Рішення № 13615203, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/101.02.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа - Лізинг»;

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ФА М РЕМ - Транс»

(відповідач 1);

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

(відповідач 2);

Простягнення 170203,94 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:Разінькова Т.О., представник, довіреність б/н від 29.11.2010 р.;

Від відповідача 1: ОСОБА_2, представник, довіреність №23-12/10/2

від 23.12.2010 р.;

ОСОБА_1, директор;

Від відповідача 2:ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 04.01.2011 р.;

ОСОБА_1, фізична особа підприємець, витяг з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців

№038755;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. порушено провадження у справі №18/1, справа призначена слуханням на 13.01.2011 р.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, були оголошені перерви з 13.01.2011 р. до 25.01.2011 р., з 25.01.2011 р. до 01.02.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 158567,06 грн. (154742,93 грн. основного боргу + 3824,13 грн. інфляційних втрат), 9036,78 грн. пені, 2600,10 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 1702,04 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 у наданому відзиві на позов та представники останнього у судових засіданнях позовні вимоги визнав частково у сумі 125583,24 грн. основного боргу; в іншій частині позову просив відмовити, посилаючись на те, що обєкт договору фінансового лізингу автомобіль марки «Сканія Р340»був повернутий позивачеві 03.03.2010 р., а тому позивач неправомірно виставив 30.03.2010 р. рахунок №7146 на суму 25281,97 грн. Нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідач 1 вважає необґрунтованим, оскільки, на думку останнього, зазначені суми нараховані позивачем за період, коли предмет договору фінансового лізингу вже був повернутий відповідачем 1, та без врахування всіх проплат, здійснених відповідачем 1.

Відповідач 2 у наданому відзиві на позов та представники останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача 2 з вимогою по виконанню забезпеченого порукою зобовязання.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.05.2009 р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір фінансового лізингу №085-05/2009, відповідно до якого позивач прийняв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування відповідачу 1 на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем 1.

Згідно з п. 3.1. договору всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору відповідач 1 сплачує позивачу на умовах, вказаних в цьому договорі, графіку платежів та умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач 1 сплачує лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в договорі електрону адресу відповідача 1 або за допомогою факсимільного звязку. Позивач направляє відповідачу 1 рахунки, зазначені в цьому пункті договору не менше як за 3 дні до дати платежу.

Згідно з п. 3.6. договору лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання додатку №4 (графіку платежів). В подальшому відповідач 1 сплачує лізингові платежі згідно виставлених йому рахунків в українській гривні, які можуть корегуватись відповідно до п. 3.11., 3.14. цього договору.

Відповідно до п. 3.16. договору якщо відповідач 1 своєчасно не сплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором, він зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобовязання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Згідно з п.8.1.3. договору відповідач 1 зобовязаний своєчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим договором, а також у змінах і доповненнях до нього.

Відповідно до п. 8.1.6. договору відповідач 1 зобовязаний періодично надавати позивачу документи, що відображають свій фінансовий стан.

Згідно з п. 19.5. договору всі витрати, повязані з консервацією, демонтажем, пакуванням, транспортуванням й інші витрати, повязані з передачею предмета лізингу позивачу, здійснення всіх дій у цьому звязку, а також всі ризики до моменту такої передачі, покладають на відповідача 1.

01.06.2009 р. позивач передав, а відповідач 1 прийняв предмет лізингу, а саме, сідельний тягач «Сканіа Р340»(LA4xHNA Euro-3, шасі НОМЕР_1), у кількості 1 штука, вартістю 456894,56 грн., що підтверджується актом прийому передачі №085/1 від 01.06.2009 р.

Додатком №4/1 від 01.06.2009 р. до договору сторонами погоджений графік лізингових платежів до договору.

Додатковою угодою №1 від 04.12.2009 р. до договору графік лізингових платежів погоджений сторонами в новій редакції.

01.04.2010 р. предмет договору фінансового лізингу повернутий відповідачем 1 на користь позивача, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.04.2010 р.

13.11.2009 р. між сторонами укладений договір поруки №085/IG, за умовами якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1, що виникло на підставі договору фінансового лізингу №085-05/2009 від 15.05.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем 1.

Згідно з п. 1.3. договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем за порушення (невиконання або несвоєчасне виконання) відповідачем 1 передбачених основним договором зобов'язань, при чому, як основного грошового зобовязання: по сплаті лізингових платежів, винагороди лізингодавця, початкового внеску, адміністративної комісії тощо, так і за виконання похідних зобов'язань: сплату неустойки (штрафу, пені), повернення предмету лізингу, відшкодування збитків тощо.

Згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, останнім було виставлено для оплати відповідачеві 1 рахунки на загальну суму 154742,93 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 1 на користь позивача були здійснені наступні проплати:

23.10.2009 р. 25000,00 грн. (призначення платежу «плановий платіж згідно з договором №085-05/2009 від 15.05.2009 р.»), що підтверджується випискою банківської установи за 23.10.2009 р.;

11.12.2009 р. 15510,88 грн. (призначення платежу «винагорода лізингодавця згідно з договорами №084-05/2009, №085-5/2009, №102-05/2009, №103-05/2009 від 15.05.2009 р.), що підтверджується випискою банківської установи за 11.12.2009 р. Враховуючи ту обставину, що даний платіж був здійснений за пятьма договорами, по кожному договору відповідачем 1 було перераховано 3102,17 грн.

Таким чином, за договором фінансового лізингу №085-05/2009 від 15.05.2009 р. відповідачем 1 на користь позивача було сплачено 28102,17 грн.

Посилання позивача на п. 10.1.4. договору фінансового лізингу та на лист останнього вих. №1071 від 18.12.2009 р., адресований відповідачеві 1, про зарахування суми у розмірі 15510,88 грн. в якості частини винагороди відповідача 1 за 1-й лізинговий період за договором №084-05/2009 від 15.05.2009 р., не приймається судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення зазначеного листа відповідачеві 1, а тому останній не знав про зарахування суми у розмірі 15510,88 грн. відповідно до намірів позивача.

Посилання відповідача 1 на ту обставину, що рахунок позивача №7146 від 30.03.2010 р. виставлений останнім вже після повернення відповідачем 1 предмету лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Проскан»03.03.2010 р., спростовується тим, що відповідно до п. 19.3. договору фінансового лізингу повернення предмета лізингу оформляється актом прийому-передачі, підписаний особами, уповноваженими позивачем та відповідачем 1.

Як вже було зазначено вище, акт прийому-передачі про повернення предмету договору фінансового лізингу був підписаний між сторонами 01.04.2010 р.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені обставини, сума основного боргу відповідача 1 перед позивачем, станом на день винесення рішення, складає 126640,76 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 9036,78 грн., передбачена п. 3.16. договору. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нараховані 3824,13 грн. інфляційних втрат та 2600,10 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідач 2, заперечуючи позовні вимоги позивача, посилається на те, що останнього було повідомлено про виконання зобов'язань за договором поруки претензією вих. №1473 від 23.12.2010 р. вже після порушення господарським судом провадження у даній справі.

Слід зазначити про те, що відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадку, якщо відповідач 1 у встановлений основним договором строк не виконає будь-які свої зобовязання за основним договором, позивач має право негайно звернутися з письмовою вимогою до поручителя про необхідність виконання забезпеченого порукою зобовязання.

Таким чином, умовами договору поруки передбачено право, а не обовязок позивача звертатися до відповідача 2 з письмовою вимогою щодо виконання забезпеченого порукою зобовязання.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА М РЕМ ТРАНС» (інд. 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 23, кв. 49; код ЄДРПОУ 36506163) та з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе Адріа Лізинг»(інд. 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 35378830) 126640 (сто двадцять шість тисяч шістсот сорок) грн. 76 коп. основного боргу, 9036 (дев'ять тисяч тридцять шість) грн. 78 коп. пені, 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 10 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) грн. 03 коп. витрат по сплаті держмита та 197 (сто девяносто сім) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко