Рішення № 13615748, 01.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.11                                                                                           Справа№ 28/142

За позовом: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів

до відповідача: Сколівської міської ради Львівської області, м. Сколе, Львівська область

про стягнення 39404 грн. 96 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін:

Від позивача: Рісний М.Б. - представник

Від відповідача: Ільків О.В. –представник

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 01.02.2011 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 04.02.2011 року.

Позов заявлено Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Сколівської міської ради Львівської області про стягнення 39404 грн. 96 коп (в тому числі 33445,20 грн. - основного боргу, 901,17 грн. –пені, 3344,52 грн. –штрафу, 343,62 грн. –3% річних, 1370,45 грн. –інфляційних втрат) заборгованості за договором №4 «вибірковий капітальний ремонт дороги вул. Привокзальної комунальної власності в місті Сколе»від 01.06.2010 року.

Ухвалою від 16.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 20.01.2011 р. Ухвалою від 20.01.2011 року розгляд справи відкладено на 01.02.2011

          В судовому засіданні 01.02.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити з підстав наведених у позовній заяві, письмових поясненнях та матеріалах справи. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що на виконання зобов’язань по договору № 4 укладеного 01.06.2010 р. між ДП «Львівський облавтодор»в особі філії «Стрийська ДЕД»(підрядник - позивач) та Сколівською міською радою (замовник - відповідач) позивачем на користь відповідача протягом червня 2010 року були виконані роботи по вибірковому капітальному ремонту вул. Привокзальної в м. Сколе. Однак відповідач виконану роботу не оплатив, що призвело до заборгованості у сумі 33445,20 грн. та підтверджується підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. і актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. Крім стягнення основного боргу позивач за невиконання договірних зобов’язань нарахував відповідачу, відповідно до п. 13.1. договору - пеню у сумі 901,17 грн., відповідно до п.14.1 договору - штраф (неустойку) у сумі 3344,52 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 343,62 грн. та втрати від інфляції в розмірі 1370,45 грн.

          Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у поданому відзиві. Зокрема зазначив, що відповідно до норм Бюджетного кодексу України затверджено бюджетний розпис, згідно якого розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Крім того в Управлінні Державного казначейства України протягом 2010 бюджетного року, зобов’язання по угодах №4 від 01.06.2010 р. та №5 від 02.06.2010 р., як це передбачено п. 2.2 Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, Сколівською міською радою не реєструвались. Відповідач вважає, що Державним казначейством України оплачено витрати Сколівської міської ради в межах бюджетного призначення за договорами зареєстрованими в УДК Сколівського району відповідно до норм чинного законодавства, а тому зобов’язання за договором № 4 від 01.06.2010 р. не підлягає виконанню, оскільки таке зобов’язання є не бюджетним, не може бути зареєстрованим в органах Державного казначейства України та не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів, а заборгованість за даним договором має стягуватися з осіб, винних у взяті небюджетного зобов’язання. Крім того сторонами не було узгоджено всі істотні умови в договорі, а також не була підписана проектно-кошторисна документація, внаслідок чого договір №4 від 01.06.2010 р. є неукладеним (таким, що не відбувся).Також позивачем нарахована двічі відповідальність за одне і те саме правопорушення.

          В судовому засіданні судом оглянуто представлені позивачем оригінали договору підряду, акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, звірено їх з наявними у справі копіями, після чого оригінали повернуто представнику позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

01.06.2010 р. між Сколавською міською радою в особі міського голови, який діє на підставі закону про місцеве самоврядування (замовник –відповідач) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор»філія «Стрийська ДЕД»в особі начальника філії, який діє на підставі доручення №423 від 27.07.2009 р. (підрядник –позивач) укладено договір №4.

Відповідно до п. 2.1. договору підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати роботи по вибірковому капітальному ремонту вулиці Привокзальної в м. Сколе відповідно до затвердженої кошторисної документації і обумовлений договором строк.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник зобов’язується надати підряднику кошторисну документацію у трьохденний строк, після підписання договору, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Розділом 3 договору сторони узгодили, що договірна ціна є динамічною та складає 33445,20 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт, або підтверджені як перехідні.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору № 4 від 01.06.2010 р. та за замовленням відповідача позивач впродовж червня 2010 р. виконав об’єм робіт по вибірковому капітальному ремонту вулиці Привокзальної в м. Сколе. Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. на суму 33445,20 грн., які підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 5.2 договору, кінцеві розрахунки за надані послуги з виконавцем здійснюються на протязі 10 днів з дня закінчення робіт згідно договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач свої зобов‘язання по договору не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 33445,20 грн.

Безпідставними є доводи відповідача, в яких він посилається на те, що сторонами при укладанні договору №4 від 01.06.2010 р. не досягнуто істотних умов договору та не була підписана проектно-кошторисна документація, а тому його слід вважати неукладеним

Так, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, при укладенні договору №4 від 01.06.2010 р. сторонами передбачено, зокрема розділом 2 встановлено, що підрядник зобов’язується виконати роботи по вибірковому капітальному ремонту вулиці Привокзальної в м. Сколе, а замовник зобов’язується прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт, п. 3.1. визначено договірну ціну робіт у розмірі 33445,20 грн. та п. 16.1 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором, тобто при укладанні договору сторонами виконані вимоги передбачені чинним законодавством, зокрема ст. 180 ГК України.

Твердження відповідача про те, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу України зобов’язання за договором №4 від 01.06.2010 р. є не бюджетним, протягом 2010 р. бюджетного року Сколівською міською радою не реєструвалось в органах Державного казначейства України та не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Судом встановлено що між сторонами укладено договір №4 від 01.06.2010 р., на виконання якого позивачем на замовлення відповідача виконано ряд робіт, які прийняті останнім без будь-яких застережень, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. Приписами ст.173 Господарського кодексу встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу підставами виникнення господарських зобов'язань можуть виникнути, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Таким чином, чинним законодавством України встановлено виконання зобов’язань, які виникають з договірних зобов’язань, укладених між суб’єктами господарювання, тому факт незареєстрованого зобов’язання в органах Державного казначейства України, не є тією обставиною (подією), яка звільняє відповідача від визначеного договором підряду зобов‘язання розрахуватися за виконані на його замовлення роботи.

Крім того, відповідач ні у поданому відзиві, ні в судовому засіданні не заперечив факту виконання робіт позивачем на замовлення відповідача по вибірковому капітальному ремонту вулиці Привокзальної в м. Сколе, доказів оплати за виконані позивачем роботи суду не надав, тому вимога про стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 33445,20 грн. є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 343,62 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1370,45 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф за невиконання договірних зобов’язань. Проти даної вимоги відповідач заперечив та керуючись ч. 1 ст. 546, ч.1 ст.548, ст. 549 Цивільного кодексу України, вважає таку вимогу позивача незаконною.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4. ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тобто даною статтею встановлено два способи визначення розміру неустойки, а саме встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

Відповідно до ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні положення містить Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що позивачем нараховано відповідачу пеню та штраф одночасно за весь період прострочення, тобто позивачем не враховано ідентичність правової природи нарахованих сум, що є неустойкою. Розмір неустойки розраховано двома різними способами за одне і те саме правопорушення –несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Відповідно до п.13.1 договору, за прострочення оплати або неповної оплати за виконанні роботи і остаточного розрахунку за збудований об’єкт замовник зобов’язується сплатити на користь підрядника пеню в розмірі не менше ставки Національного банку України від протермінованої суми за кожен день прострочення.

Виходячи із вищенаведеного, в частині стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 11.07.2010 р. по 12.11.2010 р. в розмірі 901,17 грн., суд вважає, що розрахована вона відповідно до умов п. 13.1 Договору №4 від 01.06.2010, з врахування вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань», а тому підлягає до стягнення. Щодо стягнення штрафу в сумі 3344,52 грн., то у задоволенні даної вимоги слід відмовити з наведених вище підстав.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в загальній сумі 36060 грн 44 коп (в тому числі: 33445 грн 20 коп –основний борг, 901 грн 17 коп –пеня, 343 грн 62 коп –3% річних, 1370 грн 45 коп –інфляційні втрати). В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 625, 837 ЦК України, ст. ст.173, 174, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сколівської міської ради (82600, Львівська область, м. Сколе, Майдан Незалежності, 1, ідентифікаційний код 04056262) на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54, ідентифікаційний код 31978981) заборгованість в сумі 36060 грн 44 коп (в тому числі: 33445 грн 20 коп –основний борг, 901 грн 17 коп –пеня, 343 грн 62 коп –3% річних, 1370 грн 45 коп –інфляційні втрати), 360 грн 60 коп –державного мита та 215 грн 97 коп –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя