Постанова № 136154546, 30.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

127/13744/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Головного управління державної податкової служби України у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директора ТОВ «АГОРА ІМЕКС», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

в с т а н о в и в :

13.04.2026 при проведенні перевірки ТОВ «АГОРА ІМЕКС» за адресою: м. Вінниця, вул. Д.Майбороди, 42-А, встановлено, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «АГОРА ІМЕКС», вів податковий облік з порушеннями встановленого порядку завищено суму від`ємного значення, що включається до податкового кредиту наступного звітного періоду на 45 грн. за лютий 2026 року, чим порушив п.198.5 ст.198, п.189.1 ст.189, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначив, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до вимог ст.268 КУпАП при розгляді даної справи присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Нормами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.198.5 ст.198, п.189.1 ст.189, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №976 від 13.04.2026 та актом документальної планової виїзної перевірки від 13.04.2026 №9945/02-3207-03/37247975.

Виходячи з наведеного, суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Зважаючи на вказані вище обставини справи, враховуючи вимоги ст. 23 КУпАП, суд дійшов висновку про те, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судовий збір у розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню із ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 40-1, 163-1, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя