Рішення № 136153560, 01.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14879/25

Провадження № 2/643/1263/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

ОСОБА_1 звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова до ОСОБА_2 з позовом, який у подальшому уточнила та остаточно просить суд визнати ОСОБА_2 , 1985 року народження, таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ; встановити порядок виконання рішення просить шляхом зняття ОСОБА_2 , 1985 року народження, з реєстраційного обліку за адресою квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначила, що на підставі рішення №272/9 від 08.08.2006 виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова їй, ОСОБА_1 , надано право на заняття трьох кімнат в квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м. Посилалася, що станом на 08.08.2006 її сім`я складалася з неї, ОСОБА_1 , її матері ОСОБА_3 та її брата ОСОБА_2 . Станом на 22.01.2025 у квартирі за вказаною адресою відкрито особовий рахунок на її, ОСОБА_1 , ім`я, у зв`язку з чим вона є відповідальним квартиронаймачем. Посилалася, що її мати - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а брат ОСОБА_2 у квартирі не проживає вже понад десять років. Зазначила, що ОСОБА_2 у квартирі не з`являється, не проживає, його фактичне місце перебування їй невідоме. Зауважила, що на теперішній час квартира є неприватизованою, права та обов`язки наймача здійснює вона, ОСОБА_1 . Посилалася, що вона має намір приватизувати вказану квартиру, але через те, що у квартирі перебуває на реєстраційному обліку відповідач, який фактично в квартирі не мешкає та місце перебування якого невідоме, вона не може реалізувати відповідно до вимог законодавства своє право на безоплатне отримання від держави житлового приміщення у власність.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департаменту реєстрації Харківської міської ради засобами поштового зв`язку надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили та подане до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в якості підстави для внесення змін до Реєстру територіальної громади міста Харкова, є обов`язковим до виконання, тому не потребує додаткового зобов`язання в резолютивній частині рішення щодо відповідного органу реєстрації. Також зазначено, що в Реєстрі територіальної громади міста Харкова стосовно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містяться відомості про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 13.12.1991 по теперішній час. Стосовно відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , містяться відомості про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без зазначення дати реєстрації по теперішній час.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 09 вересня 2025 року залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , надав позивачу строк 5 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 19 вересня 2025 року продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 24 вересня 2025 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 26 листопада 2025 року закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину Державного кордону України ОСОБА_2

02 грудня 2025 року на електронну поштову адресу суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла витребувана судом інформація.

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Семенова Я.Ю. з 25 грудня 2025 року по 16 січня 2026 року включно перебувала у щорічній основній відпустці, з 19 січня 2026 року по 03 квітня 2026 року включно на лікарняному.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департаменту реєстрації Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у поясненнях третьої особи щодо позову просив про розгляд справи за його відсутності.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судова повістка, яка направлялася судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулася до суду, як неотримана відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Беручи до уваги обставини того, що відповідач та третя особа належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, третя особа скористалася процесуальним правом на подання пояснень щодо позову, в яких просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи, проти чого не заперечував присутній в судовому засіданні позивач.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, як про це зазначено у позові, просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Згідно з копією витягу з рішення №272/9 від 08.08.2006 виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова «Про закріплення за мешканцями 1-го та 2-го корпусів будинку АДРЕСА_4 , займаної ними площі та відкриття особових рахунків», затверджено протокол ВАТ «Промбуд-2» від 06.04.2006 про закріплення за мешканцями 1-го та 2-го корпусів (за винятком кімнат АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_6 житлової площі, яку вони займають та відкрито особові рахунки: за ОСОБА_3 три кімнати, житловою площею 40,7 кв.м, загальною площею 66,0 кв.м в квартирі АДРЕСА_7 , на склад сім`ї 3 особи (вона, дочка - 1991 року народження, син 1985 року народження (а.с. 42).

Як убачається з копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 10 грудня 2016 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР, квартира посімейного заселення розташована на 14 поверсі 16-поверхового, будинку та складається з 3 кімнат, житловою площею 41,5 кв.м, у тому числі 1-а кімната - 12,9 кв.м, 2-а кімната 11,2 кв.м, 3-я кімната 17,4 кв.м; кухні, площею 8,2 кв.м, вбиральні (сполученої) 1,1 кв.м, ванної кімнати, площею 2,5 кв.м, коридору - 12,5 кв.м, вбудованої шафи - 0,4 кв.м. Загальна площа квартири становить 69,5 кв.м (а.с. 15-15).

Відповідно до копії Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №544, виданої 21.08.2012 ДП «Промжитлосервіс-2», за адресою АДРЕСА_2 , станом на 21.08.2012 значилися зареєстрованими: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 25).

Як убачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 листопада 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 24).

Згідно з копією довідки №10-00141-2025 з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 08.01.2025, за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради місце проживання ОСОБА_3 13.11.2024 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23).

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №4903722b-ace2-4ead-81a3-381b4c8b8a42 від 22.01.2025 з Реєстру територіальної громади міста Харкова, за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 22.01.2025 значиться зареєстрованою з 13.12.1991 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22).

Позивачем суду надано копію паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 30.09.2007 Московським РВ у м. Харкові ГУ МВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на аркуші 12 якого містяться відомості щодо зареєстрованого місця проживання останньої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-14).

Відповідно до довідки №4bbе517f-06е4-4а1b-ас89-23b9539 f е50b від 05.09.2025, отриманою Салтівським районним судом міста Харкова з Реєстру територіальної громади міста Харкова, за адресою АДРЕСА_2 , значиться зареєстрованою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.12.1991 (а.с. 28).

Як убачається з Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №е8аа35е5-а948-45сfbb26-а57bсе7fе743, отриманої Салтівським районним судом міста Харкова 05.09.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 29).

Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 27.03.2002 Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на аркуші 11 містяться відомості щодо зареєстрованого місця проживання останнього за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 18-19).

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/94300-25-Вих від 27.11.2025, отриманим Салтівським районним судом міста Харкова 03.12.2025, за період з 01.12.2021 по 01.09.2025 наявні відомості щодо перетинання 18.02.2022 державного кордону України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на транспортному засобі НОМЕР_4 через пункт пропуску «Гоптівка» за спрямуванням на виїзд (а.с. 113).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону чи рішення суду.

Як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до положень ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року зазначено, що із урахуванням положень статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, статей 64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилася в жиле приміщення як член сім`ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема, і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Вимоги ст. 71 ЖК України встановлюють загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року, прийнятій у справі №641/8007/17, провадження № 61-2577св19.

За правилами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як це унормовано положеннями ч. 2 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Наведені положення цивільного процесуального законодавства означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Правилами ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, що визначено вимогами ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

У свою чергу, правилами ч. 7 ст. 81 ЦПК України унормовано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, за приписами ч. 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, саме на позивача цивільний процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні, а на відповідачів - довести, що така відсутність обумовлена поважними причинами.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Зазначене відповідає правовим висновкам, які викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року, справа №490/12384/16-ц, провадження №61-37646св18; від 22 листопада 2018 року, справа №760/13113/14-ц, провадження №61-30912св18, від 09 лютого 2021 року, справа №201/489/17, провадження №61-9724св19, від 06 вересня 2022 року, справа №725/5243/19, провадження №61-21052св21, від 28 вересня 2022 року, справа №686/21929/19-ц, провадження №61-6652св22, від 29 березня 2023 року, справа №200/17337/17, провадження №61-21102св21.

Наведене судом вище також відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як установлено судом, на підтвердження своїх доводів про тривале не проживання відповідача ОСОБА_2 у спірному жилому приміщенні без поважних причин позивачем надано копію «Акта про фактичне не проживання громадянина у житловому приміщенні» б/н від 21.08.2025, складений позивачем ОСОБА_1 та сусідами. Однак, сусіди не є тими особами, що можуть достеменно підтвердити факт непроживання мешканців у квартирі та причини їхньої відсутності.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Харківського апеляційного суду від 19.09.2023 у справі №639/280/23, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.01.2024.

Разом з тим, суд зауважує, що справжність підписів вказаних осіб в наданому суду акті не засвідчено у встановленому порядку, а відтак, можливо лише припускати, що наданий суду акт підписаний саме цими особами, а, відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд зауважує, що позивачем не заявлялося клопотання про виклик та допит таких осіб, як свідків, які б могли підтвердити наведені в акті відомості.

Згідно з ч. 1 ст. 90 ЦПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

У силу приписів ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Відтак, позивач, не реалізувала належне їй право заявити клопотання про виклик та допит свідків, водночас, положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що надана позивачем копія акту від 21.08.2025 не є належним та достовірним доказами на підтвердження вказаних позивачем обставин, а відтак судом до уваги не приймається.

Матеріали справи не містять, а позивач у порушення свого обов`язку, передбаченого ст. 81 ЦПК України, не надав належних доказів не проживання відповідача ОСОБА_2 за місцем реєстрації без поважних причин, а саме акту, складеного балансоутримувачем будинку, який містить інформацію про осіб, які не проживають за місцем реєстрації без поважних причин більше ніж шість місяців, особистої заяви відповідача про вибуття з місця реєстрації на інше постійне місце проживання та/або інших належних доказів такого не проживання останнього у спірному житлі.

Більш того, сам факт не проживання відповідача у спірній квартирі не є підставою для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, позаяк відповідно до ст. 71 ЖК України підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є не проживання понад шість місяців у житловому приміщенні саме без поважних причин.

Що стосується посилань позивача у пред`явленому позові на те, що відповідач упродовж десяти років не проживає за адресою спірного жилого приміщення, то суду не надано жодного доказу на підтвердження таких обставин, а за правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приводу отриманих судом відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 27.11.2025, згідно з якими ОСОБА_2 18.02.2022 перетнув державний кордон України, то суд зазначає, що перетин відповідачем державного кордону України не дає суду підстави стверджувати, що відповідач втратив інтерес до житлового приміщення, право на користування яким він має у встановленому законом порядку.

Крім того, судом встановлено, що відповідач залишив територію України напередодні початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України. У цьому контексті суд виходить з того, що сам по собі факт тимчасового виїзду особи за межі України напередодні повномасштабного вторгнення не може розглядатися як безумовне свідчення втрати інтересу до житлового приміщення чи відмови від користування ним.

Крім того, законодавство України не містить положень, які б прямо пов`язували втрату права користування житлом із фактом перебування особи закордоном протягом певного часу, якщо інше не супроводжується доказами втрати нею сталого зв`язку з житлом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що як убачається зі змісту пред`явленого позову в його остаточній редакції, ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Водночас, з довідок з Реєстру територіальної громади міста Харкова, які містяться в матеріалах справи, убачається, що за вказаною вище адресою АДРЕСА_2 , значиться зареєстрованою лише позивач ОСОБА_1 , відомостей про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою відповідача ОСОБА_2 наявні в матеріалах справи довідки не містять.

У свою чергу, в матеріалах справи міститься довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова, згідно з якою, ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою - АДРЕСА_3 , натомість, відомостей про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 за вказаною адресою наявна при матеріалах справи довідка не містить.

Доказів того, що житлове приміщення, розташоване за адресою - АДРЕСА_2 , за якою перебуває на реєстраційному обліку тільки позивач ОСОБА_1 (а.с. 22, 28) та житлове приміщення, розташоване за адресою - АДРЕСА_3 , за якою значиться зареєстрованим тільки відповідач ОСОБА_2 (а.с. 29, 93) є одним й тим самим житловим приміщенням, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене вище, установивши, що право користування спірною квартирою виникло у відповідача на законних підставах, а також відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту не проживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин більше шести місяців, оцінивши втрату відповідачем свого права на користування житлом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача права користування спірною квартирою.

Також суд ураховує, що задоволення позовних вимог призведе до порушення права відповідача на житло, гарантованого статтею 8 Конвенції, адже доказів того, що вони мають інше житло, суду не надано.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ: 40214227, адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, Павлівський майдан, №4.

Повне судове рішення складено 01 травня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова