Рішення № 136141779, 27.04.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/89/26

Провадження № 2/307/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Семко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

ПАТ «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» пред`явило до ОСОБА_1 позов про стягнення суми завданого збитку, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11 квітня 2025 року, у розмірі 18 865,78 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11 квітня 2025 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди по вул. Тячівській, селищі Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 412 D», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було пошкоджено залізобетонну опору №5, що є складовою частиною повітряної лінії ПЛ-0,4 кВ Л-1 від КТП-365-17 та належить Приватному акціонерному товариству «Закарпаттяобленерго».

Розмір завданих Товариству збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно локального кошторису № 04-02БМР виконаних робіт від 29.04.2025 складає 50 729,56 грн.

За даним фактом представниками поліції в Закарпатській області було передано матеріали до суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення №307/1345/25 від 07.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 11 квітня 2025 року, о 06 год. 50 хв. по вул. Тячівській у с-щі. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 412 D», номерний знак. НОМЕР_1 , порушив пункти 12.1., 13.1 Правил дорожнього руху, а саме, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, заснув за кермом, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення із автомобілем марки «КІА Соренто», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався назустріч; після чого не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу та допустив зіткнення з електроопорою, заїхав у кювет та перекинувся на бік, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 412 D», номерний знак НОМЕР_1 , а також осіб, що на законних підставах його експлуатують, була застрахована в ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» страховий поліс №225661528, що підтверджується роздруківкою з сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу на момент вчинення ДТП.

З урахуванням наведеного, позивачем 05.06.2025 була подана заява про страхове відшкодування до ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» за № 154-25/8309 на підставі ст.ст. 22, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в якій просив прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

За результатом розгляду зазначеної заяви, ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» виплатило Товариству страхове відшкодування у розмірі 31 863,78 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром завданої шкоди, які понесло Товариство, внаслідок зазначеного ДТП 11.04.2025 через що було пошкоджено залізобетонну електричну опору № 5 повітряної лінії ПЛ-0,4 кВ Л-1 від КТП-365-17 ПрАТ «Закарпаттяобленерго», та виплатою ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» складає 18 865,78 грн. (50 729,56 грн. (сума завданих збитків) - 31 863,78 грн. (виплата ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ»).

У зв`язку із наведеним просив стягнути із відповідача суму завданих збитків у розмірі 18 865,78 грн., як різницю між фактично завданими збитками і страховим відшкодуванням, спричинених дорожньо транспортною пригодою, що мала місце 11 квітня 2025 року, а такж судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження із повідмоленням сторін та справу призначено до розгляду по суті на 12 березня 2026 року, яке було відкладено на 28 квітня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, що вбачається із повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзиву не подав, у зв`язку з чим суд на підставі п. 1) ч. 3 ст. 223 ЦПК України постановив ухвалу про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведеного суд постановив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2025 року, ОСОБА_1 11 квітня 2025 року о 06 год. 50 хв. по вул. Тячівській у сщі. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 412 D», номерний знак НОМЕР_1 , порушив пункти 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху, а саме, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, заснув за кермом, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення із автомобілем марки «КІА Соренто», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався назустріч; після чого не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу та допустив зіткнення з електроопорою, заїхав у кювет та перекинувся на бік, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2025 року, рапортом події, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , роздруківкою газового аналізатора з результатами огляду на стан алкогольного спяніння «Драгер», довідкою виданою КНП «Тячівська РЛ» від 14.04.2025, копією посвідчення водія та іншими доказами які є у справі. За вчинення даного адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 850 грн. Вказана постанова набрала законної сили 19 травня 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, ОСОБА_1 відповідає за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, котрий на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом і яка завдана з його, відповідача, вини.

Із довідки, виданої Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» 07 січня 2026 року № 154-25/191 на підтвердження факту належності ПЛ-0,4 кВ та електроопори ПрАТ «Закарпаттяобленерго» відомо, що станом на 11.04.2025 на балансі та у власності ПрАТ «Закарпаттяобленерго» перебувала та перебуває повітряна лінія електропередачі ПЛ-0,4 кВ Л-1 від КТП-365-17, інвентарний номер № 03161, складовою частиною якої є пошкоджена внаслідок ДТП 11.04.2025 р. залізобетонна електрична опора № 5 встановлена по вул. Тячівській в с-щі. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області.

Із локального кошторису № 04-02БМР виконаних робіт від 29.04.2025 відомо, що розмір завданих Товариству збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 11.04.2025 по вул. Тячівській, с-щі. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області згідно локального кошторису № 04-02БМР виконаних робіт від 29.04.2025 складає 50 729,56 грн.

Із роздруківки з сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу на момент вчинення ДТП відомо, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 412 D», номерний знак НОМЕР_1 , а також осіб, що на законних підставах його експлуатують, була застрахована в ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» страховий поліс №225661528.

Із заяви про страхове відшкодування від 05 червня 2025 року № 154-25/8309 відомо, що позивач ПрАТ «Закарпаттяобленерго» звернувся на підставі ст.ст. 22, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», в якій просив прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

Із виписки про надходження коштів відомо, що за результатом розгляду зазначеної заяви, ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» виплатило Товариству страхове відшкодування у розмірі 31 863,78 грн.

Із вимоги про відшкодування збитків відомо, що позивач звертався до відповідача 28 листопада 2025 року про відшкодування залишку невідшкодованих збитків, однак дана вимога залишена без задоволення.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до пункту 4 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, вичерпний перелік випадків, коли не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - це якщо шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.01.2026 7 і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно постанови Верховного Суду № 755/7666/19 від 15.10.2020 р. суд аргументує позицію, що у разі коли вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонт

Судом встановлено, що пошкоджена залізобетонна опора, належна позивачу, пошкоджена внаслідок наїзду на нього транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними заявлені вимоги позивача на відшкодування шкоди від особи, завданої йому різниці між фактично завданими збитками і страховим відшкодуванням, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 11 квітня 2025 року та пошкодила залізобетонну електричну опору, належну позивачу.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також у відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» суму завданих збитків у розмірі 18 865 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 78 коп., як різницю між фактично завданими збитками і страховим відшкодуванням, спричинених дорожньо-транспортною пригодою та 2 662,40 грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО», місцезнаходження: Україна, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 1 травня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас