Рішення № 136158081, 30.04.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/3073/25

Провадження №2/283/316/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах Малинської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки водного фонду до комунальної власності з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

28.11.2025 до суду надійшла позовна заява керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах Малинської міської ради Житомирської області до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки водного фонду до комунальної власності з чужого незаконного володіння.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням 29 сесії 6 скликання Федорівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 01.08.2014 №175 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 », ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Федорівка Федорівської сільської ради Малинського (нині Коростенського) району Житомирської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки 1823488400:01:001:0114, рішенням державного реєстратора Малинського районного управління юстиції Житомирської області від 19.08.2014 проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 15233297 про право власності за ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, з інформації №2/1-10/6733 від 29.12.2021 Державної екологічної інспекції Поліського округу встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 частково розташована в прибережній захисній смузі водних об`єктів.

Оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 від 20.11.2025, який проведений слідчим із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015060080000562 встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови, межа земельної ділянки проходить поблизу урізу води водойми та її частина площею 0,0989 га розташована в межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги водойми на річці Вирва в с. Федорівка Коростенського району. Під час огляду спеціалістом за допомогою інструментальних засобів встановлено координати (СК-63) поворотних точок зазначеної частини земельної ділянки, складено їх каталог, чим ідентифіковано вказану земельну ділянку.

Відповідно до збірного кадастрового плану, складеного інженером- землевпорядником за результатами огляду, визначено, що суміжна земельна ділянка кадастровий номер 1823488400:01:001:0405 належить до земель водного фонду.

Встановлено, що Малинською міською радою на підставі рішення 40 сесії 8 скликання від 07.07.2023 № 905 проінвентаризовано зазначений водний об`єкт, виготовлено технічну документацію, якою сформовано земельну ділянку водного фонду, як об`єкт цивільних прав відповідно до ст. 79-1 ЗК України, та присвоєно кадастровий номер 1823488400:01:001:0405.

Однак, земельна ділянка кадастровий номер 1823488400:01:001:0114 частково розташована в межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги, встановлено координати налягання площею 0,0989 га, що має 6 поворотних точок: точка 1: X - 5609173,5352, Y - 3288155,1051; точка 2: X - 5609190,1605, Y - 3288197,2257; точка 3: X -5609190,7009, Y - 3288198,9190; точка 4: X - 5609173,1600, Y - 3288209,0600; точка 5: X - 5609154,3700, Y - 3288166,2100; точка 6: X - 5609173,5352, Y -3288155,1051.

В той же час з технічної документації на земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 1823488400:01:001:0405 вбачається, що у водного об`єкта в частині розміщення спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , повністю відсутня прибережна захисна смуга.

Так, земельна ділянка кадастровий номер 1823488400:01:001:0114 сформована за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки 20.09.2007 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 20.09.2007, що унеможливило виготовлення Малинською міською радою технічної документації на водний об`єкт з урахуванням прибережної захисної смуги за нормами згідно вимог ст. 60 ЗК України, оскільки до урізу води розташована земельна ділянка кадастровий номер 1823488400:01:001:0114, належна ОСОБА_1 , відомості про формування якої внесені до Державного земельного кадастру.

Таким чином, встановлено факт володіння ОСОБА_1 земельною ділянкою водного фонду в межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги водойми площею 0,0989 га.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.12.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, підготовче судове засідання призначено на 09 годину 30 хвилин 10.02.2026, яке було відкладено на 09 годину 30 хвилин 09.03.2026, 09 годину 30 хвилин 08.04.2026 та 09 годину 30.04.2026.

30.04.2026 від прокурора надійшла до суду заява про те, що позов підтримує та просить його задовольнити, розглядати справу без його участі.

12.01.2026 до суду надійшов відзив на позов, а 27.04.2026 заява про визнання позову.

29.04.2026 відповідач подала копію нотаріально посвідченої заяви про згоду на розмежування/розподіл належної їй земельної ділянки.

Суд відповідно до ст.ст. 200, 223, 247 ЦПК України розглядає справу у підготовчому засіданні за відсутності позивача і відповідача, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд вважає, що відповідач заявою від 27.04.2026 визнала позовні вимоги.

Встановлені судом обставини.

Рішенням 29 сесії 6 скликання Федорівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 01.08.2014 № 175 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 », ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Федорівка Федорівської сільської ради Малинського (нині Коростенського) району Житомирської області (а.с.65).

Згідно із свідоцтвом про право власності від 19.08.2014, індексний номер 25751011 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1823488400:01:001:0114, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га (а.с.215-216).

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції Поліського округу №2/1-10/6733 від 29.12.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 частково розташована в прибережній захисній смузі водних об`єктів (а.с.47-49).

На підставі рішення 40 сесії 8 скликання Малинської міської ради від 07.07.2023 № 905 (а.с.176-177) виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки водного фонду - земельної ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (КВЦПЗ 10,13), яка розташована в с. Федорівка на території Малинської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області (а.с.133-171).

Оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 від 20.11.2025, який проведений слідчим із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015060080000562 встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови, межа земельної ділянки проходить поблизу урізу води водойми та її частина площею 0,0989 га розташована в межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги водойми на річці Вирва в с. Федорівка Коростенського району. Під час огляду спеціалістом за допомогою інструментальних засобів встановлено координати (СК-63) поворотних точок зазначеної частини земельної ділянки, складено їх каталог, чим ідентифіковано вказану земельну ділянку (а.с.57-62).

Згідно із актом обстеження прибережної захисної смуги водойми від 26.07.2023 по вулиці Миру в с. Федорівка Коростенського району Житомирської області на предмет встановлення захоплення її частини, при обстеженні земельної ділянки виявлено, що з північної сторони водойми шириною приблизно 9,0 м встановлено дерев`яну огорожу довжиною 60,0 м, що займає частину прибережної захисної смуги та влаштована суміжним власником земельної ділянки (кадастровий номер 1823488400:011001:0113), яка знаходиться по АДРЕСА_2 . Земельна ділянка (кадастровий номер 1823488400:01:001:0114), межові знаки якої в натурі (на місцевості) не встановлено, тому не можливо здійснити обстеження на предмет встановлення захоплення прибережної захисної смуги (а.с.33).

Відповідно до збірного кадастрового плану ділянки 1823488400:01:001:0114 та ділянки 1823488400:01:001:0405, складеного інженером-землевпорядником за результатами огляду, визначено, що суміжна земельна ділянка кадастровий номер 1823488400:01:001:0405 належить до земель водного фонду (а.с.63).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.

Між сторонами виник спір щодо витребування земельної ділянки водного фонду із незаконного володіння відповідача.

При вирішенні спору суд керується нормами Конституції України, Цивільним, Водним та Земельним кодексами України, судовою практикою ВС та ЄСПЛ.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойми, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1823488400:01:001:0114 частково розташована в межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги, встановлено координати налягання площею 0,0989 га, що має 6 поворотних точок: точка 1: X - 5609173,5352, Y - 3288155,1051; точка 2: X - 5609190,1605, Y - 3288197,2257; точка 3: X -5609190,7009, Y - 3288198,9190; точка 4: X - 5609173,1600, Y - 3288209,0600; точка 5: X - 5609154,3700, Y - 3288166,2100; точка 6: X - 5609173,5352, Y -3288155,1051.

В той же час з технічної документації на земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 1823488400:01:001:0405 вбачається, що у водного об`єкта в частині розміщення спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , повністю відсутня прибережна захисна смуга.

Суд констатує, що ні один з учасників процесу не заявив у суді клопотання про проведення відповідної технічної експертизи земельної ділянки і не виразив незгоду з координатами площі накладення земельної ділянки на прибережну захисну смугу водного об`єкта, вказаними інженером-землевпорядником у збірному кадастровому плані.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про те, що докази, які надав суду прокурор, свідчать про те, що частина земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 накладається на прибережну захисну смугу водного об`єкта площею до 3 га. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 через законодавчо визначену заборону передачі земель водного фонду та водних об`єктів у власність громадян.

Крім того, відведення у приватну власність земельних ділянок за рахунок земель водного фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цих ділянок всупереч вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 20, ст. 122 ЗК України.

Відповідно до частини 2 статті 391 ЦК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення), якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями водного фонду, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації, чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі.

Для визначення правових підстав для витребування майна вагоме значення має питання добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Зі змісту частини першої статті 390 ЦК України випливає, що недобросовісним набувачем є особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Відповідний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14- 125цс20, пункт 61), від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно ( рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка накладається на прибережну захисну смугу водного об`єкта (ставка), адже одна її сторона безпосередньо межує з урізом води.

Крім того, вона могла ознайомитись зі змістом Конституції України, земельного та водного законодавства, норми якого щодо неможливості отримання у власність земельних ділянок водного фонду є доступними, чіткими та передбачуваними.

Відтак, відповідач могла і повинна була розуміти, що ділянка частково належить до земель водного фонду, і її отримання у власність є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України.

За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право власності на земельну ділянку, яку ОСОБА_1 за добросовісної поведінки не могла отримати, є для неї надмірним тягарем.

Порушення імперативних норм права виключає добросовісність, оскільки встановлена законом абсолютна заборона не може бути спростована добросовісністю.

Якщо закон містить абсолютну заборону, то це означає, що жодні дії, спрямовані на її обхід або порушення, не можуть вважатися добросовісними.

Таким чином, у даному випадку повернення територіальній громаді земельної ділянки від недобросовісного набувача не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням наведених обставин справи та визначений законодавцем єдиний можливий (безальтернативний) спосіб захисту (віндикаційний позов), наразі ефективним способом захисту інтересів держави в особі територіальної громади у спірних правовідносинах є витребування частини спірної ділянки від відповідача на підставі ст. 387 ЦК України.

При цьому слід врахувати, що земельною ділянкою, як вбачається зі змісту ст. 79 ЗК України, є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Згідно зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

За змістом ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, у тому числі в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

У абз. 2 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Наразі частини земельної ділянки, одна з яких може належати ОСОБА_1 на праві власності, а інша набуттю нею у приватну власність в силу закону не підлягала, як окремі об`єкти цивільних прав не існують та становлять єдину ділянку з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114.

Таким чином, ділянка з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено нові об`єкти земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровими номерами.

За наведених обставин подальша наявність відомостей щодо права на вказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Наявність у Державному реєстрі речових прав відомостей про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 надалі буде створювати презумпцію належності останній відповідних прав внаслідок державної реєстрації, а також суперечитиме основним засадам державної реєстрації речових прав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення, що визначають підстави повернення позивачу судового збору містяться у ч. 1 ст. 142 ЦПК України у якій зазначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з визнанням відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% від суми сплаченого судового збору, а інші 50% підлягають поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 12,13,23,76,81,141,258,259,265,273,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Коростенської окружної прокуратури в інтересах Малинської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки водного фонду до комунальної власності з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у комунальну власність Малинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Малинської міської ради Житомирської області (код ЄДРПОУ 25556344) земельну ділянку водного фонду площею 0,0989 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 площею 0,2500 га та має 6 поворотних точок з координатами: точка 1: X - 5609173,5352, Y - 3288155,1051; точка 2: X- 5609190,1605, Y- 3288197,2257; точка 3: Х-5609190,7009, Y - 3288198,9190; точка 4: Х-5609173,1600, Y - 3288209,0600; точка 5: Х-5609154,3700, Y - 3288166,2100; точка 6: Х-5609173,5352, Y-3288155,1051, що розташована по АДРЕСА_1 .

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 площею 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 1823488400:01:001:0114 площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 434298418234, номер запису про право власності 6721023 від 19.08.2014.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950, банк платника Казначейство України, м. Київ, МФО 899998, р/р UA818999980313101206000006829) сплачений судовий збір у розмірі 4647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) гривень 46 копійок.

Повернути з Державного бюджету України на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950, банк платника Казначейство України, м. Київ, МФО 899998, р/р UA818999980313101206000006829) сплачений на підставі платіжної інструкції № 2974 від 27.11.2025 судовий збір у розмірі 4647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) гривень 46 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 30.04.2026.

Позивач: Коростенська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909950, юридична адреса: Житомирська область, м. Коростень, вул. Героїв Чорнобиля,10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя В. М. Хомич