Рішення № 136150747, 01.05.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1236/23

пр.№ 2/464/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.,

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

з участю: представника позивача Наконечної О.М.,

представника відповідача ПП «Івзо Плюс» Фостяка О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства «Івзо Плюс», ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Позивач 07.03.2023 звернувся в суд з позовом до відповідачів про скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовує позов тим, що територіальна громада м.Львова в особі Львівської міської ради є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За цією адресою знаходиться тимчасова споруда, яка виготовлена із панелей типу «Сендвіч», площею 43,9 кв.м, об`єктів нерухомого майна за цією адресою не виявлено. Про те, що нежитлове некапітальне приміщення є тимчасовою спорудою вказують наступні документи: паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 29.11.2021 №ТС-2020-1110-С, договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 12.03.2020 року № С-2538-20, постанова Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 у справі №1313/665/2012; ухвала Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107, додатком 1 (Сихівський район № з/п 23, площа ОКЕБ - 56 кв.м), ухвала Львівської міської ради від 02.03.2017 №1613, додаток 1 до ухвали Львівської міської ради від 06.12.2022 №2679 «Про окремі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території Львівської міської територіальної громади у зв`язку із введенням воєнного стану».

Зазначає, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012 затверджено мирову угоду, за умовами якої серед іншого визнано право власності за ПП «КГК» на нежитлове приміщення літ. Б-1 площею 42,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі цієї ухвали 04.04.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за ПП «КГК» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 42,9 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36368953).

В подальшому, 04.07.2012 ПП «КГК» відчужило нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 на користь Приватного підприємства «Івзо Плюс», укладенням договору купівлі-продажу №1026 від 04.07.2012, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Романом Тадейовичем.

07.09.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» проведено реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Івзо Плюс» на нежитлове приміщення загальною площею 42,9 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Підставою для подачі даного позову зазначає те, що ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 (про затвердження мирової угоди) скасована постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду. При прийнятті даної постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що приміщення, на які визнано право власності відповідачів на підставі оскаржуваної ухвали, є тимчасовими спорудами, відтак право власності на тимчасові споруди не підлягає державній реєстрації.

26.12.2022 (вже після скасування апеляційним судом ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012) ПП «Івзо Плюс» в особі директора Галамай Андрія Степановича відчужило 1/10 нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу 1/10 частки нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Папайло Н.Є.

Оскільки державна реєстрація права власності проведена на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка скасована, а отже є незаконною, тому і укладені договора купівлі-продажу є нікчемними, що порушує права позивача. Просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (площею 42,9 кв.м.), котре є насправді тимчасовою некапітальною спорудою. При цьому, земельна ділянка в користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки для обслуговування об`єкта під літ. «Б-1», пл. 42,9 кв.м не надавалась, жодні договори оренди землі не укладались.

Наполягає, що нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою, право власності на яку згідно ч.4 п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно та частини 1, 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягає державній реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Крім того, просить усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою вказаною земельною ділянкою шляхом демонтажу об`єкта під літ. «Б-1», пл. 42,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка надавалась для розміщення тимчасової споруди.

Ухвалою від 07.03.2023 відкрите провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

25.04.2023 на адресу суду від представника відповідача ПП «Івзо Плюс» - адвоката Алексеєнка А.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що дійсно, 04 липня 2012 року відповідач ПП «Івзо Плюс» набув у власність об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. Б-1, площею 42,9 кв.м у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 36368953) відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. за реєстровими №1026.

В подальшому 1/10 частку вказаного нежитлового приміщення ПП «Івзо Плюс» відчужено ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу 1/10 частки нежитлового приміщення від 26.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Папайло Н.Є, за реєстровим №1871.

Вважає, що ПП «Івзо Плюс» є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна та відкрито користується ним вже більш як десять років. Крім цього, постановою Верховного суду від 22 березня 2023 року у справі №1313/665/2012 ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Відтак, на сьогоднішній день є чинним судове рішення, яким затверджено мирову угоду, а в подальшому визнано право власності на нежитлове приміщення літ.Б-1, площею 42,9 кв.м у АДРЕСА_1 і на підставі якого, у повній відповідності до діючого на той момент законодавства здійснено державну реєстрацію права власності.

За вказаних обставин, винесення судом рішення, про скасування державної реєстрації права власності, яка здійснена на підставі іншого судового рішення, яке є чинним, є неможливим, оскільки в такому випадку не будуть дотримані вимоги закону щодо обов`язковості виконання судових рішень на всій території України.

Крім цього, вважає, що акт обстеження нежитлового приміщення літ.Б-1, площею 42,9 кв.м у АДРЕСА_1 від 14.09.2022, на який покликається представник позивача є недопустимим доказом. Покликається на висновок експерта №056/22 будівельнотехнічного дослідження, яким встановлено, що нежитлове приміщення літ.Б-1, площею 42,9 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 є нерухомим майном.

Окрім того, вважає, що твердження позивача на те, що спірний об`єкт включений в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 і на вказаний об`єкт наявний паспорт прив`язки тимчасової споруди, договори на право користування окремими конструктивними елементами благоустрою не заслуговують на увагу, так як всі перелічені позивачем документи, які нібито підтверджують те, що об`єкт є тимчасовою спорудою, є дозвільними документами, які надають право встановити відповідний об`єкт, а не документами складеними за наслідками встановлення такого об`єкту. Відповідно наявність дозвільних документів взагалі не свідчить про їх реалізацію і фактичне встановлення тимчасової споруди. Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. 04 липня 2012 року за реєстровими №1026, а також договір купівлі-продажу 1/10 частки нежитлового приміщення від 26.12.2022, посвідчений приватним нотаріусом Папайло Н.Є. за реєстровим №1871, не порушують жодних вимог, які вказані у ст.228 ЦК України. Відтак до нього не можуть бути застосовані наслідки нікчемності правочину.

Крім цього, зазначає, що Львівська міська рада, знаючи майже дев`ять років про судове рішення, яким за ПП «КГК» визнано право власності на спірне майно і відповідно про реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення, з невідомих причин протягом тривалого часу не вживала жодних заходів відповідного реагування щодо відновлення порушених прав територіальної громади м.Львова. Тому намагання Львівської міської ради на сьогоднішній день скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна вважає непропорційним втручання органу місцевого самоврядування у право ПП «Івзо Плюс» (який є добросовісним набувачем такого права) та покладенням на нього надмірного тягаря (всіх можливих негативних наслідків, що тягне за собою таке скасування). При цьому, судове рішення на сьогоднішній день є чинним. Й відповідно таке рішення повинно визнаватись і виконуватись усіма суб`єктами, зокрема й державою в особі її органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Просить в позові відмовити за безпідставністю вимог.

Ухвалою від 30.05.2023 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради належно завірену копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ «Б-1» загальною площею 42,9 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2676049146060).

Ухвалою від 03.07.2023 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нежитлове приміщення літ.«Б-1» за адресою АДРЕСА_1 залишено без руху. Надано ОСОБА_2 строк протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

01.08.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (заперечення на відзив), в яких зазначає, що проведення обстеження земельної ділянки та об`єктів на АДРЕСА_1 є правомірними у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Наданий представником відповідача висновок експерта не може прийматись до уваги, оскільки такий є не повним та вичерпним з огляду на те, що експерту не надавались ні проектна документація, ні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, ні документи про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. Договори купівлі-продажу об`єкта на АДРЕСА_1 є нікчемними з підстав незаконного використання земельної ділянки. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 22.09.2023 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №1313/665/2012.

Ухвалою від 17.09.2025 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання.

15.12.2025 від представника відповідача ПП «Івзо Плюс» - адвокат Фостяк О.Я. направив на адресу у суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких наполягає на тому, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки первинна реєстрація права власності ПП «КГК» на спірне нерухоме майно нежитлове приміщення літ. Б-1, площею 42,9 кв.м у АДРЕСА_2 , проведене у відповідності до норм законодавства та на підставі судового рішення, яке на сьогоднішній день є чинним. Вважає, що право власності на таке майно відповідно до вимог статті 376 ЦК України легітимізовано шляхом визнання права власності ПП «КГК» за судовим рішенням. Таким чином, має місце завершений юридичний склад набуття відповідачем ПП «КГК» права власності на спірне нерухоме майно, а, відповідно, всі подальші дії відповідача з таким майном вчинені на законних підставах. А тому знесення нежитлового приміщення літ. Б-1, площею 42,9 кв.м у м.Львові, вул.Драгана М. за умови чинного судового рішення про визнання права власності на таке майно не буде відповідати вимогам ст. 376 ЦК України.

Ухвалою від 15.01.2026 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , у зв`язку з неусуненням недоліків, повернуто останньому.

Ухвалою від 16.03.2026 провадження по справі за позовом Львівської міської до Приватного підприємства «КГК» про скасування державної реєстрації права приватної власності закрито у зв`язку із припиненням (ліквідацією) юридичної особи.

Представник позивача Наконечна О.М. у вступному слові позов підтримала, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, врахувати, що земельна ділянка надавалась під тимчасову споруду, а розташування на такій земельній ділянці нерухомого майна обмежує права власника землі.

Представник відповідача ПП «Івзо Плюс» адвокат Фостяк О.Я. у вступному слові позовні вимоги заперечив, просить в позові відмовити, оскільки рішення суду щодо визнання права власності залишається в силі. Підтримав викладене у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, 20.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Алексеєнка А.А. надійшла заява, в якій зазначає, що відповідач ОСОБА_1 підтримує позицію та доводи відповідача ПП «Івзо Плюс», що викладені ним у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просить розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ст.ст. 7, 142 Конституції України, ст.ст. 60, 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Львівська міська рада є розпорядником комунального майна територіальної громади м.Львова, у тому числі земельних ділянок на території м.Львова.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року (справа №1313/665/2012) затверджено мирову угоду, за умовами якої, серед іншого, визнано право власності за ПП «КГК» на нежитлове приміщення літ. Б-1 площею 42,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.40-43) На час судового розгляду даної справи вказана ухвала набрала законної сили.

На підставі цієї ухвали 04.04.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за ПП «КГК» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 42,9 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36368953).

Договором купівлі-продажу №1026 від 04.07.2012 ПП «КГК» відчужило нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 на користь Приватного підприємства «Івзо Плюс», вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Романом Тадейовичем.

07.09.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» проведено реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Івзо Плюс» на нежитлове приміщення загальною площею 42,9 кв.м. по АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.11-12)

Договором купівлі-продажу від 26.12.2022 ПП «Івзо Плюс» відчужило 1/10 частку вказаного нежитлового приміщення ОСОБА_1 , вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Папайло Н.Є, за реєстровим №1871. (т.1 а.с.13)

Отже, ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нежитлового приміщення загальною площею 42,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , котрим відкрито користуються вже більш як десять років.

З висновку експерта №056/22 будівельнотехнічного дослідження від 31.12.2022 вбачається, що нежитлове приміщення літ.Б-1, площею 42,9 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 є нерухомим майном. (т.1 а.с.87-100)

У статті 41 Конституції України проголошується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно із ч. 2 ст. 391 ЦК України , якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статтей 387 і 388 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об`єктів критичної інфраструктури; б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об`єктів та земель оборони; г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Крім цього, необхідно враховувати, що для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівська міська рада дізналась про постановлення ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 про затвердження мирової угоди і оскаржила цю ухвалу в апеляційному порядку через десять років. Постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Миколаївського районного суду Львівської області, однак, постановою Верховного Суду від 09.04.2025 касаційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 20.12.2024 залишено без змін. Відтак, первинна реєстрація права власності ПП «КГК» на спірне нерухоме майно проведено на підставі судового рішення, яке на сьогоднішній день є чинним і не було скасовано внаслідок його оскарження позивачем.

Суд вважає, що сам по собі факт відсутності містобудівних умов, декларації про початок будівельних робіт не є достатнім і беззаперечним доказом того, що нежитлове приміщення літ.Б-1, площею 42,9 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою. Позивач не надав жодного висновку експертизи і представником позивача таке клопотання не заявлялось. Натомість, відповідачем наданий висновок експерта №056/22 від 31.12.2022 про те, що нежитлове приміщення літ.Б-1, площею 42,9 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 є нерухомим майном. Суд враховує, що державна реєстрація права власності ПП «КГК» відбулася ще 2012 році та протягом тривалого часу ( з 2021 року до 2022 року) не оскаржувалася, на час судового розгляду даної справи судове рішення (ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012) не скасована у встановленому законом порядку. Отже, презумпція правомірності набуття права власності та достовірності відомостей державних реєстрів не була спростована належними доказами.

З моменту набуття відповідачами права власності у 2012 році і до моменту звернення до суду із даним позовом (07.03.2023) пройшло більше 10 років, протягом яких відповідачі ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_1 відкрито, безперервно та добросовісно володіють і користуються нежитловим приміщенням літ.Б-1, площею 42,9 кв.м, котре розташоване на АДРЕСА_1 .

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, при встановленні добросовісності набувача суд має виходити з об`єктивних критеріїв, зокрема з`ясувати, чи була особа на момент набуття майна обізнана або чи повинна була бути обізнана про наявність обставин, що свідчать про можливу незаконність вибуття майна з власності держави або територіальної громади. До таких критеріїв належить, зокрема, доступність відповідної інформації її публічність, загальнодоступність, розміщення в офіційних джерелах, наявність у державних реєстрах, судових рішеннях тощо.

Належних доказів того, що на момент затвердження мирової угоди судом, реєстрації права власності у 2012 році ПП «КГК», а в подальшому ПП «Івзо-Плюс», ОСОБА_1 знали або повинні були знати про можливі порушення чи відсутність необхідних документів чи дозволів на земельну ділянку, суду не надано. Всі дії щодо оформлення права власності відповідачами здійснювалися у межах чинного законодавства, на підставі рішення суду та з дотриманням встановленої процедури.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3).

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, пункт 70) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади, законність судового рішення. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб. У контексті позбавлення права власності на майно, передане помилково, принцип належного урядування може не лише накладати на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику (наприклад, рішення від 11 червня 2020 року в справі «Фортеця проти України», заява № 68946/10, пункт 42).

Позивач стверджує про необізнаність існування ухвали суду від 24.02.2012, тому тільки у 2023 році звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації, що свідчить про тривалий період невжиття заходів захисту та не свідчить про належне врядування з боку державних органів.

Принцип належного урядування, як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої власної недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні попередньої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалася на законність дій державного органу (рішення від 31 травня 2016 року «Вукушич проти Хорватії», № 69735/11, § 64; від 12 червня 2018 року «Бейнарович та інші проти Литви», № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 140).

Майнове право особи можна припинити в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства і таке втручання у мирне володіння майном є пропорційним до цілей, які це втручання переслідувало.

Належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які у своїй сукупності були б достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для висновку, що відповідачі знали або могли знати у 2012 році, набуваючи спірні нежитлові приміщення на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у власність на підставі рішення суду, матеріали справи не містять.

Отже, досліджені в ході розгляду справи докази у їх сукупності та встановлені обставини дають підстави виснувати, що в задоволенні позову про скасування державної реєстрації права приватної власності слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові приміщення відповідачів шляхом їх демонтажу.

Позивач наполягає, що розташована спірна споруда є тимчасовою, тому незаконна державна реєстрація права власності на тимчасову споруду обмежує права власника землі.

Як зазначалось раніше, первинна реєстрація права власності ПП «КГК» на спірне нежитлове приміщення проведено у відповідності до норм законодавства на підставі судового рішення, яке на сьогоднішній день є чинним і не було скасовано внаслідок оскарження позивачем.

Позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника.

Отже, позбавлення права власності має бути: здійснене відповідно до закону, необхідне в демократичному суспільстві і спрямоване на досягнення «справедливого балансу» між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Перевіряючи дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Кривенький проти України» констатував порушення такого балансу у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ зробив висновок, що відбулось непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За встановлених в ході розгляду справи обставин суд прийшов до висновку, що позивачем не спростовано презумпції правомірності державної реєстрації права власності та не доведено недобросовісності відповідачів, а знесення спірного нежитлового приміщення не буде відповідати вимогам ст.376 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до переконання в тому, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відмовляючи у позові, слід скасувати вжиті заходи забезпечення позову про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо 1/10 нежитлового приміщення літ.Б-1 по АДРЕСА_1 загальною площею 42,9 кв.м.

На підставі ст. 12, 15, 16, 316-319, 321, 325, 328, 330, 373, 374, 378, 386-388, 390, ч. 2 ст. 391 ЦК України, керуючись ст.13, 19, 42, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Львівської міської ради до Приватного підприємства «Івзо Плюс», ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

Вжиті заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 28.02.2023, про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо 1/10 нежитлового приміщення літ.Б-1 по АДРЕСА_1 загальною площею 42,9 кв.м, - скасувати.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Львівська міська рада, місце знаходження: м.Львів, пл.Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896.

Відповідачі:

Приватне підприємство «Івзо Плюс», місце знаходження: м.Львів, вул.Коломийська, 19 кв. 75, ЄДРПОУ 33951907.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 01.05.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ