Рішення № 136144720, 25.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 Справа №607/23050/25 Провадження №2/607/926/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (далі ТОВ ФК «ГЕЛЕКСІ», позивач) звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики № 198268 від 28 листопада 2020 року у розмірі 25 249,50 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 423,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 28 листопада 2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23 червня 2025 року назву змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 198268 в електронній формі. На той час, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій.

ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. На підставі зазначеного вище договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5 000,00 грн, на умовах строковості, поворотності та платності, факт перерахування яких підтверджується довідкою, наданою платіжним оператором. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.

Водночас ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 25 249,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою; 20 249,50 грн - заборгованість за процентами та комісії за користування позикою.

Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання з повернення наданих у позику коштів та сплати процентів за користування ними, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказаний розмір заборгованості за кредитним договором, 2 423,00 грн сплаченого судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 07 липня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/23050/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ ФК «ГЕЛЕКСІ» не з`явився, у прохальній частині позову просив судові засідання проводити за його відсутності, позовні вимоги задовольнити, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з`являвся, хоча про день та час слухання справи був належним чином повідомлений. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

28 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір позики № 198268 (далі - Договір), який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 28612wx5.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, за Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк: п. 1.1.1 сума позики 5 000,00 грн; п. 1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно п.п. 1.1.1. договору; п. 1.1.3 нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; п. 1.1.4 нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; п. 1.1.5. строк повернення позики (термін платежу) 27 грудня 2020 року. Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена у п.п.п. 1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).

Відповідно до п. 2.1 строк дії Договору встановлено до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Пунктом 3.2.3 Договору визначено, що позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).

Відповідно до п. 3.4 Договору Позичальник зобов`язаний: п.3.4.1 не пізніше дати, вказаної в п.п. 1.1.5. Договору, повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором та додатками до нього; п. 3.4.2 при продовженні строку Договору сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (в разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 27 грудня 2020 року.

Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп. 1.1.5. договору включно.

Згідно із п. 5.3 Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

За умовами п. 9.1 Договору внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладання Сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до цього Договору, є його невід`ємною частиною.

У п. 9.5 Договору зазначено, що Сторони підтверджують, що даний електронний Договір та всі Додатки до нього має таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

Підписанням вказаного договору ОСОБА_1 підтвердив, що розуміє природу договору, свої права та обов`язки; укладення договору відповідає його інтересам і договір укладається не під впливом тяжких обставин та на взаємовигідних умовах; умови договору зрозумілі та відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; інформація, надана Позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги ( п.п. 8.1.2-8.1.6, 9.11 Договору).

Водночас Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» позивачем не надано і такі в матеріалах справи відсутні.

До договору позики № 198268 від 28 листопада 2020 року додано графік платежів, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 28612wx5, згідно якого, сума позики складає 5 000,00 грн; проценти за користування позикою: 14,50 грн; комісійна винагорода за користування позикою: 2 175,00 грн; пеня: 0,00 грн; термін платежу: 27 грудня 2020 року; заборгованість за договором позики: 7 189,50 грн.

Також відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 28612wx5 паспорт позики, який містить загальні умови щодо надання коштів у позику, а саме: тип кредиту: позика; сума/ліміт кредиту: 5 000,00 грн; строк кредитування - до 27 грудня 2020 року; мета отримання кредиту на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту: перерахування на веритифіковану банківську карту позичальника в строк не більше 3-х днів з моменту укладення договору позики; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 547,50%.

Відповідно до листа ТОВ «ФК «Елаєнс» № 198268 від 01 вересня 2025 року, вказане товариство на підставі Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04 серпня 2017 року надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. Одночасно зазначено, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції: платник коштів: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ»; отримувач коштів: ОСОБА_1 ; номер транзакції в системі: 1305430130; номер операції: 313070316; дата проведення платежу: 28 листопада 2020 року; сума платежу: 5 000,00 грн; банк емітент платіжної карти отримувача коштів PRIVATBANK; номер банківської картки отримувача коштів: НОМЕР_1 .

Із наданого ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» розрахунку заборгованості за договором позики № 198268 від 28 листопада 2020 року за період з 28 листопада 2020 року по 31 липня 2025 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 25 249,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою; 74,50 грн - заборгованість за простроченими процентами та 20 175,00 грн - заборгованість за простроченими комісіями.

Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційноправові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційнотелекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційнотелекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що 28 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 198268, відповідно до якого відповідач отримав у позику грошові кошти у сумі 5 000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування наданих коштів на картковий рахунок позичальника на строк до 27 грудня 2020 року.

У вказаному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, комісії, строк та умови кредитування, відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним договором позики та надало відповідачу позику у встановленому розмірі, що підтверджується долученим повідомленням ТОВ «ФК «Елаєнс» про перерахування коштів.

Водночас ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.

При визначенні розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача суд звертає увагу на таке.

Із дослідженого судом розрахунку заборгованості за договором позики № 198268 від 28 листопада 2020 року вбачається, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за процентами за користування наданими у позику коштами у сумі 74,50 грн нарахована кредитором станом на 31 липня 2025 року включно.

Відповідно до п. 1.1.5 договору позики № 198268, строк користування позикою становив до 27 грудня 2020 року, проте, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості проценти за Договором нараховувались й після спливу визначеного ним строку надання коштів у позику.

Водночас доказів пролонгації строку дії Договору позики та укладення відповідних додаткових угод між сторонами, як це визначено п. 9.1 Договору, позивачем суду не надано.

Враховуючи те, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку користування позикою, то позивач має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою позики в межах погодженого сторонами строку позики, тобто за період з 28 листопада 2020 року до 27 грудня 2020 року.

Таким чином, виходячи із визначеної умовами договору позики № 198268 від 28 листопада 2020 року процентної ставки, розмір заборгованості по процентах за вказаним договором становить 14,50 грн, а загальний розмір боргу, що підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача за вказаним договором із урахуванням боргу за тілом позики у сумі 5 000,00 грн складає 5 014,50 грн.

Щодо стягнення комісії за користування позикою, суд зазначає наступне.

Позивач також ставить вимогу про стягнення з відповідача комісії за користування позикою, яка згідно надано розрахунку становить 20 175,00 грн.

Судом встановлено, що за змістом п. 1.1.2.2 Договору передбачена необхідність внесення комісії (надалі за текстом договору - «комісійної винагороди») в розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики, а пунктом 5.3 Договору визначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Проте в наявному у матеріалах справи договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які є підставою для нарахуванням комісії за користування позикою, комісійної винагороди в розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики та підвищеної комісійної винагороди в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення, у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості.

Ураховуючи, що позивач як позикодавець не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору позики, то положення Договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року, справа № 750/11580/21.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року, справа №359/12165/14-ц).

Із урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 20 175,00 грн до задоволення не підлягають.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики № 198268 від 28 листопада 2020 року в сумі 5 014,50 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованості за сумою позики, 14,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами в межах погодженого строку кредитування.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5000,00 гривень долучено: Договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладений між адвокатом Рудзей Ю. В. та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», в якому визначено, що адвокат в межах надання правничої допомоги клієнту за цим договором, здійснює наступні види адвокатської діяльності: представництво інтересів клієнта у всіх судах будь-якої інстанції та спеціалізації, включаючи право написання, підписання та подання до суду позовних заяв, мирових угод, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, апеляційних та касаційних скарг, клопотань, заяв, пояснень та інших процесуальних документів; складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій); представництво інтересів клієнта під час виконання рішення суду в якості представника; акт № 889 від 01 вересня 2025 року наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, відповідно до якого адвокат Рудзей Ю. В. надала, а ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» прийнято правничу допомогу по справі за позовом до ОСОБА_1 , а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів Клієнта (1 год) 1 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (3 год.) 3 000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 год.) 1 000,00 грн, а всього на загальну суму 5 000,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139 від 25 листопада 2019 року на ім`я адвоката Рудзей Ю .В.; довіреність від 09 липня 2025 року на представництво адвокатом Рудзей Ю. В. інтересів ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» у всіх судових органах України, яка діє до 31 грудня 2026 року.

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заперечення щодо їх розміру відповідачка не подавала.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, заявлений розмір витрат, з врахуванням відсутності клопотання про їх зменшення, суд вважає, що до стягнення з відповідача ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 992,99 грн (5 014,50 * 5 000,00 : 25 249,50), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 481,08 грн (5 014,50 * 2 422,40 : 25 249,50), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики № 198268 від 28 листопада 2020 року в розмірі 5 014 (п`ять тисяч чотирнадцять),50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛЕКСІ» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві),99 грн та 481 (чотириста вісімдесят одна),08 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», ЄДРПОУ: 41229318, адреса місцезнаходження: вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1, м. Київ, 01054.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська