Ухвала суду № 136151527, 26.04.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2026 року Справа № 608/1082/26

Номер провадження1-кс/608/296/2026

Слідча суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові клопотання старшого слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Мар`янівка Чемеровецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, який не є депутатом, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В слідчому відділенні Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026211110000105 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та станом на даний час скасований не був.

Згідно з ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно з ч. 8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

У березні 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дізнався про намір останніх виїхати за межі України.

У цей час у ОСОБА_5 , який достовірно знав про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, з корисливих мотивів виник злочинний умисел, спрямований на сприяння незаконного переправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України за грошову винагороду.

Після цього ОСОБА_5 , повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що для організації їх незаконного переправлення через державний кордон України необхідно передати грошові кошти в сумі 20 000 Євро.

Крім того, ОСОБА_5 довів до відома ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , погоджений план незаконного переправлення, який полягав у тому, що ОСОБА_5 мав привезти на своєму автомобілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у визначений день та час в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, де заселити їх до вказаного ним готелю та очікувати від двох до п`яти днів на подальші вказівки щодо перетину державного кордону України, а також здійснив замовлення засобів перепливу річки та відповідних антитепловізійних накидок.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, 23 квітня 2026 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у своєму автомобілі марки «Audi» р.н. НОМЕР_1 , який знаходився по вул. Кондри, неподалік будинку №1, м. Борщів, Чортківського району, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю, одержав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 23 000 доларів США, які були еквівалентом домовленої суми 20 000 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 24.02.2026 становило 1 010 620 грн, як суму за організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Після отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Своїми умисними діями, ОСОБА_5 з корисливих мотивів здійснив організацію незаконного перетину кордону України поза межами пункту пропуску та наданням порад та засобів усунув перешкоди для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

25.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець села Мар`янівка, Чемеровецького району, Хмельницької області, житель АДРЕСА_1 , не працюючий, який не є депутатом, раніше не судимий.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_5 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

-протоколом обшуку від 24.04.2026, яким вилучено гроші в сумі 23 000 Євро;

-протоколом затримання особи підозрюваної у вчинені злочину від 24.04.2026;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 24.04.2026;

-проміжним протоколом від 23.04.2026, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи.

Щодо наявності обґрунтованої підозри, то положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до частини 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Відтак, стороною обвинувачення до клопотання додано докази, котрі навіть в сторонньої людини викликають відчуття того, що підозра є обґрунтованою та розумною.

Сукупність представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення звинувачення. Саме такий підхід застосовує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_5 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення позапроцесуальних дій зазначеною особою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі до дванадцяти років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв`язки в суспільстві.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;

2)незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, може чинити відповідний тиск на них, шляхом погрози та вмовляння схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Крім того, на даний час органом досудового розслідування, ще встановлюються інші очевидці вчинення даного кримінального правопорушення та особи яким відомі обставини даного злочину, на яких також підозрюваний може чинити тиск.

Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обсягу пред`явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У відповідності до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі:

?міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

?наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

?репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

?майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

Таким чином, вищезазначені ризики у комплексі свідчать про виправданість застосування до ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, що узгоджується із санкцією статті за якою обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 .

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бєлозоров проти Росії та України", визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_5 .

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжкого злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків.

На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_5 під вартою.

Таким чином, застосувавши більш м`який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя суд, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Відповідно до ч.4,5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак з урахуванням суми отриманих грошових коштів підозрюваного слідчий вважає за необхідне розмір застави визначити у більшому розмірі.

На підставі наведеного слідчий просить визначити розмір застави в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, для належного виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання, однак просили зменшити суму застави.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, групою слідчих СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026211110000105 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

25.04.2026 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-протокол обшуку від 24.04.2026, яким вилучено гроші в сумі 23 000 Євро;

-протоколом затримання особи підозрюваної у вчинені злочину від 24.04.2026;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 24.04.2026;

-проміжний протокол від 23.04.2026, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи.

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності слідча суддя встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Ураховуючи, що слідча суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту, слідча суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі до дванадцяти років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. Указане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. При цьому слідча суддя також враховує той факт, що підозрюваний обізнаний про особи свідків, що свідчить про високу ймовірність здійснення такого впливу. З урахуванням викладеного слідча суддя вважає, що такий ризик є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.

Ураховуючи викладене, характер вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідча суддя вважає, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе попередити ризики, визначені ст. 177 КПК України.

Відтак слідча суддя доходить висновку, що прокурор довів, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Також слідча суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні старшого слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим. З урахуванням викладеного, слідча суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчої судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину.

При прийнятті рішення слідча суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За встановлених обставин слідча суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчинених кримінальних правопорушень і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

При цьому, слідча суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих доказів приймає до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий. Однак, слідча суддя вважає, що в світлі наведених вище фактичних даних ці обставини не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до малоймовірності чи до їх виключення.

Відтак слідча суддя доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Також згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність доказів про майновий стан ОСОБА_5 та/або наявність у його власності цінного рухомого чи нерухомого майна та банківських рахунків, слідча суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також слідча суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

При цьому, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення підозрюваним застави, слідча суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язки, визначені даною нормою закону та доведені прокурором, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у цьому ж кримінальному провадженні; у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Мар`янівка Чемеровецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, який не є депутатом, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу до 25.06.2026.

Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26198838; отримувач: ТУ ДСА України у Тернопільській області; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12026211150000017 від 17.02.2026 за ухвалою слідчої судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 26.04.2026.

У разі внесення застави ОСОБА_5 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у цьому ж кримінальному провадженні;

- у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків до 25.06.2026.

У іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повне рішення суду виготовлене 01 травня 2026 року.

Слідча суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом

Ухвала набрала законної сили "___"______2026 року.

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи № 608/1082/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Слідча суддя: ОСОБА_1

Копію ухвали видано "___"_____2026 року.

Секретар: