Рішення № 136143702, 01.05.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/379/26

2/152/514/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 травня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

16 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулось до суду з цим позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 25730,10 грн за кредитним договором №16227-08/2025 від 07 серпня 2025 року та судові витрати.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.51).

Сторони належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. При цьому, в прохальній частині позовної заяви представник позивача вказує, що в разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.8).

07 квітня 2026 року від представника відповідача адвоката Кришини А.М. до суду надійшов відзив на позовну, в якому вона вказує, що ознайомившись із позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідачем позовні вимоги визнаються частково з наступних підстав. ОСОБА_1 не заперечує факту укладання 07.08.2025 між ним та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» кредитного договору № 16227-08/2025 та отримання ним грошових коштів в розмірі 9900 грн. Також відповідач не заперечує щодо задоволення позову в частині стягнення з нього на користь позивача комісії за видачу кредиту. Щодо стягнення заборгованості за штрафом зазначає, що згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За приписами частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) зроблено висновок, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України . свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі №751/3052/23. Враховуючи ту обставину, що штраф за кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, він підлягає списанню кредитодавцем та вимоги позивача про його стягнення з відповідача є незаконними. Щодо стягнення заборгованості за відсотками, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Тобто, під час дії особливого періоду банки не мають права нараховувати відсотки військовим та учасникам бойових дій, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за №3543-XII відповідно до статті 1 якого: (далі - Закон № 3543-XII), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 1932-ХІІ «Про оборону України» за № особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. 24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» , затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. В постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14 74цс25) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Відповідно до довідки №116, виданої 12.03.2026 військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 14 червня 2025 року по теперішній час (Наказ командира в/ч НОМЕР_1 №167 від 14.06.2025). Означене також підтверджується записами у військовому квитку ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 (копія додається). Таким чином, у період виконання умов кредитного договору та на даний час, відповідач ОСОБА_1 має статус військовослужбовця і на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», отже у нього відсутній обов`язок щодо сплати відсотків за користування кредитом. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вказує, що відповідно до ст. 59 Конституції України, кожному гарантується право на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ст. 134 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Між адвокатом Кришиною А.М. та відповідачем ОСОБА_1 01.04.2026 укладено договір №01.04.26-01 про надання правничої (правової) допомоги. Попередній розрахунок суми судових витрат становить 5000 грн. Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Стороною відповідача протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Представник відповідача просить: у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині стягнення суми заборгованості за відсотками в розмірі 9890,10 грн та заборгованості за штрафом в розмірі 4950,00 грн відмовити та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу (а.с.57-60).

08 квітня 2026 року від представника позивача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Звертає увагу суду, що відповідачем факт укладення кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним кредитного договору з первісним кредитором, відповідно, відповідач визнає отримання на підставі кредитного договору коштів та визнає свою обізнаність щодо умов кредитного договору. Визнання обставин позову стороною Відповідача звільняє Позивача від їх доведення перед судом. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Укладення кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики та кредитів за електронним договором є обов`язковим. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими. щодо нарахування відсотків сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов кредитного договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача із всіма умовами кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків. Також слід зазначити, що у кредитному договорі, підписаному відповідачем, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті первісного кредитора, а також отримав від первісного кредитора до укладення кредитного договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору та знаходяться у загальному доступі в мережі інтернет. Жодних заперечень щодо змісту та/чи умов Правил надання кредиту відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння змісту кредитного договору або незгоди з умовами кредитного договору та/або додаткових угод (при їх наявності) під час їх підписання, до суду зі сторони відповідача не надавалося. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання кредитного договору, якою він не скористався. Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням кредитного договору. В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23 зазначено: «…договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони. Водночас зобов`язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд…» Також, зазначає, що у Постанові від 26.06.2018 по справі № 910/9072/17 Верховний Суд виклав правову позицію відповідно до якої за приписами статей 509, 598, 599, 631 ЦК України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно із ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Тобто, Кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцева дата строку кредиту є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії Кредитного договору. Наголошує на тому, що за весь період перебування права вимоги по Кредитному договору у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором на дату відступлення права вимоги до позивача. Зазначає, що жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). Відповідачем умови кредитного договору не виконувались отже нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним, а відповідач жодним чином не позбавляється від обов`язку виконання умов Кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" внесено зміни до ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яку доповнено пунктом 15 наступного змісту "військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються". Вказує, що відповідно до роз`яснень Національного банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. У даному випадку відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись первісного кредитора, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалося первісним кредитором на законних підставах, оскільки відповідач не повідомив первісного кредитора у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Заборгованість вказана у позовній заяві, яка підлягає стягненню з відповідача нараховувалася первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та вживає дії щодо врегулювання заборгованості виключно у розмірі отриманих прав вимоги. Оскільки відповідачем умови кредитного договору не виконувались, то нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Посилання Відповідача на ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є безпідставним, оскільки позивачем не пред`явлено вимоги до суду про стягнення будь-якої пені, будь-яких штрафів за невиконання умов кредитного договору. Тобто, жодна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до доданих до відповіді на відзив розрахунків заборгованості, наданих Первісним кредитором, відсотки за Кредитним договором нараховувались і підлягають стягненню відповідно до умов. Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року в справі № 426/4264/19. Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляє, що розмір судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката складає 5000,00 грн. Відповідно до Постанови ВСУ у справі № 910/4201/19 від 07.09.2020, розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація даного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Всі судові витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідачем суду не надано копію договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг. Вартість правничої допомоги в сумі 5000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним. Позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований. Також, на думку позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б підтверджували факт понесених витрати на правничу допомогу матеріали екземпляра відзиву для позивача не містять. Зазначає, що враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат у сумі 5 000,00 грн, є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, справа розглядається без участі представників, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених у Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Представник позивача просить: розгляд справи проводити за відсутності представника позивача; позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати (а.с.64-70).

10 квітня 2026 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив). У своїх запереченнях зазначає наступне. Щодо того, що жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені) позивач у відповіді на відзив на позов вказує, що жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені)». Разом із тим, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за штрафом в розмірі 4950,00 грн. Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник визначеної статтею 625 цього Кодексу звільняється від відповідальності, , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Щодо стягнення заборгованості за відсотками Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором. У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. На час укладення кредитного договору № 16227-08/2025 від 07 серпня 2025 року та в період виконання його умов, на відповідача ОСОБА_1 поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», оскільки він є військовослужбовцем, тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та штрафу за означеним кредитним договором. Відсутність звернення відповідача ОСОБА_1 до позивача не спростовує той факт, що на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 642/548/21. Щодо ненадання відповідачем копії договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копії квитанції про оплату послуг. Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ст. 134 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21). Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20). Згідно п.3.2 Договору №01.04.26-01 про надання правничої (правової) допомоги від 01 квітня 2026 року, укладеного між адвокатом Кришиною А.М. та ОСОБА_1 , Клієнт сплачує Адвокату за надання правової (правничої) допомоги гонорар, що не може перевищувати вартості одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу, у Справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, надання консультацій, складання запитів, листів, звернень, позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, представництва інтересів замовника перед третіми особами (включається час на проїзд),тощо… У разі бажання Клієнта заявити до відшкодування витрат на правову допомогу остаточний розрахунок сплачується Клієнтом Адвокату на стадії завершення розгляду справи (до судових дебатів) або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у Справі на користь Клієнта. Стороною відповідача у відзиві на позовну заяву заявлено вимогу про стягнення судових витрат та зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, понесених відповідачем - 5000 грн., а також повідомлено, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Отже, документи, що підтверджують понесені відповідачем витрати на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Представник відповідача просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині стягнення суми заборгованості за відсотками в розмірі 9890,10 грн. та заборгованості за штрафом в розмірі 4950,00 грн відмовити. (а.с.74-76).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення сторони відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Судом встановлено, що 07 серпня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №16227-08/2025, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Сума кредиту становить 9900 грн, строком на 120 днів. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 04 грудня 2025 року. Денна процентна ставка становить 0,98%. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №5168-74хх-хххх-0905 протягом одного робочого дня прийняття рішення про видачу кредиту. З метою отримання кредиту відповідач вказав свої анкетні та паспортні дані, номер картки НОМЕР_3 хх-хххх-0905 та ідентифікаційний код (а.с.10-15).

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту, відповідач 07 серпня 2025 року ознайомився з умовами кредитування (а.с.16-17).

Згідно з копією повідомлення №3426_251230091400 від 30 грудня 2025 року, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про успішно перераховані кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_4 , 07 серпня 2025 року на суму 9900 грн (а.с.19).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №16227-08/2025 від 07 серпня 2025 року за період з 07 серпня 2025 року по 25 листопада 2025 року, наданим первісним кредитором, загальна заборгованість відповідача становить 25730,10 грн, з них: 9900 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 9890,10 грн заборгованість за відсотками, , 990 грн комісія за видачу кредиту, та 4950 грн заборгованість за штрафами (а.с.25-26).

25 листопада 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір факторингу №25112025, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до боржників, згідно з реєстром боржників, в тому числі за кредитним договором №16227-08/2025 (а.с.22-29).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 призваний на військову службу з 16 червня 2025 року (а.с.62).

Згідно з копією довідки №116 від 12 березня 2026 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 14 червня 2025 року по теперішній час (наказ командира в/ч НОМЕР_1 №167 від 14 червня 2025 року) (а.с.62а).

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних Договорів факторингу та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»набуло статусу нового кредитора.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов`язань за кредитними договорами, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Щодо стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4950 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4950 грн, заборгованості за штрафом, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому, згідно з копією військового квитка, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 16 червня 2025 року (а.с.62).

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюється пільга передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, а також станом на час розгляду справи, відповідач є військовослужбовцем та нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати відсотків.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 10890 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1126,72 грн.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №16227-08/2025 від 07 серпня 2025 року у розмірі 10890 (десять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень, з них: 9900 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 990 грн сума комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень 72 копійки судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський