Ухвала суду № 136145008, 30.04.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/277/26

н/п 2/174/306/2026

У Х В А Л А

30 квітня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Співака О.М. (в режимі відеоконференції).

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину, що стягуються за рішенням суду з одного з батьків на користь іншого з батьків та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області перебуває вказана цивільна справа.

29.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання.В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідачем користуючись процесуальним правом у відзиві на позову заяву було поставлено позивачу 10 питань в порядку ст.93 ЦПК України, проте позивач не надав на них вичерпної відповіді, та взагалі проігнорував покладений на нього процесуальний обов`язок. А тому, просить суд постановити ухвалу якою зобов`язати позивача ОСОБА_2 надати відповіді на поставленні відповідачем запитання. Дані питання сформовані відповідачем виключно для повного та всебічного розгляду справи.

Представник відповідача, в підготовчому судовому засіданні, підтримав заявлене ним клопотання.

Представник позивача, заперечував проти заявленого клопотання, з тих підстав, що згідно ст.63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Заслухавши думку учасників справи, ознайомившись зі змістом заявленого клопотання та його правовим обґрунтуванням, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1 ст.93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до вимоги ч.2 ст.93 ЦПК України, учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

Приписами ч.3 ст.93 ЦПК України, передбачено, що відповіді на запитання подаються до суду учасником справи фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

З аналізу норм ст.93 ЦПК України, вбачається, що в учасника справи наявний обов`язок надати відповіді окремо на кожне питання по суті, поставлені йому іншим учасником справи, лише у разі, якщо такі питання ставляться позивачем (частина 2 статті 93 ЦПК України).

Тоді як, клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на питання, подано до суду за підписом представника відповідача - адвоката Співака О.М.

Окрім того, ст.63 Конституції України регламентує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Зі змісту заявленого клопотання вбачається, що представником відповідача не наведено належних аргументів щодо необхідності застосування саме процедури письмового опитування та не обґрунтовано зв`язок кожного питання з обставинами, що мають значення для справи, у спосіб, передбачений ч.1 ст.93 ЦПК України.

Суд також виснує, що обов`язок надати відповідь виникає в силу закону, а не на підставі ухвали суду про зобов`язання.

Окрім того, згідно з ч.1 ст.234 ЦПК України, допит сторони як свідка можливий лише за її згодою, а примусове зобов`язання свідчити проти себе за відсутності згоди суперечило б засадам диспозитивності та праву особи на захист.

Водночас, суд зауважує, що учасники справи в силу приписів ст.43 ЦПК України, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Таким чином, з огляду на приписи норм ст.ст. 43 і 93 ЦПК України, суд зазначає, що сторона відповідача не позбавлена можливості отримати відповіді на поставлені ними питання у судовому засіданні, а позивач, у свою чергу, зобов`язаний надати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на питання в порядку ст.93 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.43, 93, 247, 258-261 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача - Співака О.М. про зобов`язання надати відповіді на запитання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис Т.М.Данилюк