Рішення № 136155726, 01.05.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 742/693/26

Провадження № 2/747/120/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

01.05.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Грибанов Д.В. звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 28 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9000705. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, який зазначений н. 10 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п.п. 2.4. п. 2 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.1. п. 2 Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (далі - «Правила») (п.п. 9.8 Кредитного поговору), які розмішені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови Кредитного Договору. Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641. 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 13.11.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 13112025, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 13.11.2025 року до Договору факторингу № 13112025 від 13.11.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 69589, 28 грн, з яких 26 966, 00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 29123, 28 грн сума заборгованості за відсотками, 13 500, 00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 13.11.2025 року Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 9000705 в розмірі 69589, 28 грн, з яких 26 966, 00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 29123, 28 грн сума заборгованості за відсотками, 13 500, 00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.

Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 9000705 в розмірі 69589, 28 грн, з яких 26 966, 00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 29123, 28 грн сума заборгованості за відсотками, 13 500, 00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами; та понесені судові витрати.

Ухвалою від 09 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 31 березня 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Ухвалою від 31 березня 2026 року було вирішено проводити розгляд справи у заочному порядку, розгляд справи відкладено на 01 травня 2026 року, про місце, дату і час судового засідання повідомлено відповідача ОСОБА_1 шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 128 ЦПК України. Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідача повідомлено про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, яке розміщено 31 березня 2026 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просили суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату час і місце судового розгляду повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, тому у відповідності до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Так, судом встановлено, що 28.04.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 900705 про надання споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3005 28.04.2025 13:28:29. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 27 000,00 гривень, тип кредиту - кредит. У відповідності до п. 1.4 кредитного договору строк кредиту - 360 днів. Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього Договору. (а.с. 6-10) У доданому позивачем Графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту № 900705 від 28.04.2025 року та долученому паспорті споживчого кредиту зазначено умови для кредитних продуктів, а також узгоджено реальну річну процентну ставку за користування кредитними коштами та за порушення умов кредитування, які підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К6575 (а.с.10-12) Згідно з повідомленням директора ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14.11.2025 року між товариством та ТОВ «АВЕНТУС Україна» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022 (втратив чинність 04.07.2024) та Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 04.07.2024 (чинний з 04.07.2024 року). Відповідно до договорів було успішно перераховано кошти на користь фізичних осіб від ТОВ «АВЕНТУС Україна» - на суму 27 000 грн, 28.04.2025, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 . (а.с.14) Суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні кредитного договору № 900705 від 28.04.2025 ОСОБА_1 було зазначено у п.2.1 реквізити платіжної картки НОМЕР_2 для перерахування кредитних кошті (а.с.6 зв) 27.08.2025 за підписом директора ТОВ «Авентус Україна» Довгаля В.В. на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що ОСОБА_1 станом на 27 серпня 2025 року заборгованість про надання споживчого кредиту № 900705 від 28.04.2025 року складає: прострочена заборгованість 8089, 80 грн по процентах, поточна заборгованість 35 325, 46 грн (а.с.13 зв) З наданого розрахунку ТОВ «Авентус Україна» за договором № 900705 від 28.04.2025 про надання споживчого кредиту від 21 листопада 2024 року у ОСОБА_1 наявна перед ТОВ «Авентус Україна» заборгованість у загальному розмірі 69 589, 28 грн, з яких 26 966, 00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 29123, 28 грн сума заборгованості за відсотками, 13 500, 00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами. (а.с.14 зв -16 зв) Судом також встановлено, що 13 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 13112025, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.1. договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Згідно з п. 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. (а.с.17-19) Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 13.11.2025 року до Договору факторингу № 13112025 від 13.11.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 69589, 28 грн, з яких 26 966, 00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 29123, 28 грн сума заборгованості за відсотками, 13 500, 00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами. (а.с.20 зв)

Розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статей 12, 13 України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію». Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до ст 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 2 ст 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом згідно ч.1 ст 14 Закону України «Про споживче кредитування».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 3 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. У відповідності до ч. 4 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Згідно з положеннями ч. 6 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході судового розгляду, 28.04.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 9000705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А3005 кредитного договору позикодавцем ТОВ «АВЕНТУС Україна» на виконання вимог кредитного договору мало бути перераховано відповідачеві грошові кошти в розмірі 27 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Перерахування кредитних коштів позивач підтверджує листом ТОВ «Пейтек» від 14.11.2025, зі змісту якого вбачається, що між первісним кредитором та ТОВ «Пейтек» було укладено договір на переказ коштів від 04.07.2024, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 28.04.2025 13:29:10 на суму 27 000, 0 грн, проте до позову не долучено доказів наявності правовідносин між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ТОВ «Пейтек», що могли би свідчити про здійснення переказу коштів на рахунок відповідачки від імені позивача. Так, у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази фактичного зарахування відповідачу кредитних коштів. Надані позивачем документи не підтверджують перерахування грошових коштів саме на виконання спірного договору, не містять даних, які б дозволяли однозначно ідентифікувати відповідні надходження як кредитні, та не відповідають встановленим вимогам до первинних банківських документів, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обставина надання кредиту ОСОБА_1 є недоведеною. Надане позивачем повідомлення директора ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14.11.2025 суд вважає неналежним доказом отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 27 000, 00 гривень. По-перше, зазначений документ складений третьою особою та за своєю правовою природою є лише інформаційним повідомленням платіжного сервісу про обробку транзакції у його внутрішній системі. Водночас, він не є первинним банківським документом, який підтверджує проведення операції та фактичне зарахування грошових коштів на рахунок отримувача. По-друге, наведене повідомлення не підтверджує завершення платіжної операції шляхом зарахування коштів на карту ОСОБА_1 , а лише відображає інформацію про нібито успішне перерахування коштів у системі платіжного сервісу. По-третє, зазначений документ не містить відомостей, які б дозволяли однозначно ідентифікувати відповідний платіж як переказ коштів саме на виконання спірного кредитного договору, зокрема у ньому відсутні: повне призначення платежу, посилання на кредитний договір, прізвище позичальника, чи інші дані, що підтверджують зв`язок цієї операції з кредитним договором. За таких обставин надане повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» саме по собі не підтверджує факту отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 27 000, 00 грн, а тому наявний факт недоведеності позивачем надання кредиту у цій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 (далі - Положення) передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Відповідно до п. 46 Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті. До позову не додано виписку з клієнтського рахунку, клопотань від позивача про витребування судом документів протягом розгляду справи не надходило. Матеріали справи не містять доказів, що власником картки НОМЕР_2 є відповідач ОСОБА_1 . З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Як вже зазначалось судом долучений позивачем доказ лист ТОВ «Пейтек» - не може відноситись до первинної бухгалтерської документації, не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів про наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ «Пейтек» з переказу платежів, за своїм змістом наданий доказ не підтверджує переказ коштів на виконання договору № 900705 від 28 квітня 2025.

Також при вирішенні справи судом застосовуються положення цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та доказування.

Так, за правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми. Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № 900705 від 28.04.2025 року станом на 13.11.2025 не є безспірним доказом існування заборгованості та її розміру. Ненадання відповідачем відзиву на позов не дає суду підстав стверджувати про визнання обставин, зазначених в позовній заяві та доведення таких обставин перед судом. Також суд вважає за необхідне зауважити, що до матеріалів позовної заяви позивачем не надано виписки з банківського рахунку відповідача за період з моменту відкриття карткового рахунку, який би доводив, зокрема, факт переказу коштів та відображував би його розмір. Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність заявленого розміру заборгованості за кредитним договором № 900705 від 28.04.2025, факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та її розміру, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог п.2 ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, Київська обл. м Бровари вул Лісова, 2 код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Л.В.Тіщенко