Рішення № 136152675, 29.04.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/275/26

Провадження №2/338/519/26

29 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

23 лютого 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» звернулося до суду із зазначеним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №2173818 про надання споживчого кредиту від 19.03.2025 у розмірі 67 279,92 грн, з яких: 31 999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 279,96 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також 2 662,40 грн судового збору.

Стислий виклад позовної заяви

В обґрунтування позову зазначено, що 19.03.2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2173818 про надання споживчого кредиту у електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 32 000,00 грн строком на 360 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням договору відповідачу було надано паспорт споживчого кредиту, інформацію про умови кредитування, правила надання коштів у кредит та іншу необхідну інформацію.

Позивач вказує, що належним чином виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти у порядку, передбаченому договором, шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку відповідача.

Відповідач, за твердженням позивача, з серпня 2025 року неналежним чином виконував зобов`язання щодо сплати періодичних платежів за договором, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

03.11.2025 року позивач направив відповідачу письмове повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту, у якій вимагав протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги погасити прострочену заборгованість та попередив, що у разі невиконання вимоги строк повернення кредиту вважатиметься таким, що настав достроково. Вказане поштове відправлення повернулося позивачу 01.12.2025 року за закінченням встановленого строку зберігання.

Станом на день звернення до суду, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 67 279,92 грн, з яких: 31 999,96 грн - тіло кредиту, 35 279,96 грн - проценти за користування кредитом.

Заяви, клопотання учасників справи

Представник позивача у позовній заяві просив справу розглядати за наявними матеріалами та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, доказів повного або часткового погашення заборгованості чи контррозрахунку до суду не надав, заперечень щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не заявив.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Універсал Банк» щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу та факту зарахування кредитних коштів на вказану платіжну картку.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відзив не подав, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, постановив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 19.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2173818 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» у електронній формі.

За умовами договору ТОВ «Слон кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 32 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.

Строк кредиту становить 360 календарних днів. Графіком платежів, який є додатком №1 до договору, визначено періодичність сплати процентів та кінцеву дату повернення кредиту.

Умовами договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти у таких розмірах: 15% у день - за перший день користування кредитом; 3% у день - з другого дня користування кредитом до 17.04.2025 включно; знижена процентна ставка 0,45% у день застосовується у період дії стандартної процентної ставки за умови виконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки; пільгова процентна ставка 0,75% у день застосовується з 18.04.2025 до останнього дня строку кредиту.

Кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором H092 19.03.2025 о 21 год 59 хв 51 сек.

Кредитні кошти надавалися шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що передбачено умовами договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 67 279,92 грн, з яких: 31 999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 279,96 грн - заборгованість за процентами.

03.11.2025 року позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту. Вказане поштове відправлення 01.12.2025 року повернулося позивачу за закінченням встановленого строку зберігання.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, якщо інше не передбачено законом.

З аналізу наданих доказів суд доходить висновку, що між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини з надання споживчого кредиту. Кредитний договір укладено у електронній формі, підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, а його умови містять істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, порядок повернення кредиту та порядок нарахування процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктом 5.4 кредитного договору передбачено право кредитора вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, та сплати процентів у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Суд бере до уваги, що позивачем направлялася відповідачу письмова вимога про дострокове повернення кредиту, яка повернулася відправнику за закінченням строку зберігання. Водночас станом на дату ухвалення рішення погоджений сторонами 360-денний строк користування кредитом також закінчився, а тому обов`язок відповідача щодо повернення кредиту та сплати належних процентів настав незалежно від оцінки належності отримання відповідачем зазначеної вимоги.

Позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт надання кредитних коштів та факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання. Відповідачем доказів належного виконання договору, доказів повного погашення заборгованості або власного контррозрахунку суду не надано.

Разом з тим суд перевіряє правильність заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Умовами спірного договору передбачено нарахування процентів за перший день користування кредитом у розмірі 15% у день. З урахуванням імперативного обмеження, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд доходить висновку, що нарахування процентів за перший день користування кредитом у розмірі 15% не відповідає вимогам закону та підлягає зменшенню до 1% у день.

Отже, за перший день користування кредитом проценти мають становити не 4 800,00 грн, а 320,00 грн, тобто різниця становить 4 480,00 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення проценти у розмірі 35 279,96 грн, то з урахуванням наведеного перерахунку доведеною є заборгованість за процентами у розмірі 30 799,96 грн.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 31 999,96 грн підтверджується наданими доказами та відповідачем не спростована.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 62 799,92 грн, з яких: 31 999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30 799,96 грн - заборгованість за процентами.

У решті позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 67 279,92 грн. Суд задовольняє позов на суму 62 799,92 грн, що становить 93,34% заявлених вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 485,12 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» заборгованість за договором №2173818 про надання споживчого кредиту від 19.03.2025 у розмірі 62 799 гривень 92 копійки, з яких: 31 999 гривень 96 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 30 799 гривень 96 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 485 гривень 12 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за заявою відповідача протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення: 29 квітня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Слон кредит»

03062, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 90-А; код ЄДРПОУ 42350798;

відповідач: ОСОБА_1

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: