Рішення № 136144161, 28.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.

за участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ІМК 55» (адреса: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, 14/3, ЄДРПОУ: 43757812) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на користь Приватного підприємства «ІМК 55» 552108,76 грн. (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі сто вісім гривень 76 коп.) матеріальної шкоди, завданої відповідачкою внаслідок вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року у справі №466/11722/24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2, ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 362 КК України. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова задоволено частково: вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року у частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України скасовано. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї закрито. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін. Згідно з цим вироком ОСОБА_1 наказом директора ПП «ІМК 55» №16к від 05 квітня 2022 року призначена на посаду продавця продовольчих товарів ПП «ІМК 55». Так, вироком встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді продавця продовольчих товарів ПП «ІМК 55», яка в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», перебуваючи на робочому місці, що за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи обов`язки продавця продовольчих товарів, у визначені періоди часу, маючи умисел на заволодіння чужого майна, а саме грошових коштів ПП «ІМК 55», діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами, які знаходились в касі магазину «Напої та ОСОБА_2 » та належали ПП «ІМК 55», а саме маючи доступ до каси та касової програми «1С», зайшла в комп`ютерну систему магазину, за допомогою логіну та особистого паролю доступу до вказаної програми, змінила, тобто умисно проводила коригування номенклатури, здійснювала заміну назви товару з дешевого на дорожчий. Після цього, розрахувавши клієнта за ціною, яка була встановлена директором ПП «ІМК 55», облікувала грошові кошти в касу за ціною, яку попередньо змінила в електронній базі самостійно, а частину грошових коштів за проданий товар залишала собі. Таким чином, ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами ПП «ІМК 55» всього на загальну суму 552 108,76 грн., які витратила на власні потреби. Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдала матеріальних збитків ПП «ІМК 55» всього на загальну суму 552 108,76 грн. Враховуючи всі наведені обставини, позивач просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19 січня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій просить зменшити позовні вимоги з 552108,76 грн. до 383108,76 грн., у зв`язку із частковим погашенням відповідачкою суми заборгованості в розмірі 169000 грн.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року судове засідання відкладено.

03 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Рісної Ю.Б. надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідачка має скрутне матеріальне становище, на даний час відповідач ніде не працює, не має змоги працювати, оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей, яких виховує самостійно. Чоловік відповідачки ОСОБА_5 , виконуючи бойове завдання щодо захисту Батьківщини у війні з російською федерацією, зник безвісти в Покровському районі Донецької області у червні 2024 року. Окрім того, на утриманні відповідачки також перебуває непрацездатна мати інвалід 2 групи.

31 березня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій просить зменшити позовні вимоги з 383108,76 грн. до 342108,76 грн., у зв`язку із частковим погашенням відповідачкою суми заборгованості в розмірі 41000 грн.

24 квітня 2026 року представника позивача Алексеєнко А.А. надійшла заява, в якій просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, позовні вимоги, з урахуванням поданих заяв про зменшення розміру позовних вимог, підтримує та просить задоволити.

Суд, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд встановив, що вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року у справі №466/11722/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Призначено ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

Визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Призначено ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - у виді 2 /двох/ років обмеження волі.

Визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.

Призначено ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 /тридцять чотири тисячі/ гривень 00 копійок.

Визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Призначено ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України - у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері торгівлі на строк 1 /один/ рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері торгівлі на строк 1 /один/ рік.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 /одного/ року не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов`язки: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова задоволено частково: вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року у частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України скасовано. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї закрито. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вирок набрав законної сили 29.07.2025 року.

Згідно з цим вироком ОСОБА_1 наказом директора ПП «ІМК 55» №16к від 05 квітня 2022 року призначена на посаду продавця продовольчих товарів ПП «ІМК 55».

Вироком встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді продавця продовольчих товарів ПП «ІМК 55», яка в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», перебуваючи на робочому місці, що за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи обов`язки продавця продовольчих товарів, у визначені періоди часу, маючи умисел на заволодіння чужого майна, а саме грошових коштів ПП «ІМК 55», діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами, які знаходились в касі магазину «Напої та ОСОБА_2 » та належали ПП «ІМК 55», а саме маючи доступ до каси та касової програми «1С», зайшла в комп`ютерну систему магазину, за допомогою логіну та особистого паролю доступу до вказаної програми, змінила, тобто умисно проводила коригування номенклатури, здійснювала заміну назви товару з дешевого на дорожчий. Після цього, розрахувавши клієнта за ціною, яка була встановлена директором ПП «ІМК 55», облікувала грошові кошти в касу за ціною, яку попередньо змінила в електронній базі самостійно, а частину грошових коштів за проданий товар залишала собі. Таким чином, ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами ПП «ІМК 55» всього на загальну суму 552 108,76 грн., які витратила на власні потреби. Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдала матеріальних збитків ПП «ІМК 55» всього на загальну суму 552 108,76 грн.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи визначений ч. 6 ст. 82 ЦПК України принцип обов`язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявлявся, обґрунтовано звернувся до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями відповідачки, і саме вона має нести відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду.

Отже, вироком суду встановлено, що, внаслідок злочинних дій відповідачки, позивачу заподіяно матеріальну шкоду і ця обставина є обов`язковою для суду при розгляді цієї справи.

Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, пов`язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.

В силу з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 частково відшкодувала завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у сумі 210000 грн., отже залишок невідшкодованої суми становить 342108,76 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 342108,76 грн., яка завдана внаслідок кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про можливість розстрочення виконання судового рішення суд враховує, що цивільний процесуальний кодекс дає можливість надати відстрочення або розстрочення виконання рішення як на етапі розгляду спору по суті, так і на етапі виконання вже прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується, серед іншого, про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з ч. 3-5 ст. 435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; суд може враховувати, серед іншого, матеріальний стан сторони. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Посилання представника відповідача на складне матеріальне становище, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення).

Враховуючи, що позов цілком задоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Ціна позову становить 342108,76 грн. 1,5% від якої дорівнює 5131,63 грн.

Оскільки, позовна заява подана через «Електронний суд», то до встановленої законом ставки судового збору застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8.

Отже, до стягнення з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 4105,30 грн.

Керуючись ст.ст. 1166, 1177 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Приватного підприємства «ІМК 55» (адреса: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, 14/3, ЄДРПОУ: 43757812) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства «ІМК 55» (адреса: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, 14/3, ЄДРПОУ: 43757812) матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 342108,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 4105,30 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Романюк В. Ф.