Постанова № 136151834, 30.04.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

ін. 31000 , м. Красилів , вул. Булаєнка, 4 тел. (факс): 038 55 4 34 75

_________________

Справа №: 677/1706/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2026 м.Красилів

Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Васільєв С.В., за участю секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - захисника Фортельної Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із ВнП № 4 Хмельницького РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

13.09.2025 о 12 год. 31 хв. в м. Красилів, вул. Грушевського 140 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megan, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Він пояснив, що дійсно їхав разом із дружиною, дітьми та ще одним пасажиром. Того дня він під`їхав до аптеки, і коли вийшов з автомобіля, до нього під`їхав патрульний автомобіль. Працівник поліції попросив пред`явити документи, які він надав. Після цього інспектор запропонував пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», однак він відмовився, оскільки, за його словами, працівники поліції його не зупиняли, а також він не довіряє цьому приладу. Крім того, він зазначив, що пройти огляд у медичному закладі йому не пропонували, а його права та можливі наслідки відмови належним чином не були роз`яснені.

Постановою від 01.12.2025 залучено ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області для участі в якості сторони обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Представник ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Миколайчук Г.В. у судовому засіданні зазначив, що водія було зупинено шляхом подачі проблискових маячків. Водій не виконав вимогу про зупинку та намагався зникнути. Підставою для зупинки була наявна інформація про те, що водій керує транспортним засобом з ознаками сп`яніння. Інспектор також зазначив, що відеофіксація велася безперервно.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Фортельна Ю.Ю. зазначила, що матеріали справи свідчить про наявність суттєвих процесуальних порушень, які унеможливлюють притягнення особи до відповідальності, а також не містять належних та допустимих доказів наявності складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому у справі вбачаються підстави для закриття провадження.

Детально позицію захисник виклала у письмових клопотаннях.

Зокрема, вказує, що з доданого до матеріалів справи відеозапису, вбачаються ознаки його коригування, адже відеозапис є неповним.

Так, відеоматеріали не фіксують питання працівника поліції про згоду чи відмову від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», чи, у разі відмови - питання про проїзд для проведення огляду у медичному закладі.

На відеозаписах також не зафіксовано відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», чи у медичному закладі.

Відеоматеріали не фіксують роз`яснення працівником поліції ОСОБА_1 , що саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП та наслідки такої відмови.

Відсутні зафіксовані момент первісного спілкування з поліцейськими, відсутнє оголошення ознак алкогольного сп`яніння, відсутня навіть зафіксована сама пропозиція пройти огляд, що унеможливлює дослідження того як саме і в якій формі вона звучала, також відсутній момент відмови ОСОБА_1 та роз`яснення йому наслідків такої відмови чи пропозиції пройти огляд у медичному закладі, а також роз`яснення конституційних та інших прав підзахисному, тощо.

Крім того у відео файлі під назвою 0000000_00000020250913124456_0006.MP4 із боді камери поліцейського відеозапис розпочинається з 12:44:55 та триває по 12:59:55 (15 хв.)

Згодом у відеофайлі під назвою 0000000_00000020250913125956_0007.MP4 відеозапис продовжується та триває з 12:59:56 по 13:02:46 (2 хв. 51 сек.).

У відеозаписах із відеореєстратора: файл video5345781283198901169.mp4 відеозапис починається о 12:30:32 і триває до 12:31:31 (1 хв.), у файлі video5345781283198901177.mp4 з 12:31:32 по 12:32:31 (1 хв).

Тобто, в проміжку часу з моменту під`їзду поліцейських до припаркованого автомобіля о 12:32 до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення о 12:44 відеофіксація взагалі не здійснювалася, що тягне за собою визнання всієї процедури огляду недійсною.

Відповідно до наявного в матеріалах справи доказів, причина зупинки транспортного засобу не зафіксована.

Відеозапис переривається після того, як працівники поліції вийшли з службового авто. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували висловленні зауваження працівників поліції, зокрема відсутні зафіксовані порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 чи перевищення швидкості, відсутні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху.

У зв`язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він, як водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відносно ОСОБА_1 не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушенняПравил дорожнього руху перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інспектором належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, що стали би причиною зупинки..

Захисник вказує, що у даному випадку: з моменту зупинки до складання протоколу минуло досить мало часу, що не дає можливості: запросити адвоката; обміркувати пропозицію щодо огляду; повноцінно скористатися правом на захист.

Поведінка поліцейських на відео свідчить про одностороннє навіювання дій, та введення ОСОБА_1 в оману щодо наслідків відмови від огляду, зокрема особисте волевиявлення водія не зафіксоване ні у відео, ні в письмовій формі.

В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 вказав, що такі обвинувачення безпідставні, що може свідчити про тиск з боку працівників поліції щодо складання протоколу та про введення його в оману щодо наслідків такої відмови.

З наданих поліцією відеозаписів події чітко вбачається, що в ОСОБА_1 відсутні будь-які ознаки алкогольного сп`яніння, в тому числі тремтіння пальців рук, а почервоніння обличчя зумовлене наявною групою інвалідності.

Поверхневий огляд працівниками поліції на виявлення у нього тремтіння пальців рук не проводився.

Крім того, захисник просила у разі, якщо суд не погодиться з позицією сторони захисту і визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, при вирішенні питання про призначення покарання застосувати принцип індивідуалізації, а саме, що суд має врахувати не лише сам факт правопорушення, але й конкретні життєві обставини особи, на яку накладається стягнення. Обставинами, які варто врахувати у даній справі це те, що ОСОБА_1 має встановлену групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №136063. Право на керування транспортним засобом є для нього не лише способом пересування, але й засобом забезпечення елементарних потреб життєдіяльності, у тому числі доступу до лікування, соціальної та професійної реалізації. Позбавлення такого права суттєво обмежить його можливості у повсякденному житті, та позбавить його можливості виконувати професійні обов`язки, що може призвести до порушення його конституційних прав та втрати роботи і засобів до існування.

Відповідно до медичних документів, діагноз ОСОБА_1 пов`язане із шкірним захворюванням.

Крім того, керування транспортним засобом для ОСОБА_1 безпосередньо пов`язане з його професійною діяльністю.

Так, ОСОБА_1 , працює водієм автотранспортних засобів ОРУ ТОВ «Оператор Газотранспортна система України», що підтверджується службовою запискою. Враховуючи здійснення робіт по додатковому захисту об`єктів критичної інфраструктури та у зв`язку з нестачею працівників на підприємстві і важливою для них роботою, що виконує даний працівник, позбавлення ОСОБА_1 водійських прав може зашкодити стабільній роботі підприємства під час воєнного стану.

Просить врахувати, що на даний час, в умовах воєнного стану та загальної мобілізації в Україні, залучити водія чи іншу особу для забезпечення транспортних потреб є вкрай проблематичним, оскільки більшість працездатних чоловіків перебувають у лавах Збройних Сил України або в резерві. Це створює додаткові об`єктивні труднощі, адже позбавлення права керування транспортними засобами фактично позбавить ОСОБА_1 можливості виконувати трудові обов`язки та забезпечувати власні життєві потреби, а також завдасть додаткових труднощів для ОРУ ТОВ «Оператор Газотранспортна система України».

Крім того, вказує, що вартий уваги і той факт, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на даний час перебуває в декретній відпустці та здійснює догляд за їх малолітньою дитиною, і, відповідно, не має можливості самостійно забезпечувати себе та дитину на належному рівні. Таким чином на утриманні ОСОБА_1 перебуває малолітня дитина та дружина, а позбавлення його права керування транспортним засобом може спричинити втрату роботи, яка прямо пов`язана з таким правом.

Вказує, що у сукупності обставини наявності групи інвалідності, перебування на утриманні дружини та малолітньої дитини, безпосередньої професійної потреби у керуванні автомобілем та об`єктивних труднощів із залученням водія в умовах воєнного стану свідчать про необхідність застосування принципу індивідуалізації адміністративного стягнення та обрання альтернативної санкції замість позбавлення права керування транспортними засобами.

Зазначає, що застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами у даному випадку буде невиправдано суворим, непропорційним та таким, що порушує баланс між публічними інтересами та правами конкретної особи. Саме тому слід застосувати принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності та не призначати позбавлення права керування транспортним засобом. Таке покарання би відповідало меті адміністративного покарання, але не призвело би до надмірного обмеження прав та свобод ОСОБА_1 .

З метою з`ясування всіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення захисником також було заявлено клопотання про допит свідків.

В судовому засіданні була допитана як свідок ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_1 ), яка повідомила, що вона з чоловіком приїхала в м. Красилів в аптеку, коли зупинилися, до них підійшли поліцейські, причину зупинки не повідомляли; чи повідомляли про наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, вона не чула. Зазначила, що водій не був у стані алкогольного сп`яніння. Вказала, що від проходження огляду на місці зупинки водій відмовився, чи пропонували пройти такий же огляд в медичному закладі, не чула, бо заходила в аптеку. Від проходження огляду на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився, мабуть тому, що працівник поліції не повідомив про причину зупинки, підстави проходження огляду.

Крім того, вказала що почервоніння обличчя у чоловіка, це не ознака перебування в стані алкогольного сп`яніння, а тому, що він має захворювання з дитинства, це викликано сухістю шкіри.

Також, в якості свідка було допитано ОСОБА_3 (односельчанка), яка вказала, що вона була пасажиром у машині під керуванням ОСОБА_1 , який припаркувався біля аптеки у мікрорайоні «Левада», тоді до них під`їхало патрульне авто, які автомобіль не зупиняли, а просто під`їхали до них. Вона сиділа в автомобілі ОСОБА_1 на задньому сидінні, коли підійшли інспектори поліції, з транспортного засобу не виходила, вони її нічого не запитували, про що спілкувалися з ОСОБА_4 , не чула, чи пропонували пройти огляд - не чула; чи був у стані сп`яніння водій, їй не відомо.

Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу на таке.

Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння регламентується ст.266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто, поліцейський на місці зупинки транспортного засобу самостійно виявляє і приходять висновку про наявність у водія відповідних ознак сп`яніння.

Зовнішні ознаки за своєю суттю не можуть в повній мірі відображатися у відеозаписі. При цьому такі зовнішні ознаки надають працівникам поліції лише підстави для виникнення сумнівів стосовно стану, в якому перебуває водій. З метою спростування такої суб`єктивної підозри, яка сама по собі не має жодного юридичного значення і не може підтвердити чи спростувати стан, в якому перебуває водій, працівники поліції і заявляють вимогу щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння. Саме результати огляду й мають підтвердити чи спростувати обґрунтованість вказаної суб`єктивної оцінки.

У даному випадку перед пред`явленням вимоги про проведення огляду працівник поліції попросив водія «дихнути» у його сторону.

Згідно з ч.2-3 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

На підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП було надано:

- протокол серії ЕПР1 №452567 від 13.09.2025;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого огляд не проводився;

- відеозапис з фіксацією процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зокрема, оглядом долученого до протоколу відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megan (відеофайл під назвою «video5345781283198901169», «video5345781283198901177»).

Отже, підтверджено факт керування водієм транспортним засобом.

Із відеозапису встановлено, що інспектор поліції неодноразово пропонував водію пройти огляд на ста алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» (відеофайл під назвою «0000000_00000020250913122955_0005» 01:59 сек., 06:01 сек., 07:30 сек., 09:19 сек., 09:40 сек.), водій від проходження огляду на місці зупинки відмовився (відеофайл під назвою «0000000_00000020250913122955_0005» 09:43 сек.).

Тоді працівник поліції запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі (відеофайл під назвою «0000000_00000020250913122955_0005» 09:47 сек.), на що водій також відмовився (відеофайл під «0000000_00000020250913122955_0005» 09:48 сек.),

Поліцейський роз`яснив, що у такому разі відносно нього (водія) буде складено адміністративний протокол за ст.130 за відмову від огляду на стан сп`яніння (відеофайл під назвою «0000000_00000020250913122955_0005»» 09:50 сек.).

При цьому ОСОБА_1 неодноразово вказував, що поліцейські його не зупиняли. Вказував, що коли поліцейські під`їхали, він стояв.

До обов`язків працівників поліції не входить неодноразове або довготривале вмовляння водіїв пройти огляд на стан сп`яніння. Натомість, до обов`язку водія відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху належало на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку такий огляд.

На відеозаписі відображено повну процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно якої водій відмовився від проходження такого огляду, проведену у порядку, передбаченому чинним законодавством, із дотриманням встановлених вимог та процесуальних норм.

Тому твердження захисника про те, що на відеозаписах не зафіксовано відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», чи у медичному закладі, не заслуговує на увагу, оскільки воно спростовується відеозаписами із нагрудної камери працівника поліції, де чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

Розбіжність у часі, який зафіксований на відеореєстраторі службового автомобіля та бодікамері, на які посилається захисник, очевидно, має технічний характер, та не спростовує фактичних обставин справи, руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_5 та процедури відмови проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, такий відеозапис є цілком логічно послідовним та відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Що стосується клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Фортельної Ю.Ю. про застосування принципу індивідуалізації покарання, зокрема, можливість застосування за аналогією закону правил ст. 69 КК України, то аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

Однак, питання накладення адміністративного стягнення чітко врегульоване Главою 4 КУпАП і будь-якої прогалини в даному випадку не існує.

При цьому КУПаП не передбачає можливості призначення більш м`якого стягнення, ніж визначено санкцією статті, а застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч.4 ст.3 КК України).

Законодавець навіть окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність.

З наведених вище мотивів слід відхилити доводи про можливість за аналогією закону застосувати до даних правовідносин положення ст.69 КК України, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що складає 665 грн. 60 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 130, 283-285, 287, 291, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795) 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Хмел.обл/Красилів. мтг/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) UA608999980314060542000022717, код класифікації доходів бюджету 21081100.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106. У графі «призначення платежу» платником повинно бути вказано: судовий збір, його ПІБ, ідентифікаційний номер, та номер справи).

Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу та судового збору, слід негайно подати (надіслати) до суду.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу в сумі 34 000 ( тридцять чотири тисячі) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається через Красилівський районний суд Хмельницької області.

Суддя С. В. Васільєв