Рішення № 136157180, 30.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6590/26

Провадження № 2/161/4302/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина.

1.1. Позиція позивача.

23 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 липня 2025 року між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір № 29.07.2025-100001492, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 29 000,00 грн на строк 184 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,85% на день. Також договором передбачена сплата одноразової комісії у розмірі 5 800,00 грн.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь 67 923,33 грн, що складається з тіла кредиту 26 937,46 грн, процентів 27 935,87 грн, відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України 13 050,00 грн.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач письмового відзиву на позов не подала.

1.3. Щодо заочного розгляду справи.

Оскільки відповідач не подала відзиву, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином, на підставі ст.280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

2. Мотивувальна частина.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 29 липня 2025 року між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір № 29.07.2025-100001492, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 29 000,00 грн на строк 184 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,85% на день. Також договором передбачена сплата одноразової комісії у розмірі 5 800,00 грн.

Позивач самостійно у позові вказує, що відповідач на виконання своїх зобов`язань внесла платежі на суму 13022.77 грн. від 02.09.2025 року, на суму 9500 грн. від 28.09.2025 року, на суму 2072.77 грн. від 29.09.2025 року. Аналогічні відомості містяться і в доданому до позові розрахунку заборгованості.

З цього ж розрахунку слідує, що розподіляючи платежі від відповідача позивач керувався приписами ч.1 ст.534 ЦК України, на якій посилається і у позові.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 67 923,33 грн, що складається з тіла кредиту 26 937,46 грн, процентів 27 935,87 грн, відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України 13 050,00 грн.

2.2. Норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

2.3. Позиція суду.

2.3.1. Щодо 3% річних передбачених ст.625 ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки 3% річних у розмірі 13 050,00 грн були нараховані відповідачем у період дії на території України воєнного стану, вони не можуть бути стягнуті з позичальника, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Також незаконним є будь-яке зарахування коштів позичальника на погашення 3% річних згідно ст.625 ЦК України.

2.3.2. Щодо комісії та зарахування платежів позичальника на її погашення.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У тексті кредитного договору сторонами були визначено наступне:

«7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 5800 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту».

Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту, фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Окрім того, текст кредитного договору не містить у собі будь-яких пояснень стосовно економічної сутності комісії за видачу кредиту, а саме за які послуги, що надаються позивачем, вона встановлена.

А тому пункти укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту у розмірі 20% від суми виданого кредиту, або 5 800,00 грн, є нікчемними.

Тому незаконним є і зарахування позивачем частини платежів відповідача на погашення такої комісії.

2.3.3. Щодо дотримання позивачем черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит.

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Зі змісту вказаних положень законодавства слідує, що у разі недостатності платежу позичальника, в першу чергу погашається тіло кредиту і лише далі відсотки та інші платежі, що передбачені договору.

Зі змісту позову слідує, що позивач безпідставно керувався положенням частини першої статті 534 ЦК України, в той час як до застосування підлягали положення статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Всупереч вищенаведеному, позивач отримавши від відповідача всього 24 595,54 грн майже не спрямував жодних коштів на погашення тіла кредиту, чим фактично штучно завищив розмір заборгованості та діяв недобросовісно.

2.3.4. Щодо вірного врахування внесених відповідачем коштів на погашення кредиту.

Оскільки суд встановив незаконність нарахування позивачем 3% річних згідно ст.625 ЦК України, комісії за видачу кредиту, а також порушення ним черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит, суд здійснює розрахунок тіла кредиту та процентів за ним самостійно.

Так відповідач 02 вересня 2025 року сплатила 13 022,77 грн, які повинні були бути спрямовані на погашення тіла кредиту. Період з 29 липня 2025 року по 01 вересня 2025 року містить у собі 35 днів, за які були нараховані відсотки у розмірі 8 627,50 грн (29 000,00 х 0,0085 х 35). Залишок тіла кредиту становить 15 977,23 грн (29 000,00 13 022,77).

28 вересня 2025 року відповідач сплатила 9 500,00 грн, які повинні були повністю бути спрямовані на погашення тіла кредиту. Період з 02 вересня 2025 року по 27 вересня 2025 року містить у собі 26 днів, за які були нараховані відсотки у розмірі 3 530,97 грн (15 977,23 х 0,0085 х 26). Залишок тіла кредиту становить 6 477,23 грн (15 977,23 9 500).

29 вересня 2025 року відповідач сплатила 2 072,77 грн, які повинні були повністю бути спрямовані на погашення тіла кредиту. Період 28 вересня 2025 року є одним днем, за які були нараховані відсотки у розмірі 55,05 грн (6 477,23 х 0,0085 х 1). Залишок тіла кредиту становить 4 404,46 грн (6 477,23 2 072,77).

Решта періоду з 29 вересня 2025 року по 28 січня 2026 року (останній день строку кредитування) містить у собі 122 дні, за який могли бути нараховані відсотки лише у розмірі 4 567,42 грн (4 404,46 х 0,0085 х 122).

Отже, станом на 28 січня 2026 року, яке є останнім днем строку кредитування, заборгованість відповідача перед позивачем складає усього 21 348,36 грн з яких тіло кредиту становить 4 567,42 грн, а відсотки за користування кредитом становлять 16 780,94 грн (8 627,50 + 3 530,97 + 55,05 + 4 567,42).

Тому суд задовольняє позовні вимоги частково стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 21 348,36 грн, відмовляючи у задоволенні решти позову за безпідставністю.

2.4. Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 836,79 грн (2 662,40 х (21 348,36 / 67 923,33)).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість у загальному розмірі 21 348,36 грн (двадцять одна тисяча триста сорок вісім гривень тридцять шість копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 836,79 грн (вісімсот тридцять шість гривень сімдесят дев`ять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 30 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська