Рішення № 136140887, 29.04.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1873/25

2/467/146/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.04.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

23.12.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» (далі ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості загальною сумою 141750,00 грн, витрат на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4897037. За умовами цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 27000,00 грн терміном до 12.08.2025 року шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день.

23.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу №23/04/25, відповідно до умов якого право вимоги за договором №4897037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.08.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Станом на дату пред`явлення до суду позовної заяви відповідач заборгованість не сплатив та його заборгованість за кредитним договором становить 141750,00 грн, з яких 27000,00 грн заборгованість за кредитом, 101250,00 грн заборгованість за нарахованими процентами за період з 17.08.2024 року по 23.04.2025 року включно, 13500,00 грн заборгованість за штрафом.

Ухвалою судді від 29.12.2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження, за клопотанням позивача витребувано у АТ «КБ «ПриватБанк» відомості щодо належної відповідачу платіжної карти, виписки про його рахунку, зарахування на платіжну картку кредитних коштів та фінансового номера відповідача.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся рекомендованими поштовими відправленнями, які повернуто до суду Укрпоштою з відміткою про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Заяв, клопотань, відзиву від нього не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити у цій справі заочне рішення.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Судом встановлено, що 17.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4897037.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 27000,00 грн.

Із змісту п.1.3, 1.4, 1.4.1., 1.5, 1.5.1, 1.6, 1.6.1, суд встановив, що строк кредиту 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; тип процентної ставки фіксований; стандартна процентна ставка 1,50% в день, що застосовується у межах строку кредиту; денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки 1,5 % за весь строк користування кредитом; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою 9541,79%; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 172800,00 грн.

Із п.2.1 Кредитного договору встановлено судом, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до п.3.1 Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Крім того, із п.9.3 Кредитного договору вбачається, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливостей його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Із п.9.7 та 9.7.1. Кредитного договору суд встановив, що він сторонами укладений в електронній формі шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони ТОВ «Лінеура Україна» електронним підписом, в особистий кабінет клієнта. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що створений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні ТОВ «Лінеура Україна» для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону.

Із п.10 Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 17.08.2024 року о 17:18:19 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 26506. Також п. 10 містить реквізити належного відповідачу платіжного засобу НОМЕР_3 .

Разом із Кредитним договором відповідач, на виконання умов означеного правочину, погодився із графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом підписання Кредитного договору електронним підписом.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит на умовах та у строк, що визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору.

Зазначене підтверджено повідомленням ТОВ «Пейтек» №20250423-621 від 23.04.2025 року, адресованим ТОВ «Лінеура Україна», про успішне перерахування на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 2024-01-03 коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 17.08.2024 року о 17:20:10 на суму 27000,00 грн. Маска картки НОМЕР_3 .

За повідомленням АТ «КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260109/105716-БТ від 15.01.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , в банку емітовано карту № НОМЕР_6 . По рахунку № НОМЕР_6 було зарахування коштів на суму 27000,00 грн від 17.008.2024 року, що підтверджується також даними виписки по рахунку. Фінансовий номер телефону НОМЕР_7 .

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, слід зазначити, що 23.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №23/04/25, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (п.2.1. Договору факторингу).

Згідно із п.3.1.3. Договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та надходження суми фінансування у повному обсязі на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

Оплата за договором факторингу №23/04/25 від 23.04.2025 року проведена відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 23.04.2025 року.

З витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №23/04/25 від 23.04.2025 року вбачається, що до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перейшло Право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4897037 від 17.08.2024 року у розмірі 141750,00 грн, у тому числі заборгованість з тіла кредиту 27000,00 грн, заборгованість за процентами 101250,00 грн та заборгованість по нарахованим штрафам 13500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 23.04.2025 року, виконаного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» відповідач заборгованість за кредитним договором №4897037 від 17.08.2024 року не погашав. У зв`язку із неналежним виконанням обов`язків за кредитним договором у нього утворилася заборгованість у розмірі 141750,00 грн, у тому числі заборгованість з тіла кредиту 27000,00 грн, заборгованість за процентами 101250,00 грн та заборгованість по нарахованим штрафам 13500,00 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, ОСОБА_1 уклав з первісним кредитором договір, підписавши його одноразовим ідентифікатором, та отримав кредитні кошти 27000,00 грн. Зобов`язання за кредитним договором він не виконав, кредитні кошти у встановлений строк та в обумовленому розмірі не повернув, унаслідок чого утворилась заборгованість. Право вимоги за вказаним вище кредитним договором відповідно до договору факторингу перейшло до позивача. Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідачв на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за основним боргом, що становить 27000,00 грн.

Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості в частині нарахування відсотків, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

22.11.2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023 року, відсотки з 25.12.2023 року по 22.04.2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5%, а з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5%. В подальшому - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%

Водночас, за умовами п. 1.4.1. договору №4897037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.08.2024 року денна процентна ставка складає 1,5%.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались за процентною ставкою 1,5% за весь період користування кредитними коштами, незважаючи на те, що з 21.08.2024 року діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці 1% на день.

Відтак, нараховані ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за період з 17.08.2024 року по 20.08.2024 року нараховані відповідно до діючого законодавства та становлять 1620,00 грн.

Нараховані проценти за користування кредитом за період з 21.08.2024 року по 23.04.2025 року підлягають відповідному зменшенню та становлять 66420,00 грн (27000,00 грн х 1% х 246 дн.);

Загальна заборгованість за процентами становить таким чином: 68040,00 грн (1620,00 грн + 66420,00 грн).

Позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 13500,00 грн, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» підлягають частковому задоволенню та на користь позивача з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором №4897037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.08.2024 року в розмірі 95040,00 грн, у тому числі заборгованість з тіла кредиту 27000,00 грн, заборгованість за процентами 68040,00 грн

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.

Правову допомогу позивачу у зазначеній справі надавав адвокат Руденко К.В. на підставі договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024 року. До позову долучено копію зазначеного договору, довіреності, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 року на загальну суму 100000,00 грн, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 року щодо складання та подання до суду позовної заяви до ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 06.11.2025 року. Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10000,00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1624,22 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, та 6705,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4; код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором №4897037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.08.2024 року в розмірі 95040 (дев`яносто п`ять тисяч сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4; код ЄДРПОУ 41915308) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 22 копійки та на професійну правничу допомогу в розмірі 6705 (шість тисяч сімсот п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Арбузинським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва