Рішення № 136145262, 29.04.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 212/9752/25

Провадження № 2/177/483/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №212/9752/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 12.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1552412 та надано кредит у розмірі 10 000, 00 грн, строком на 360 днів до 07.04.2025. 24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24122024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1552412 від 12.04.2024 у розмірі 92 749,92 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 31.10.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 12.04.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «ПУМБ», у сумі 10000 грн., за ініціативою ТОВ «Слон Кредит» (код ЄДРПОУ 42350798) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

Заочним рішенням суду від 03.12.2025 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», кредитну заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1552412 від 12.04.2024 у розмірі 92 749, 92 (дев`яносто дві тисяч сімсот сорок дев`ять грн дев`яносто дві коп.) гривень, понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 422, 40 гривень та 5 000, 00 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02 січня 2026 року до суду надійшла заява адвоката Заборського О.В. про перегляд заочного рішення від 03 грудня 2025 року у справі 212/9752/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 12.01.2026 заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року скасоване, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повністю. У разі якщо суд дійде висновку про наявність частково доведеного боргу відмовити у стягненні процентів/комісій/штрафних санкцій у частині, що не підтверджена первинними документами, та/або зменшити їх розмір з огляду на принципи справедливості, добросовісності та розумності. Судові витрати покласти на позивача. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач не надав повного переліку технічних ідентифікаторів та «ланцюга» укладення правочину (логів системи), які дозволили б однозначно співвіднести події реєстрації/верифікації/акцепту з конкретною особою. У справах цієї категорії суди оцінюють не абстрактну можливість укладення онлайн-договору, а конкретні докази в конкретній справі: час, спосіб, верифікаційні дії, підтвердження належності номера телефону, e-mail, банківської картки, IP-адреси, цифрового відбитку пристрою (device fingerprint), дані про надсилання й введення одноразового ідентифікатора, журнали подій (audit trail), хеш-суму файлу договору, тощо. Крім того, відповідач не отримував повідомлення про заміну кредитора, вважає, що до позивача не перейшло право вимоги. Вважає, що розрахунок заборгованості проведений неправильно.

06.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що в договорі погоджені всі істотні умови, відповідач з ними погодився, розрахунок проведений правильно.

31.03.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, представник подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено електронний договір № 1552412 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М693».

Умовами кредитного договору та паспорту споживчого кредиту від 12.04.2024 передбачено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн на строк 360 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Факт надання кредиту позивачу підтверджується повідомленням № 20250115-1592 від 15.01.2025, відповідно до якого між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на суму 10 000,00 грн. Також відповідно до інформації, наданої АТ «ПУМБ» на вимогу ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . 12.04.2024 на вказаний рахунок зараховано суму коштів в розмірі 10 000 грн.

24.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали договір факторингу № 24122024, відповідно до якого позивач набув право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 по кредитному договору № 1552412 від 12.04.2024, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 24.12.2024 та витягом з Реєстру боржників від 24.12.2024.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», станом на час відступле1552412 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024 заборгованість за тілом кредиту 9 999,99 грн, заборгованість за процентами 56 749,93 грн, 5000 грн штраф. Крім того зазначено, що боржником були внесені кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 30,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 12.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту №1552412, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 9 999,99 грн.

Оскільки, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за договором № 1552412 від 12.04.2024, то у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.

Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи повного погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Так, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім заборгованості за основним боргом, просить стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правові висновки про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.5 договору процентна ставка за користування кредитом нараховуються за таких умов п.151. договору стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Пункт 1.5.2. - знижена процентна ставка 1,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 12.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість за договором № 1552412 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024 склала 97 749,88 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 9 999,99 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 82 749,89 грн та 5 000,00 грн штрафні санкції.

При цьому позивач не пред`являє вимогу про стягнення з відповідача суми штрафів в розмірі 5 000,00 грн, в зв`язку з чим сума позовних вимог складає 92 749,92 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом 9 999,99 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 56 749,93 грн та 26 000,00 грн. нараховані позивачем проценти за 104 календарних днів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, суд виходить з наступного.

22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

У даній справі, кредитний договір № 1552412 було укладено 12 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.

Так, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частина 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зазначене вказує на те, що строк встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.

Таким чином, судд приходить до висновку, що умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на таке, відсотки за користування кредитом, на переконання суду, мають бути розраховані з урахуванням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», та становитимуть 36 000,00 грн (10 000*1%360 днів).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1552412 від 12.04.2024, внаслідок чого кредитна заборгованість становить в загальному розмірі 45 999,99 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп., з яких: 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 36 000 (тридцять шість тисяч) грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками, тому дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги; Акт №9472 прийому-передачі виконавчих робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, яким сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги.

Враховуючи наведене, характер виконаної адвокатом роботи, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч.10 та ч.11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.

Крім того, суд додатково зазначає, що відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, в частині позовних вимог, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних, суд відмовляє у задоволенні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно (49,60%) розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 201,51 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, кредитну заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1552412 від 12.04.2024 в загальному розмірі 45 999,99 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп., з яких: 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 36 000 (тридцять шість тисяч) грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками, понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1201,51 гривень та 5 000, 00 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 травня 2026 року.

Суддя В.В. Лященко