлений та транспортований газ, подавав до суду уточнення позовних вимог від 14.10.10 р. вх. № 27524, від 19.11.10 р. вх. № 30952, від 20.12.10 р. вх.№ 34375, від 17.01.11 р. від № 1256/2011, від 24.01.11 р. від.№ 2168/2011, де виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції та обґрунтував вимоги з огляду на норми чинного законодавства.

Первинні позовні вимоги позивача складали: стягнути з КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” на користь ВАТ „ОДЕСАГАЗ” 739 465,37 грн.

Викладаючи обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за фактичне використання та транспортування газу станом на 19.01.11 р. складає 724 738,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу за період з 01.04.10 р. по 19.01.11 р., актами звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями про часткову оплату даної заборгованості.

З підстав існування заборгованості, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 01.04.10 р. по 30.09.10 р. в сумі 64639,90 грн., індекс інфляції в сумі 29 828,84 грн., три проценти річних в сумі 7 021,22 грн.

Відповідач, заявлений позов позивача визнає частково, про що зазначив у своїх запереченнях на позов від 10.11.10 р. вх. № 30059, поясненнях до позовної заяви від 13.12.10р. вх. № 33587, а саме в сумі 273 379,73 грн., яка є заборгованістю за спожитий газ та за транспортування газу. При цьому відповідач відмічає, що ним систематично з 30.09.10 р. здійснюється оплата використаного газу, про що свідчать платіжні доручення на загальну суму 212000 грн., а враховуючи зведений розрахунок на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг по КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” держава перерахувала кошти на рахунок ВАТ „ОДЕСАГАЗ” за жовтень 2010 р. в сумі 12 671,63 грн., за листопад 2010 р. в сумі 13 886,59 грн., у зв’язку з чим заборгованість скоротилась на 26 558,22 грн.

Звідси, відповідач зазначає про свій намір сплатити борг, який виник у результаті неузгоджень законодавчих актів, що регулюють ціноутворення на відповідні послуги, та запропонував ВАТ „ОДЕСАГАЗ” укласти договір про реструктуризацію боргу в сумі 273 379,73 грн. згідно Закону України „Про міри, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.05 р. та з підстав наявності скрутного фінансового становища підприємства спричиненого не визначенням порядку щодо надання субвенцій з державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Клопотання сторін про продовження строку розгляду справи в порядку ч.3 ст.69 ГПК України, з врахуванням того, що в процесі її розгляду встановлювались обставини часткової оплати відповідачем вартості спожитого та транспортованого газу, неодноразового уточнення, з цього приводу, позивачем позовних вимог, надання сторонами документів, в підтвердження своїх правових позицій на протязі всього строку розгляду справи, судом були задоволені, відповідно до чого виносились відповідні ухвали.

Заявлені сторонами клопотання про відкладення розгляду справи, судом задовольнялись про що свідчать відповідні ухвали.

Згідно ст. 77 ГПК України за умови присутності в судовому засіданні представників сторін оголошувалась перерва з 13.12.10 р. по 20.12.10 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

01.01.10 р. між ВАТ „ОДЕСАГАЗ” (Облгаз) та КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” (Споживач) був укладений договір на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних устав та організацій № 008034-Т, предметом якого згідно п.1.1. договору є надання послуг Споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Кількість газу, яка повинна подаватися Споживачу, визначається відповідно до обсягів, вказаних в п.п. 2.1., 2.2. даного договору шляхом рівномірного розподілу вказаних обсягів на кожну добу з урахуванням температури навколишнього повітря і підлягають корегуванню згідно до кліматичних умов, температури навколишнього повітря і т.п. (п.2.3. договору).

Облік газу ведеться згідно „Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання”, ДБН В.2.5.-20-2001 „Газопостачання”, та діючим документам Держспоживстандарту. Оперативний контроль споживання газу Споживачем здійснює Облгаз. Акти прийому-передачі за відповідний місяць уповноваженні представники сторін складають до другого числа, наступного за звітним, місяця, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів). Акти прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків (п.п. 4.2., п.4.12. договору).

Вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для споживачів України, що надаються підприємствам НАК „Нафтогаз України” визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами КМУ та наказами НАК „Нафтогаз України”. Вартість 1000 куб.м. природного газу для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання на момент укладення договору складає 872,78 грн., в т.ч. ПДВ –20% (п.5.1., ч.1 п.5.2. договору).

Оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється Спозивачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина опати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Облгазу не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.6.1. договору).

За несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п.6.1. даного договору, Споживач сплачує на користь Облгазу, суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, який сплачується пеня (ч.1 п.7.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 03.12.14 р., а в частині проведення розрахунків за послуги –до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

26.10.10 р. сторони уклали додаток до договору від 01.01.10 р. № 008034-Т відповідно до якого впровадили проведення розподілу природного газу використаного на опалення та гаряче водопостачання, приміщень із застосуванням „Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення, в разі, якщо суб’єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів”, затвердженої наказом Мінпалива та енергетики України 15.04.10 р. за № 288 та зареєстрованої Мінюстом України 11.08.10 р.

Так, як зазначає позивач згідно актів про фактичне споживання природного газу за період з лютого 2010 р. по січень 2011 р. та наданих сторонами платіжних доручень, бухгалтерських виписок щодо проведених платежів за поставлений та транспортований газ, станом на 19.01.11 р. за КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” обраховується перед ВАТ „ОДЕСАГАЗ” заборгованість в сумі 724 738,90 грн., а здійснені відповідачем платежі, докази проведення яких надавались ним в процесі розгляду даної справи по суті, у зв’язку з чим обставини часткового погашення заборгованості були підставами для продовження судом, за клопотаннями сторін, строку розгляду справи, не призвели до її повного погашення за умови нарахування позивачем, в порядку п.6.1. договору, вартості спожитого та транспортованого газу протягом листопада, грудня 2010р.

Звідси, за відсутності наданих КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” належних фактичних доказів існування заборгованості перед позивачем за поставлений та транспортований газ в сумі 273 379,73 грн., наявність в матеріалах справи доказів, наданих позивачем щодо постачання та транспортування відповідачу в період з лютого 2010 р. по січень 2011 р. газу в об’ємах, що не заперечуються останнім, часткову оплату вартості спожитого та транспортованого газу, суд, вбачає доведеними позивачем позовні вимоги про наявну заборгованість відповідача в сумі 724 738,90 грн. з врахуванням наступних положень законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановленого договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання (ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (п.1 ст.903, ст.905 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановленого договором, законом або не виплаває з характеру відносин сторін (п.п 1, 2 ст.712 ЦК України).

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 7 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З врахуванням наведених положень законодавства, які регулюють дані правовідносини сторін, що містять змішаний характер правовідносин по поставці товару, яким є газ та надання послуг по його транспортуванню, матеріалів справи, суд, вважає заявлені позовні вимоги ВАТ „ОДЕСАГАЗ” щодо стягнення з КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” 724 738,90 грн. заборгованості за поставлений та транспортований газ обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочку виконання зобов’язань в сумі 64 439,90 грн. за період, що передував поданню даного позову, до розрахунку якої застосовувались суми заборгованості, які існували в термін з 01.04.10 р. по 30.09.10 р.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком (п.1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (п.1 ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.258 ЦК України 2. позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, умовами договору № 008034-Т від 01.01.10 р., а саме п. 7.2., передбачена відповідальність КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” за неналежне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені, обрахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, в який нараховується пеня, однак, з огляду на те, що згідно установчих документів відповідач є комунальним підприємством, спожитий ним природний газ був використаний для надання послуг населенню, в тому числі особам, яким надано пільги, малозабезпеченим, знаходження на вирішенні у відповідних державних установ питання щодо запровадження субвенцій з державного бюджету України у відношенні існуючої заборгованості підприємствам, які надають послуги населенню, суд, вважає за необхідне, відповідно до п. 3) ч.1 ст.83 ГПК України, згідно якої суду надано право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, та п.2 ст.232 ГК України, зменшити розмір заявленої позивачем пені, врахувавши період її розрахунку, наданий ВАТ „ОДЕСАГАЗ” з 30.08.10 р. по 30.09.10 р. до суми 9 448,98 грн.

З огляду на зазначене, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, у зв’язку з чим, з врахуванням приписів п.3) ч.1 ст.83 ГПК України, п.2 ст.232 ГК України, судом підлягає стягненню пеня в розмірі 9 448,98грн.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача індекс інфляції в сумі 29 828,84 грн., три проценти річних в сумі 7 021,22 грн., які судом підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою і, отже до них не застосовуються правила про скорочені строки позовної давності, а саме в один рік, оскільки вони не є мірою відповідальності , а платою за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України і стягуються незалежно від вини боржника.

Звідси, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” індекс інфляції в сумі 29 828,84 грн., три проценти річних в сумі 7021,22 грн. відповідають вимогам чинного законодавства, тому судом задовольняються в повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені позовні вимоги ВАТ „ОДЕСАГАЗ” доведеними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим стягненню з КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” підлягає заборгованість по поставленому та транспортованому газу в сумі 724 738,90 грн., пеня в сумі 9 448,98 грн., індекс інфляції в сумі 29 828,84 грн., три проценти річних в сумі 7 021,22 грн., всього 771037,94 грн.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 7710,35 грн. державного мита, 220 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати позивачу довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в розмірі 5,38 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача частково.

2.Стягнути з КП СВТГРР „РОЗДІЛЬНАТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” (67400, Одеська область, м. Роздільна, пров. Спортивний,2 а, код ЄДРПОУ 31640133) на користь ВАТ „ОДЕСАГАЗ” (65003, м. Одеса, вул. Одарія,1, код ЄДРПОУ 03351208) 724 738 (сімсот двадцять чотири тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 90 коп. заборгованість, 9 448 (дев’ять тисяч чотириста сорок вісім ) грн. 98 коп. пеня, 29 828 (двадцять дев’ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 84 коп. індекс інфляції, 7 021 (сім тисяч двадцять одна) грн. 22 коп. три проценти річних, 7710 (сім тисяч сімсот десять) грн. 35 коп. державне мито, 220 (двісті двадцять) грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.

4.Видати ВАТ „ОДЕСАГАЗ” (65003, м. Одеса, вул. Одарія,1, код ЄДРПОУ 03351208) довідку на поверхня з держаного бюджету України надмірно сплачене державне мито в розмірі 5 (п’ять) грн. 38 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 28.01.11 р.