Рішення № 13615541, 28.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.11 Справа№ 25/190

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (м.Київ) в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Миколаїв Львівської області” (м.Миколаїв)

до відповідача 1: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (с.Дроговиж Миколаївського району)

до відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (с.Дроговиж Миколаївського району)

про : стягнення заборгованості в сумі 307 257,88 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі : І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача: Бачинський А.В.-представник, довіреність від 09.06.2010 року

від відповідача 1: ОСОБА_6-паспорт НОМЕР_4

від відповідача 2: ОСОБА_2-паспорт НОМЕР_5

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (м.Київ) в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Миколаїв Львівської області” (м.Миколаїв) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (с.Дроговиж Миколаївського району) та до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (с.Дроговиж Миколаївського району) про стягнення заборгованості в сумі 307 257,88 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.01.2011 року. Ухвалою від 12.01.2011 року розгляд справи відкладено до 18.01.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 18.01.2011 року розгляд справи відкладено до 28.01.2011 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2010 року, про відкладення від 12.01.2011 року, від 18.01.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 12.01.2011 року позивач подав акт звірки взаєморозрахунків належно оформлений та підписаний обома сторонами.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2010 року, про відкладення від 12.01.2011 року, від 18.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов, в якому повністю визнав позовні вимоги, представив, явку повноважного представника забезпечив.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2010 року, про відкладення від 12.01.2011 року, від 18.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов, в якому повністю визнав позовні вимоги, представив, явку повноважного представника забезпечив.

В судовому засіданні 18.01.2011 року відповідачі подали спільний відзив на позов.

В судовому засіданні 18.01.2011 року сторони подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 28.01.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У відповідності до умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №223к -2007 від 23 листопада 2007 року (надалі - Кредитний договір), укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв Львівської області" (надалі - позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач 1), відповідачу 1 було відкрито кредитну лінію у сумі, яка не може перевищувати 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. з оплатою 16 % річних за користування кредитними коштами, терміном повернення не пізніше 22 листопада 2009 року для придбання транспортних засобів та обладнання (п. 2.1., 2.2., 2.3., 3.2. Кредитного договору). В подальшому відсоткова ставка збільшувалась: з 13 травня 2008 року до 20% річних, збільшивши при цьому ліміт кредитної лінії до 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. (договір про внесення змін №1 до кредитного договору №223к-2008 від 13.05.2008 року), з 29.10.2009 року до 25% річних (договір про внесення змін №5 до кредитного договору №223к-2007 від 29.10.2009 року). Кредит надавався банком шляхом оплати в межах сум розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку, відкритого Позичальнику у банку.

Пункт 5.3 кредитного договору передбачає, що, за несвоєчасну сплату сум кредиту, відсотків та інших платежів, сплату Позичальником в користь Банку пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується подекадно.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Позичальником та Банком 23 листапода 2007 року було укладено договір застави транспортних засобів, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2336, було надано транспортні засоби, а саме: сідловий тягач Е RENAULT MAGNUM АЕ 430, 1999 р.в., реєстраційний НОМЕР_6 кузов № НОМЕР_1, який належить Заставодавцю - майновому поручителю фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (Відповідач 2) на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11. Відповідно до Договору про внесення змін №1025 від 13.05.2008 року до договору застави № 2336 від 23.11.2007 року, предметом застави є: сідловий тягач Е RENAULT MAGNUM АЕ 430, 1999 р.в., реєстраційний НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_1, вказаний автомобіль належить Заставодавцю - майновому поручителю фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (Відповідач 2), згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 та Renault Magnum сідловий тягач Е, 2000 р.в., кузов НОМЕР_7, Реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_10, вказаний автомобіль належить Заставодавцю - фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (Відповідач 1). Відповідно до Договору про внесення змін №1336 від 04.09.2009 р. до договору застави № 2336 від 23.11.2007 р., предметом застави є: сідловий тягач Е RENAULT MAGNUM АЕ 430, 1999 р.в., реєстраційний НОМЕР_6 кузов, НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, який належить Заставодавцю - майновому поручителю фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (Відповідач 2) та Renault Magnum сідловий тягач Е, 2000 р.в., кузов НОМЕР_7 Реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_10, який належить Заставодавцю - майновому поручителю фізичній особі підприємцю ОСОБА_6 (Відповідач 1).

Відповідно до 4.2.2. Кредитного договору, відповідач зобов'язувався вчасно погашати заборгованість по кредиту та процентах перед позивачем, відповідно до умов Кредитного договору №223к-2007 з наступними змінами.

Відповідно до п.3.2. договору застави № 2336 від 23.11.2007 року, Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо забезпечений заставою кредит в повному обсязі не буде повернуто у строк не пізніше 20.10.2010 року (зміни до договору застави від 29.10.2009 р. за № 2317), або у випадках, передбачених підпунктами «а»і «б»п. 4.2. цього договору.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Станом на 29 грудня 2010 року заборгованість ФОП ОСОБА_6 перед Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв Львівської області" становить 307 257,88 грн., в тому числі: прострочену заборгованість за кредитом в сумі - 288 000,00 гривень.; нараховану пеню за 183 дні в сумі 19 257,88 грн.

В судовому засіданні 18.01.2011 року відповідачі подали спільний відзив на позов, в якому визнають заборгованість перед позивачем в розмірі 307 257,88 грн. та просять суд розтермінувати стягнення заборгованості на 24 місяці з виплатою рівними частинами в сумі 12 802,41 грн. кожного місяця.

В судовому засіданні 28.01.2011 року відповідачі суму заборгованості визнали, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представили.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В судовому засіданні відповідач підтримав заявлене клопотання про розтермінування сплати боргу в розмірі 307 257,88 грн. щомісячно на двадцять чотири місяці рівними частинами. Однак, в судовому засіданні позивач проти заявленого клопотання заперечив, а відповідачі не представили суду доказів наявності обставин та правових підстав щодо задоволення клопотання відповідачів про розтермінування суми заборгованості.

На час розгляду справи, відповідачі не подали докази погашення боргу, в судовому засіданні визнали позовні вимоги позивача, явку повноважних представників в судове засідання забезпечили.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачами виконані не повністю, а також відповідачі в судовому засіданні 28.01.2011 року визнали факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідачів суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачі позов визнали і не подали докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідачів суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (м.Київ) в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Миколаїв Львівської області” (м.Миколаїв) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (с.Дроговиж Миколаївського району) та до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (с.Дроговиж Миколаївського району) про стягнення заборгованості в сумі 307 257,88 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №14 від 29.12.2010 року на суму 3 072,58 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №19 від 29.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_12) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (м.Київ) в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Миколаїв Львівської області (81600, Львівська область, м.Миколаїв, бул.Проектний,3; код ЄДРПОУ 09325459, МФО 325451) кредитну заборгованість у сумі 307 257 (триста сім тисяч двісті п”ятдесят сім) грн. 88 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме сідловий тягач Е RENAULT MAGNUM АЕ 430, 1999 р.в., реєстраційний НОМЕР_6 кузов № НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 та Renault Magnum сідловий тягач Е, 2000 р.в., кузов НОМЕР_7 Реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_10, 3 072 (три тисячі сімдесят дві) грн. 58 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.