Ухвала суду № 136153111, 01.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2816/26

провадження №: 1-кс/398/538/26

УХВАЛА

"01" травня 2026 р. Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100008018 від 30.12.2024, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, українця, не працюючого, військовослужбовця, який проходив службу на посаді водія електрика 2 відділення радіоелектронної розвідки взводу радіоелектронної розвідки розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 у званні солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, КК України, ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання (в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України) стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи на посаді водія електрика 2 відділення радіоелектронної розвідки взводу радіоелектронної розвідки розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 у званні солдата умисно діючи в порушення вимоги ст. ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в період часу з 18.10.2024 року перебуваючи у самовільному залишення місця несення служби та 05.03.2026 близько 17:20 год. перебуваючи у самовільному залишення місця несення служби, в період якого діяв воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, знаходився біля парку Шевченка в місті Олександрія Кіровоградської області, де, проходячи повз паркову зону за містком, помітив раніше йому не знайому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з сумкою жіночою в руках, в якій були особисті речі, документи на ім`я ОСОБА_6 та пакет жовтого кольору «Аврора», в якому знаходились мочалки, миючий засіб, пральний порошок та грошові кошти в сумі 1000 грн.

В цей момент у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме сумки жіночої із її вмістом та пакету «Аврора» із його вмістом.

У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, розуміючи що його дії несуть відкритий характер для ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, шляхом ривка незаконно заволодів жіночою сумкою білого кольору із її вмістом та пакетом «Аврора» із його вмістом, належні потерпілій.

Після чого, ОСОБА_4 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України.

Крім цього наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.09.2024 № 103-РС ОСОБА_4 призначено на посаду водія-електрика 2 відділення радіоелектронної розвідки взводу радіоелектронної розвідки розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2024 № 265 ОСОБА_4 вважається таким, що з 19.09.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих, її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 15.10.2024, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, без поважних причин, після виписки із медичного закладу КНП «Міська лікарня №9» ЗМР 14.10.2024 на наступний день не з`явився вчасно на службу до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 , тривалістю понад три доби, яке вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, так перебуваючи в різних місцях, ухилявся від проходження військової служби, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби, до моменту затримання працівниками поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області 05.03.2026 року о 18 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити та продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обгрунтував свою позицію продовженням існування ризиків, передбачених ч.ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні факт вчинення ним злочину визнав повністю, проте заперечував щодо продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши зміст клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.03.2026 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів, тобто до 03.05.2026 включно, з визначенням застави у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень та покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення.

За змістом ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, зокрема окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 та ч. 5 ст. 407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених в клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити дані злочини.

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність яких, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а також те, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зав`язків в місці його постійного проживання, які б давали підстави йому залишатися в місті, в повній мірі ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, які йому надавалися в порядку ст. 290 КПК України, в яких містяться допити ключових свідків по даному кримінальному провадженню, де зазначено їх повні анкетні дані.

Крім того, ризик переховування від суду, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 одружений, хоча і має неповнолітню дитину, але з ними не проживає, а тому немає міцних соціальних зв`язків за місцем проживання. Більш того, кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_4 мають високий ступінь суспільної небезпеки, так як їх скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем.

Слідчий суддя вважає, що заявлений стосовно обвинуваченого стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) об`єктивно продовжує існувати, оскільки обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннь, може переховуватися від суду.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з`ясування обставин злочинів, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, він є особою зацікавленою у зміні показань свідків та потерпілої та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати від останніх дачі неправдивих показань або зміну уже наданих на його користь, з метою уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що перешкоджатиме об`єктивному з`ясуванню обставин кримінального провадження. Слід враховувати той факт, що ОСОБА_4 в силу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стали відомі дані та показання свідків та потерпілої, тому ОСОБА_4 зможе впливати на останніх за місцем їх фактичного проживання.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, які належать до категорії тяжких, перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, дії, які кваліфікуються обвинуваченому підривають авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізують військовослужбовців, дискредитують командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку.

Тому, враховуючи наведене, у слідчого судді є всі підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не забезпечить запобіганню ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України.

При цьому, стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовується продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не існують та не наведено доводів і не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави для застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Слідчий суддя вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України, а саме на 60 днів, тобто до 29.06.2026 року включно, з можливістю, відповідно до ухвали від 06.08.2026, внесення застави в розмірі 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.

Керуючись ст. ст. 176 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 червня 2026 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.

Застава може бути внесена на депозитний рахунок: Одержувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; МФО: 820172; Рахунок отримувача: UA768201720355219001015002505; застава за підозрюваного ОСОБА_4 за кримінальним провадженням № 62024080100008018.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за викликом до прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити протягом двох місяців з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити копію ухвали учасникам судового провадження негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде проголошено 01.05.2026 о 05:30.

Слідчий суддя ОСОБА_1