Рішення № 136143735, 30.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/38561/25

Провадження 2/127/9156/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що позивач просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Монреаль, Канада. У позові зазначено, що після смерті сина відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що 25 листопада 2025 року звернулася до нотаріуса щодо оформлення спадкових прав, однак отримала роз`яснення про пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та рекомендацію звернутися до суду. Своєчасно заяву про прийняття спадщини вона не подала, оскільки в цей період її мати ОСОБА_5 тяжко хворіла, була лежачою, потребувала постійного стороннього догляду, а позивач, за її твердженням, була єдиною особою, яка фактично такий догляд здійснювала. Крім того, позивач посилалася на тяжкий емоційний стан після смерті єдиного сина, похилий вік, необхідність поховання матері та облаштування могил матері й сина. Також позивач зазначала, що після смерті сина фактично вступила у володіння спадковим майном, оскільки має ключі від квартири, відвідує її та доглядає за нею.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи та роз`яснено їхні процесуальні права й обов`язки.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Монреаль, Канада, помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ці обставини підтверджують копія свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , виданого компетентним органом Канади, перекладеного на українську мову та апостиль на цьому документі.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 його матір`ю є ОСОБА_1 , що підтверджує родинні відносини позивача зі спадкодавцем.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 22 вересня 1994 року ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії договору дарування від 29 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І., ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 1/4 частку цієї квартири. Ці ж обставини підтверджують витяг з Державного реєстру правочинів та реєстраційне посвідчення на 1/4 частку квартири, видане на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 23.03.2026 № 2059 станом на 29.12.2012 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на 1/4 частку, за ОСОБА_4 на 1/4 частку та за ОСОБА_7 на 1/2 частку. У цій же відповіді зазначено, що вулицю Козицького перейменовано на вулицю Миколи Оводова.

Копія рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2022 року підтверджує, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано.

Із листа приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Конюк В.О. від 03.02.2026 № 4/01-16, наданого на виконання ухвали суду, установлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалась. У цьому листі нотаріус також повідомила, що ОСОБА_1 25.11.2025 зверталась із усним зверненням щодо відкриття спадкової справи, а 26.11.2025 їй було надано письмове роз`яснення стосовно пропущеного строку на прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку.

Зі змісту письмового роз`яснення приватного нотаріуса від 26.11.2025 № 179/01-16 установлено, що на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тоді як позивач була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_4 . Нотаріус вказала, що позивач не проживала постійно зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, а тому для її прийняття мала подати нотаріусу заяву у шестимісячний строк.

На підтвердження причин пропуску строку позивач надала письмове пояснення сімейного лікаря ОСОБА_8 від 10.10.2024, у якому зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хворіла, а в останній рік життя була лежачою, при цьому за нею доглядала її донька ОСОБА_1 . Крім того, позивач надала довідку квартального комітету мікрорайону «П`ятничани» від 15.10.2024 № 479, відповідно до якої ОСОБА_5 дійсно була лежачою хворою за місцем проживання, а доглядала її донька - ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 95 років. Також у матеріалах справи міститься довідка ритуальної служби «Обряд» від 10.04.2024 про те, що поховання ОСОБА_5 за власний рахунок виконала ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її оголошено померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтями 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків, тобто спадщини, від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

У частині третій статті 1272 ЦК України зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом частини третьої статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані за наявності таких умов: спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; у спадкоємця були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини; ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У цьому ж пункті постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 викладено правовий висновок, відповідно до якого право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття, а закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини суд визнав поважними. Якщо у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, положення частини третьої статті 1272 ЦК України не застосовуються.

У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23) зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що суд не може визнавати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 звернув увагу на те, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини насамперед стосується періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди суд досліджує тоді, коли ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Такий правовий підхід відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 136/200/17 також виходив з того, що хвороба дітей позивача не може вважатися підставою для визнання поважними причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки заяву мав подати особисто чи надіслати поштовим зв`язком саме спадкоємець.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які суд дослідив у судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи належить позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Оцінюючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального права та правовими висновками Верховного Суду, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

У цій справі суд установив, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після його смерті закінчився 23 лютого 2024 року.

Суд також установив, що позивач на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем не проживала. На день смерті спадкодавець був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тоді як позивач була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_4 . Отже, для прийняття спадщини позивач мала у встановлений законом шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із усним зверненням щодо відкриття спадкової справи лише 25 листопада 2025 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, та більш ніж через два роки після смерті спадкодавця.

Як на причини пропуску строку позивач посилалася на тяжкий емоційний стан після смерті сина, похилий вік, а також на те, що її мати ОСОБА_5 тяжко хворіла, була лежачою та потребувала постійного стороннього догляду, який фактично здійснювала позивач.

Письмове пояснення сімейного лікаря ОСОБА_8 від 10.10.2024 та довідка квартального комітету мікрорайону «П`ятничани» від 15.10.2024 № 479 підтверджують, що мати позивача хворіла, а позивач за нею доглядала. Водночас ці документи не підтверджують, що саме для позивача в період з 23 серпня 2023 року до 23 лютого 2024 року існували об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Надані позивачем докази не містять відомостей про те, що упродовж установленого законом шестимісячного строку вона сама хворіла, перебувала на стаціонарному лікуванні, була знерухомлена, не могла пересуватись, не усвідомлювала значення своїх дій або з інших об`єктивних причин була позбавлена можливості вчинити необхідні дії для прийняття спадщини.

Матеріали справи також не містять доказів того, що догляд за матір`ю виключав для позивача будь-яку можливість упродовж шести місяців звернутися до нотаріуса чи надіслати відповідну заяву засобами поштового зв`язку. Лише факт хвороби близького родича та здійснення догляду за ним без доведення конкретних непереборних перешкод для самого спадкоємця не є достатньою підставою для визначення додаткового строку.

Окремо суд враховує, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 підтверджує її смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 , а довідка ритуальної служби підтверджує, що її поховання відбулося після цієї дати. Отже, обставини, пов`язані з похованням матері та подальшим облаштуванням місця поховання, виникли вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті сина, який закінчився 23 лютого 2024 року. З цієї причини вони не могли об`єктивно перешкодити позивачу подати заяву саме в межах установленого законом строку.

Посилання позивача на тяжкий душевний стан після смерті єдиного сина та на похилий вік суд врахував, однак лише ці обставини без належного підтвердження, що вони позбавили позивача можливості звернутися до нотаріуса щодо прийняття спадщини у визначений строк, не підтверджують поважності причин пропуску строку. Закон пов`язує можливість визначення додаткового строку не з наявністю складних життєвих обставин як таких, а саме з доведеністю об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини.

Водночас суд звертає увагу, що після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач звернулася до нотаріуса лише 25 листопада 2025 року, тобто більш ніж через півтора року після цієї події. Таке тривале незвернення до нотаріуса після припинення обставин, на які посилається позивач, не підтверджує наявності безперервних та непереборних перешкод для прийняття спадщини.

Доводи позивача, що після смерті сина вона фактично вступила у володіння спадковим майном, оскільки має ключі від квартири, відвідує її та доглядає за нею, не змінюють висновку суду. Відповідь КП «ВМБТІ» підтверджує, що позивачу вже належить 1/4 частка цієї квартири на праві власності. За таких обставин наявність у неї ключів від квартири, відвідування квартири та догляд за нею узгоджуються і з реалізацією її власних прав як співвласника, а тому не підтверджують прийняття спадщини після смерті сина та не доводять поважності причин пропуску строку для подання нотаріусу відповідної заяви.

Крім цього, за змістом частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України вирішальним для прийняття спадщини без подання заяви є постійне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У цій справі такі обставини не підтверджені, а матеріали справи навпаки підтверджують різні адреси реєстрації позивача та спадкодавця на час відкриття спадщини.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач підтвердила факт смерті спадкодавця, наявність родинних відносин із ним, склад спадкового майна, а також факт хвороби своєї матері та здійснення за нею догляду. Водночас позивач не довела належними і достатніми доказами, що саме ці обставини створили для неї у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин суд не встановив поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, а підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 1216-1218, 1220-1223, 1261, 1268-1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 30 квітня 2026 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ 25512617, м. Вінниця, місцезнаходження: вул. Соборна, 59.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя В. В. Горбатюк