Рішення № 136152694, 01.05.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 339/47/26

Провадження №: 2/343/478/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 339/47/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 58942,00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.02.2025 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 474227925 з використанням останньою електронного підпису, який створено за допомогою одноразового ідентифікатора. На підставі укладеного договору ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" перерахувало відповідачці грошові кошти в сумі 19400,00 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 . Тобто первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі.

27 травня 2025 року первісний кредитор та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" уклали договір факторингу № МВ-ТП/37, відповідно до умов якого ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило право грошової вимоги до відповідачки за вказаним вище кредитним договором.

Відповідачка належним чином не виконувала своїх обов`язків щодо повернення коштів, тому за нею рахується заборгованість у розмірі 58942,00 грн, із яких 19399,12 грн - заборгованість по кредиту, 39542,88 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просив справу розглядати без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення ухвали про відкриття провадження, де визначена дата судового засідання, з копією опису про направлення позовної заяви, та повістки про виклик до суду рекомендованими поштовими відправленнями за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 24), які повернулися з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 86-87, 97-98), що, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважаються врученими учаснику справи. Оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 опубліковано і на офіційному сайті Судової влади Україн (а.с. 93). Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи у застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подавала.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно з ухвалою від 27 лютого 2026 року, суд відкрив провадження у справі та витребував за клопотанням позивача докази.

16 березня 2026 року на адресу суду надійшли витребовувані докази.

30 березня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, не скористалася, в судове засідання повторно не з`явилася.

27 квітня 2026 року суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як зазначив позивач, ОСОБА_1 24.02.2025 ознайомилася із основними умовами кредитування у ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", про що свідчить підписаний нею одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" (а.с. 40-41).

Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 на офіційному сайті вказаного Товариства заповнила заявку на отримання грошових коштів у кредит від 24.02.2025, в якій серед іншого вказала свої ідентифікуючі дані та номер картки НОМЕР_1 (а.с. 42).

На підставі вказаних дій, ОСОБА_1 та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в електронній формі уклали договір кредитної лінії № 474227925 від 24.02.2025 (а.с. 43-48). Вказаний факт відповідачка не заперечила.

За умовами згаданого вище договору кредитної лінії сторони серед іншого погодили, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів… (п. 2.1). Загальний розмір кредиту становить 19400,00 грн (п. 2.2). Дисконтний період користування кредитом складає 30 днів від дати отримання першого траншу (п. 3.1). Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5355-16ХХ-ХХХХ-6682 (п. 5.1). Кінцева дата повернення кредиту 26.03.2030 (п. 7.3). Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним (п. 8.3). За період із 24.02.2025 до 26.03.2025 кредитодавець надає позичальнику знижку …, відповідно до якої розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,15 % від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 8.7.1). Кредитодавець також має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки … (п. 8.7.2). Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу становить 1164,00 грн (п. 8.5). Договір ОСОБА_1 підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора ZVMA.

На підставі укладеного кредитного договору ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" перерахувало на користь ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 19400,00 грн, про що свідчать платіжне доручення від 24.02.2025 та довідка від 23.01.2026 (а.с. 49, 52).

У повідомленні від 12.03.2026 АТ "Ідея Банк" підтвердило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с. 88), на яку 24.02.2025 зараховано 19400,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 89).

Як слідує з розрахунку заборгованості, який проведено ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", станом на дату продажу 27.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 474227925 від 24.02.2025 за тілом кредиту становила 19399,12 грн, за процентами 11596,71 грн, за неустойкою 9699,56 грн (а.с. 50-51), що становить загальну суму 40695,39 грн. 27 березня 2025 року мала місце сплата, з якої 0,88 грн зараховано на тіло кредиту, 1063,12 грн на проценти, 1164,00 грн на комісію за видачу кредиту.

27 травня 2025 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (клієнтом) та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № МВ-ТП/37, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимог … (а.с. 54-55).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 27.05.2025 до договору факторингу № МВ-ТП/37 від 27 травня 2025 року, ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" отримав право вимоги до ОСОБА_1 (зазначена під номером 667) за кредитним договором № 474227925 на загальну суму 40695,39 грн, із яких: 19399,12 грн - заборгованість по основоному боргу, 11596,71 грн - заборгованість за відсотками, 9699,56 грн заборгованість по неустойці (а.с. 56).

На підтвердження реального переходу права вимоги позивач долучив також платіжну інструкцію кредитового переказу коштів, яка свідчить про проведену сплату за договором факторингу (а.с. 57 звор.).

Відповідно до розрахунку заборгованості, який проведений ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за кредитним договором № 474227925 від 24.02.2025, станом на 21.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 19399,12 грн, за відсотками 39542,88 грн, за неустойкою 9699,56 грн, що скадає загальну суму заборгованості 68641,65 грн (а.с. 59-60). Суд звертає увагу, що ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" нараховував за період із 28.05.2025 до 21.10.2025 відсотки в розмірі 0,98 % (190,11 грн (19399,12 грн*0,98%)), які погодили сторони у спірному кредитному договорі.

22 жовтня 2025 року ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору (а.с. 58), а також звернулося до відповідачки з досудовою вимогою про сплату заборгованості (а.с. 69). Після дострокового розірвання кредитного договору позивач будь-яких нарахувань не здійснював та заявляє до стягнення тільки заборгованість за тілом кредиту в ромзірі 19399,12 грн, заборгованість за процентами в розмірі 39542,88 грн, що складає загальну суму 58942,00 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов такого висновку.

Як установив суд із матеріалів справи, ОСОБА_1 24.02.2025 уклала з ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" договір кредитної лінії № 474227925, який перша підписала за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З урахуванням вказаних вище вимог законодавства, суд дійшов переконання, що між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у електронному вигляді, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 626, 628, 1048, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 474227925 від 24.02.2025 виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачці на вказаний нею рахунок кредитні кошти в розмірі 19400,00 грн, що підтверджується описаними вище доказами, відповідно до умов договору, з якими ОСОБА_1 погодилася, засвідчивши це своїм електронним підписом.

ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконувала в повному обсязі, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Заперечень від останньої з даного приводу до суду не надходило. Відповідачка не підтвердила факту належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подала будь-яких доказів на спростування користування наданими їй кредитними коштами. Натомість позивач довів факт перерахунку кредитних коштів на належну відповідачці кредитну картку.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержавння процентів встановлюються договором, кредитор нараховував позичальниці відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідачка погодилася.

ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в межах строку дії кредитного договору та відповідно до його умов протягом дисконтного періоду (30 днів із 24.02.2025 до 26.03.2025) нараховавув щоденно відсотки у розмірі 0,15 від суми кредиту (29,10 грн (19400,00 грн*0,15%)). 27 березня 2025 року відповідачка здійснила сплату, з якої 0,88 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 1063,12 грн на сплату відсотків, 1164,00 грн - на тіло кредиту. У день сплати була нарахована відсоткова ставка в розмірі 0,98 % (190,12 грн (19400,00 грн * 0,98%)). Надалі первісний кредитор з 28.03.2025 до 25.04.2025 застосовує індивідуальну процентну ставку в розмірі 0,80 % (155,19 грн (19399,12 грн * 0,80 %)), після чого має місце застосування базової процентної ставки в розмірі 0,98 % (190,11 грн (19399,12 грн * 0,98 %)), яка погоджена сторонами у спірному кредитному договорі.

Під час існування невиконаних кредитних зобов`язань, право вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло на підставі описаних вище договору факторингу, витягу з реєстру боржників та платіжної інструкції, що відповідає положенням ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд звертає увагу на те, що на момент відступлення первісним кредитором права вимоги до ОСОБА_1 право вимоги до відповідачки за укладеним нею 24.02.2025 кредитним договором № 474227925 було дійсним.

Договір, укладений між відповідачкою та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Таким чином, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.

ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" продовжив нараховувати відповідачці відсотки за процентною ставкою 0,98 %, що здійснював до 21.10.2025 відповідно до умов договору.

Оскільки відповідачка заборгованість за кредитним договором не сплачувала, позивач повідомив її про дострокове розірвання договору, що відповідає вимогам п. 9.1.1.7 спірного кредитного договору та ч. 4 ст. 16 Закону України "Про спорживче кредитування", відповідно до яких у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Після повідомлення про дострокове розірвання договору (22.10.2025) позивач будь-яких нарахувань не проводив.

З огляду на те, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачкою виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а відповідачка не надала, факт переходу прав вимоги знайшов своє підтвердженя, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості в сумі 58942,00 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту - 19399,12 грн, заборгованість за процентами - 39542,88 грн.

Відповідачка не спростувала належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, будь-якого контррозрахунку заборгованості суду не надала, як і не заперечила щодо складових суми заборгованості, порядку та підставності їх нарахування.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, зважаючи, що відповідачка порушила умови договору кредитної лінії № 474227925 від 24.02.2025, у встановленому порядку та строки не погашала кредит та проценти за користування ним, позивач набув права вимоги за вказаним зобов`язанням на підставі описаного вище договору, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення, а тому з відповідачки на користь останнього слід стягнути заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 58942,00 грн, складові якої описано вище.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 9).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідачки.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5000,00 гривень надав: договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, який укладений між АО "ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", в якому клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Правова допомога оплачується в розмірі та обсязі, погодженому в додатках до цього договору, шляхом переказу коштів на рахунок АО та може бути здійснена в будь-який час за надані постуги та в тому числі авансом. За результатами надання правової допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг (а.с. 72-75); додаткову угоду № 2597 від 26.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, згідно з якою його сторони визначили, вартість оплати послуг у справі клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 5000,00 грн (аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку, підготовка досудової вимоги, збір доказів та подання позовної заяви) (а.с. 76); акт приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2025, відповідно до якого АО надано ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" юридичні послуги на суму 5000,00 грн (а.с. 77); платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 104 від 26.12.2025, згідно із якою ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" провело сплату на користь АО "ЛЮТІ" 5000,00 грн за договором № 3 від 02.12.2024 та додаткової угоди № 2597 від 26.12.2025 (а.с. 78), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Колінько А.В. та ордер на надання правничої допомоги на ім`я вказаного адвокта, який видано АО "ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ" (а.с. 70).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. Натомість відповідачка не заявляла клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не вказувала на обставини, за яких, як на її думку, заява не підлягала би до задоволення.

Враховуючи викладене, суд виснує, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Тому, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд уважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 207, 626, 628, 639, 509, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 16 Закону України "Про спорживче кредитування", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" заборгованість за договором кредитної лінії № 474227925 від 24.02.2025 в розмірі 58942,00 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок дві) гривні, з яких заборгованість за тілом кредиту - 19399,12 гривень, заборгованість за процентами - 39542,88 гривні, а також судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС", місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13 Чернігівської області, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя С.М. Монташевич