Рішення № 136143912, 28.04.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3189/25

Провадження № 2/307/1127/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» 26 серпня 2025 року пред`явило до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4883736, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 6000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку із чим станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 600,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн.; заборгованість за процентами - 10800 грн.; заборгованість за комісією 1800 грн. заборгованість за штрафом 3000 грн.

31.01.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №46-МЛ, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4883736 від 23.10.2019.

У зв`язку із наведеним просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 600,00 грн. разом із понесеними судовими витратами у розмірі 2 662,00 грн. та витратми на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, що є малозначною, розгляд якої постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 12 грудня 2025 року та відкладено на 25 лютого 2026 року та 28 квітня 2026 року.

Позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав і тому суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведеного суд постановив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 01.10.2019 року) регламентують порядок надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як виключного виду його діяльності та єдиної фінансової послуги, що надається Товариством, визначають порядок і умови укладення кредитних договорів, загальні права та обов`язки сторін договору, правила обліку та порядок зберігання кредитних договорів та інших документів, пов`язаних з наданням фінансових послуг Товариством, порядок доступу споживачів фінансових послуг до документів та іншої інформації, пов`язаної з наданням фінансових послуг Товариством,

Із анкети-заяви на кредит № 4883736, заповненої ОСОБА_1 на сайті ТОВ «МІЛОАН» 18.10.2019, вбачається, що сума кредиту 6 000,00 грн., строк кредитування 30 днів; дата повернення кредиту: 22 листопада 2019 року. Сума до повернення: 11400,00 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 1 800.00 грн. нараховується одноразово за ставкою 30,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 3600,00 грн. Нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

23.10.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений договір про споживчий кредит № 4883736, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн. на 30 днів з 23.10.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 22.11.2019. Сукупна вартість кредиту складає 5400,00 грн. в грошовому виразі та 1,095,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі. Комісія за надання кредиту: 1 800,00 грн., яка нараховується за ставкою 30,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 3600,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунтком 2.3. договору передбачено пролонгацію:

2.3.1. позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці.

2.3.2. волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 договору.

Із довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «МІЛОАН» відомо, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з яким укладено договір 4883736 від 23.10.2019 ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Одноразовий ідентифікатор W17000 Час відправки ідентифікатора позичальнику 23.10.2019 17:18; та зазначений його номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор.

Із платіжного доручення 2569385 від 23 жовтня 2019 року відомо, що платник «МІЛОАН» перерахував ОСОБА_1 6 000,00 грн. на картку НОМЕР_2 ; призначення платежу: кошти згідно договору 4883736.

Тобто, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на рахунок отримувача, який був обумовлений відповідачем під час укладання договору, який вона самостійно внесла до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної картки.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.

Тобто, заповнивши анкету-заяву на кредит, яка є складовою частиною кредитного договору та договір про споживчий кредит відповідач добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення видно, що 23 жовтня 2019 року нараховано комісію у розмірі 1800,00 грн., у період часу з 24 жовтня 2019 року по 21 січня 2020 року ТОВ «МІЛОАН» здійснювалося нарахування процентів протягом 90 днів у розмірі по 120 грн., а всього 10 800,00 грн.

Правильність поданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не оспорювалася, а відтак такий розрахунок є належним та допустимим доказом, який підтверджує заборгованість за укладеним договором.

Відповідачем не надано до справи належних і допустимих доказів того, що сума заборгованості є меншою та не надано власного контррозрахунку.

Із інформації, наданої АТ КБ`ПриватБанк» на виконання ухвали про витребування доказів, вбачається, що 23 жовтня 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було проведено зарахування коштів на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦІК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

31 січня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 46-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання кредитного договору № 4883736 від 23 жовтня 2019 року, що укладено між ТОВ «МІЛОАН» та боржником, яким є ОСОБА_1 .

Згідно з п. 9.3.3. договору про відступлення права вимоги відомо, що протягом десяти робочих днів після підписання сторонами акту кредитор повертає кошти, отримані від нового кредитора відповідно до умов цього договору за відступлення права вимоги по відношенню до боржників, право вимоги до яких повернуто (повертається) кредитору у розмірі, передбаченому у графі «Оплата грошової вимоги» додатку № 1 до цього договору за вирахуванням сум отриманих новим кредитором від боржника чи інших осіб на погашення заборгованості боржника за кредитним договором після укладення цього договору.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до витягу реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі

21 600, 00 грн. з яких: 6 000,00 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 1800,00 грн. прострочена заборгованість за комісіями, 3000,00 грн. заборгованість за штрафами та 10 800, 00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Із п. 1 акта приймання передачі реєстру боржників від 31 січня 2020 року до договору про відступлення права вимоги № 46-МЛ від 31 січня 2020 року відомо, що

згідно з вимогами п. 8.3 Договору відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31 січня 2020 р., кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 31 січня 2020 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.

Із платіжного доручення № 17508 від 31 жовтня 2020 року відомо, що платник ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахував отримувачу ТОВ «МІЛОАН» 1 739 844,13грн., як оплату згідно договору про відступлення права вимоги .

Таким чином, ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 4883736 від 23 жовтня 2019 року.

Крім цього, у разі сплати ОСОБА_1 коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Із претензії ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 12 серпня 2025 року, надісланої ОСОБА_1 , вбачається, що її повідомлено про те, що між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4883736 від 23 жовтня 2019 року та його обов`язок протягом трьох днів виконати зобов`язання перед позивачем.

Однак, відповідачем не було повернуто у встановлений у договорі кредиту строк суму кредиту.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. ст. 526, 530 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факторне виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 "боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від о6ов`язку погашення кредиту взагалі".

Тобто, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Протягом розгляду цивільної справи відповідачка, відповідно до ст. ст. 12,81 ЦПК України, не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором. Відомості про добровільну сплату боргу новому кредитору відповідачем, відсутні. Будь-яких спростувань доказів, що подані позивачем суду на обґрунтування викладених в позовній заяві обставин, відповідачкою суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України, одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом досліджені надані банком докази видачі відповідачці кредиту, враховано, що зазначені докази відповідачкою не спростовано, що є її процесуальним обов`язком.

Наведене узгоджується з висновком висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.

Також позивач стверджує, що станом на дату подання позову боржник ОСОБА_1 має заборгованість за комісією у розмірі 1800,00 грн. та заборгованість за штрафом у розмірі 3000,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача, однак суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для стягнення із відповідача заборгованості за комісією та штрафами, з огляду на наступне.

Так, із п. 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту становить 30,00 % від суми кредиту, що у грошовому виразі складає 1 800,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У кредитному договорі кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії, однак жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 1800,00 грн. комісії задоволенню не підлягають.

Крім цього, згідно з ч. 1ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та необхідно стягнути із відповідача на користь позивача 16 800,00 грн. заборгованості за кредитним договором з яких 6000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10 800,00 грн. заборгованість за відсотками та відмовити у частині вимог про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 1800,00 грн. і штрафу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 1 889,47 грн. (78%), пов`язаних зі сплатою судового збору, які документально підтверджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер адвоката на надання правової допомоги у цій справі, акт № 1377 наданих послуг від 05.08.2025, детальний опис наданих послуг до акту, з яких убачається, що за надання послуг у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 затрачено 6 год. 30 хв., вартість яких склала 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу, є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними; також судом враховано той факт, що представник позивача не приймав участі у судових засідання, а подав заяву про розгляд справи без його участі.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що дана категорія справ не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль. Ураховуючи часткове задоволення позову - визначені в переліку послуг вказані дії не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, та не є співмірними зі складністю справи, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача потрібно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. за кредитним договором № 4883736 від 23 жовтня 2019 року з яких: 6000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10 800,00 грн. заборгованість за відсотками, 1 889,47 грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовити у стягненні комісії у розмірі 1800,00 грн., штрафу у розмірі 3000,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 1 травня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас