Рішення № 13614731, 17.01.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 р. Справа № 26/48 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М.,

при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н. Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс"

вул. Чорновола, 49, м. Івано-Франківськ, 76018 (юридична)

вул. Горбачевського, 50, м. Івано-Франківськ, 76018 (поштова)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_1 (юридична)

АДРЕСА_2 (поштова)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Аксіс плюс” звернулось із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, включаючи штрафні санкції, на суму 33 826,80 грн., яка була подана до господарського суду Івано-Франківської області вх.№4878 від 17.11.10.

Ухвалою суду від 22.11.10 було порушено провадження та призначено справу до розгляду на 08.12.10.

В зв'язку із неявкою відповідача ухвалою суду від 08.12.10 розгляд справи було відкладено на 29.12.10.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснивши, що відповідач відповідно до договору №237 від 16.05.08 та згідно накладних отримав у позивача медикаменти та інші лікарські препарати на суму 30 081,37 грн., яку зобов'язався оплатити у строк з 29.09.10 по 10.11.10. Станом на час подачі позову відповідач оплатив тільки 381,61 грн. Однак 25.11.10 відповідачем було оплачено заборгованість і станом на 27.12.10 сума боргу становить 804,73 грн. 17.01.11 позивачем подано заяву, відповідно до якої заборгованість станом на 17.01.11 становить 786,53 грн. В зв'язку із простроченням виконання зобов'язання позивач також просить стягнути пеню згідно нового розрахунку від 29.12.10 в сумі 551,63 грн., штраф в розмірі 2 972, 01 грн, 3% річних - 105,05 грн. та інфляційні втрати - 594,40 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення ухвал суду містяться в матеріалах справи а.с.2, 44, 51), витребуваних документів не подав, про причини неявки не повідомив, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторони, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №237 від 16.05.2008, відповідно до п.1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти лікарські засоби, вироби медичного призначення, біологічно-активні речовини, косметику та інші предмети медичного асортименту (далі - товар) на умовах попередньої оплати або відстрочки платежу на підставі розхідних накладних по відпускних цінах продавця, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.8).

Відповідно до п.1.2 договору право власності і відповідальність за збереження товару закупленого по цьому договору переходить від продавця до покупця з моменту отримання товару на складі продавця або передачі товару перевізником та підписанні розхідних накладних покупцем на підставі спеціального доручення №237 від 16.05.08. (додаток №1) у відповідності з умовами п.11. цього договору, незалежно від форми оплати. Копію спеціального доручення на отримання товару долучено до матеріалів справи (а.с.36).

Відповідно до п.2.2 договору поставка товару здійснюється партіями згідно заявок покупця. Доставка товару проводиться автомобільним транспортом продавця.

Для підтвердження факту поставки товару в період з 30.08.10 по 11.10.10 позивачем надано копії накладних на загальну суму 30 081,37 грн. (а.с.9-35).

У відповідності до п.3.3 Договору покупець зобов'язується провести оплату за товар в національній валюті відповідно до строку, вказаного в розхідній накладній у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості станом на 15.11.10 (а.с.37, 38) відповідачем оплачено товар згідно вказаних накладних на суму 381,61 грн. Відповідно до розрахунку суми заборгованості станом на 27.12.10 відповідачем по вказаних накладних проведено оплату, внаслідок чого сума боргу зменшилась до 804,73 грн. В судовому засіданні 17.01.11 позивачем подано уточнення суми заборгованості, яка станом на 17.01.11 за даними позивача становить 786,53 грн.

Зважаючи на те, що відповідач не подав суду доказів оплати боргу, суд приймає до уваги докази сплати боргу, подані позивачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За таких обставин суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу за отриманий згідно укладеного сторонами договору товар в розмірі 786,53 грн. Водночас в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 25 933,64 грн. провадження у справі слід припинити в зв'язку із сплатою відповідачем вказаної суми заборгованості під час судового розгляду справи на підставі п. 1-1) ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами договору №237, укладеного між сторонами 16.05.08, зокрема пунктом 4.1 визначено, що при порушенні покупцем строків оплати, передбачених п.3.3 та 3.4 цього договору він сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також згідно ст.1,3 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем зроблено розрахунок нарахування суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості 29 720,17 грн. за період прострочення заборгованості з вересня по листопад 2010 року. Правильність розрахунку перевірена судом та відповідає дійсним обставинам справи.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 551,63 грн. пені, 594,40 грн. суми з урахуванням інфляції та 105,04 грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до п.4.2 договору за неналежне виконання договірних зобов'язань, в тому числі прострочки в оплаті більше 30 днів, ніж встановлено п.3.3 та 3.4 цього договору, винна сторона додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми договору (а.с.8). На підставі даної умови договору позивач просить стягнути 10% суми заборгованості, а саме 2 972,01 грн., штрафу, посилаючись на прострочення сплати боргу відповідачем більше 30 днів. Однак, при перевірці правильності розрахунку позовних вимог, судом встановлено, що по оплаті деяких накладних, зокрема ОС-0113416 від 27.09.10, ОС-0113430 від 27.09.10, ОС-0113768 від 04.10.10, ОС-0114136 від 11.10.10, ОС-0114129 від 11.10.10 на загальну суму 6 056,44 грн., враховуючи терміни оплати, які вказані у цих накладних, період прострочення оплати становить менше 30 днів, а тому сума оплати по вказаних накладних не може бути включена до загальної суми заборгованості, сплата якої прострочена більше 30 днів. Зважаючи на такі обставини, позовна вимога про стягнення штрафу задовольняється частково, а саме в сумі 2 336,57 грн.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення із відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, п.1-1) ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) і.к. НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" (вул. Чорновола, 49, м. Івано-Франківськ, 76018) і.к. 32605346 786,53 грн. (сімсот вісімдесят шість гривень 53 коп.) - основного боргу, 551,63 грн. (п'ятсот п'ядесят одна гривня 63 коп.) - пені, 2 366,57 грн. (дві тисячі триста шістдесят шість гривень 57 коп.) - штрафу, 195, 04 грн. (сто дев'яносто п'ять гривень 04 коп.) - 3 % річних, 594,40 грн. (п'ятсот дев'яносто чотири гривні 40 коп.) - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції, 339,00 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 00 коп.) - суми державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення штрафу у сумі в сумі 605,64 грн. - в позові відмовити.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКобрин О. М.

повне рішення складено 21.01.11