Ухвала суду № 136140559, 29.04.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/552/26

провадження № 1-кп/631/140/26

У Х В А Л А

за результатами розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу

29 квітня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2 ,

з боку сторони захисту:

обвинувачених ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_3 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_8 ,

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/552/26 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2024 року під № 42024222130000075 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області на стадії підготовчого судового засідання перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2024 року під № 42024222130000075 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України.

У зв`язку із спливом строку, на який було обрано та в подальшому продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді домашнього арешту, прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 звернувся із дотриманням вимог частини 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України із письмовим клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 2990/26-вх. від 28 квітня 2026 року, щодо продовження застосованого запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому у певний період доби, яке надійшло у повній відповідності до строків та порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодифікованим законом України.

Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_7 обґрунтоване тим, що до суду направлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2024 року під № 42024222130000075 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України. У розрізі того, що причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, є дійсними ризики, визначені пунктами 1, 2, 3 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , а саме: обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки злочин, який інкримінується останньому є тяжким, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, та з урахуванням того факту, що він може отримати реальне покарання у вигляді позбавлення волі, це вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, в сукупності з іншими факторами; обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 разом з іншими обвинуваченими, маскували свою протиправну діяльність під діяльність різних фізичних осіб-підприємців та товариств з обмеженою відповідальністю, зокрема ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРБОЛ», ФОП ОСОБА_11 , не маючи прямого відношення до даних суб`єктів господарювання; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які володіють інформацією про його незаконні дії, зокрема, щодо осіб, яким було збуто незаконно порубану деревину, що є мешканцями його населеного пункту та сусідніх населених пунктів, а отже він може застосувати відносно них методи залякування та погроз, тиснути з метою надання ними неправдивих свідчень у суді; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, оскільки на даний час не має стабільного джерела доходів, офіційно не працевлаштований, вчинив злочин з корисливих мотивів та враховуючи обставини вчиненого злочину, може продовжити злочинну діяльність й надалі вчиняти аналогічні злочин.

Тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, прокурор просив продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певній час доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, на строк, що не може перевищувати двох місяців з огляду на наявність передумов, передбачених статтями 177, 178, пунктами 1 3 частини 1 статті 194, статтями 199, 315 Кримінального процесуального кодексу України.

Також прокурор просив суд покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: 1) прибувати до прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області чи до Нововодолазького районного суду Харківської області за першою вимогою; 2) не виїжджати за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У судовому засіданні прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 вважав, що клопотання слід задовольнити, посилаючись на його обґрунтованість та неможливість іншим шляхом запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України. Разом із прокурор вважав, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то можливість переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконний влив свідків, які на даний час в установленому законом порядку не допитані та вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення. Щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 2 наведеної норми права, просив не брати його до уваги, оскільки на даний час такий ризик вичерпав свою дію та помилково був наведений у клопотанні.

Представник потерпілої особи Державної екологічної інспекції у Харківській області у підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у відповідності до приписів статті 135 Кримінального процесуального кодексу України.

28 квітня 2026 року представник Державної екологічної інспекції у Харківській області ОСОБА_12 направив на електронну адресу суду клопотання, що було зареєстроване за вхідним № ЕП-526/26-вх., відповідно до якої просив суд підготовче судове засідання провести за відсутності представника потерпілої особи, прийняти до розгляду цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, поданий під час досудового розслідування Державною екологічною інспекцією у Харківській області, проти призначення справи до судового розгляду не заперечував, зазначивши, потерпіла особа підтримує у повному обсязі процесуальні та інші дії прокурора у справі, спрямовані на захист інтересів держави.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні на пропозицію суду щодо призначення йому захисника відмовився від адвоката, посилаючись на те, що буде самостійно відстоювати свої інтереси, при цьому судом були роз`ясненні обвинуваченому його права, передбачені Конституцією України та нормами Кримінального процесуального законодавства України. При вирішенні клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби послався на розсуд суду.

Заслухавши позиції сторін з приводу заявленого клопотання, дослідивши клопотання прокурора, а також матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, суд доходить наступного.

Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частина 2 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Підготовче провадження у суді першої інстанції здійснюється відповідно до приписів глави 27 розділу ІV Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що завданням стадії підготовчого судового провадження є, зокрема, перевірка матеріалів досудового розслідування, оцінка змісту і форми обвинувального акту, з метою успішного проведення судового розгляду.

Разом із тим, положення частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України визначають, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Отже розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходить з наступного.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому суд враховує положення частини 1 статті 131 вищевказаного нормативного акту України, які обумовлюють, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Перелік запобіжних заходів, які підлягають застосуванню наведений у статті 176 Кримінального процесуального кодексу України

Так, за змістом пункту 4 частини 1 статті 176 та частини 1 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт є одним із видів запобіжних заходів та полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з частиною 2 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Приписами статті 178 Кримінального процесуального кодексу України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені пунктами 1 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та визначені у пунктах 1 12 частини 1 вказаної статті.

В даному випадку, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, а отже вказане кримінальне правопорушення з огляду на приписи статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжкого злочину.

Судом з`ясовано, що під час досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_13 , постановленої 19 лютого 2026 року у межах справи з єдиним унікальним № 635/757/26, був застосований (обраний) запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби з покладенням обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не виїжджати за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду; невідкладно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

В подальшому ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_13 , постановленої 14 квітня 2026 року, за органу досудового розслідування було продовжено ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби з покладанням відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не виїжджати за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду; невідкладно повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Як вбачається зі змісту наведених судових рішень, слідчий суддя при обрані та продовженні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби, виходила із існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні.

В ході обговорення питання доцільності продовження застосування обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до обвинувального акту та долучених до клопотання матеріалів, встановлено такі відомості: ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянин України, має середню освіту, неодружений, не повнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має. За станом здоров`я обвинувачений не має специфічних особливостей, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. Зі слів обвинуваченого, він офіційно працевлаштований працює у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРБОЛ» на посаді вальника лісу.

Також судом встановлено, що ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично тривалий час мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Отже, обвинувачений на час вирішення питання щодо продовження строку застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді домашнього арешту за своїм станом здоров`я не має специфічних особливостей, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та прийнятну репутацію.

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні в їх сукупності на предмет перевірки дійсності у справі обставин, визначених частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд ураховує, що застосування до підозрюваного, обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що передбачено частиною 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад, пункт 32 рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на що, суд на даній стадії судового провадження (підготовче судове засідання) не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_7 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення тяжкого злочину, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України .

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2024 року під № 42024222130000075, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_13 , постановленої 19 лютого 2026 року у межах справи з єдиним унікальним № 635/757/26, про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче судове засідання), що в подальшому передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Разом із тим, строк дії ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_13 , постановленої 14 квітня 2026 року, про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний час доби, спливає 30 квітня 2026 року, закінчити розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, оскільки на даний час не вирішені усі питання, пов`язані з підготовкою до справи судового розгляду, що передбачені статтею 315 Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене вище, суду належить вирішити, чи довела сторона обвинувачення обставини, на які вона покликається. Вирішуючи це питання, суд виходить із такого.

На цей час в даному кримінальному провадженні обвинувачених, представника потерпілої особи та свідків не допитано, докази передбачені статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України з боку сторони обвинувачення та захисту, не досліджені, у зв`язку з чим, враховуючи наведені дані суд вважає, що обставини регламентовані статтею 177 вказаного Кодексу є дійсними, беручи до уваги наявні дані, які підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений має певне відношення до подій відображених в обвинувальному акті (суд не удається на цій стадії до оцінки його дій та ролі з точки зору норм Кримінального кодексу України, а лише констатує факт того, що вони пов`язані з цими подіями).

Таким чином, під час розгляду заявленого клопотання прокурора, суд вважає, що в даному конкретному випадку продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки останній обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, яке в силу приписів статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі.

Те, що сама по собі суворість передбаченого покарання не є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак в цій ситуації слід урахувати, що обвинувачений обізнаний, шо санкція інкримінованої статті передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, що свідчать про обставини, які можуть бути підставою та мотивом для навмисного переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, запровадження в Україні воєнного стану та наявність на території країни бойових дій саме по собі створює додаткові ризики можливого незаконного перетину обвинуваченим державного кордону, або його можливості опинитися на тимчасово окупованих територіях України.

Отже, у даній ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_7 , проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши строк дії запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.

Та з його урахуванням суд погоджується з аргументами прокурора про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від суду.

Слушним є і ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, які особисто відомі обвинуваченому, а отже він буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив.

Так, оцінюючи наявність цього ризику у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні на різних його етапах, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 статті 23, статті 224, 352, 353 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України (частина 4 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

При цьому, відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Наразі свідки у кримінальному провадженні не допитані, триває підготовче судове провадження. Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_7 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на останніх.

Отже, є загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Разом із тим, такий ризик як можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, суд вважає необґрунтованим, з огляду на те, що прокурором не наведено жодних обставин, які б свідчили про існування вказаного ризику. Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, жодних відомостей про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень матеріали справи не містять, має офіційні джерела доходів.

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають підстави визнати, що ризики, передбачені пунктом 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, продовжують на даний час існувати на доволі високому рівні.

Разом із тим, як слушно зазначив прокурор у судовому засіданні, такий ризик, як можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (пункт 2 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України) на сьогодні вичерпав свою дію, оскільки досудове розслідування є завершеним, органом досудового розслідування зібрані усі докази у справі, слідчим складений та прокурором затверджений обвинувальний акт, який направлений до суду та є предметом судового розгляду, а отже й не має можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин даного кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого як особу, його соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані обставини об`єктивно вказують на наявність продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого та свідків, що виправдовує подальше продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

З огляду на викладене, суд у ракурсі установлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження даний запобіжний захід буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, передбаченим положеннями статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, та які були встановлені судом.

На переконання суду застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього додаткових процесуальних обов`язків є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки.

Ті обставини, що обвинувачений має міцні соціальні та певні ділові зв`язки не нівелюють повністю встановлений ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Під час вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, крім встановлених ризиків кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд враховує існування інших обставин, визначених статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення;

2) вік обвинуваченого (повних 36 років), відсутність відомостей про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_7 ;

3) обвинувачений раніше не судимий, офіційно працевлаштований, без утриманців;

4) відсутність відомостей про застосування раніше до ОСОБА_7 запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, суд з урахуванням даних, які характеризують обвинуваченого, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Так, особистого зобов`язання для запобігання вищевказаним ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків залежатиме виключно від волі самого ОСОБА_7 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до приписів статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

Окрім іншого, слід звернути увагу, що до обвинуваченого наразі застосований домашній арешт із забороною залишати житло лише у період доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, що з урахуванням введення в Україні режиму воєнного стану та комендантської години на території Харківської області, не видається надмірно обтяжливим для ОСОБА_7 . Також у цьому ракурсі, тобто з урахування встановленої комендантської години на території Харківської області з 00 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин, суд не знаходить підстав для зміни часових проміжків домашнього арешту, а сторона захисту не навела обґрунтованих доводів з цього приводу.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії домашнього арешту ОСОБА_7 , оскільки лише цей запобіжний захід, на даний час, зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Окрім того, суд зазначає, що застосований на стадії досудового розслідування та продовжений ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби, строк якого спливає 30 квітня 2026 року, виявився вкрай дієвим та таким, завдяки якому досягнуто виключної та єдиної мети такого застосування забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Водночас суд вважає, що застосування цього запобіжного заходу без покладення на обвинуваченого окремих обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, на даний час не є достатнім для подальшого забезпечення його безумовної участі в судових засіданнях і запобіганню наявним ризикам.

Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку із встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як: прибувати до Нововодолазького районного суду Харківської області або прокурора за першою вимогою; не виїжджати за межі Харківської області без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв`язку з запровадженням правового режиму воєнного стану; невідкладно повідомляти суд, прокурора про зміну місця свого проживання та/або місця роботи сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

На переконання суду, покладені на обвинуваченого обов`язки не є надмірним втручанням у його права та є необхідними для досягнення дієвості кримінального провадження.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, обставини регламентовані статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, у світлі даних про особу обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної пунктом 3 частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених у цій справі доказів та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені.

Як наслідок, на даний час наявні обставини визначені статтею 177, пунктам 1 3 частини 1 статті 194, статтею 315 Кримінального процесуального кодексу України, які в своїй сукупності вказують на дійсність обставин, як слушних щодо викладу обставин, які дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу встановленого ОСОБА_7 строку домашнього арешту, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними статтями 177, 178, 181, 194, 315 Кримінального процесуального кодексу України, продовжити застосований під час досудового розслідування відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби у межах строків визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1 29, частинами 1 та 11 статті 31, статтями 33, 35, частиною 2 статті 110, статтями 131 132, 134 138, 176 178, 181, 186, 193 194, 196, 291, 314 316, 369 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 статті 532, статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, строком на два місяця, а саме до 27 червня 2026 року (включно), за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов`язки:

1) прибувати до Нововодолазького районного суду Харківської області або прокурора за першою вимогою;

2) не виїжджати за межі Харківської області без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв`язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;

3) невідкладно повідомляти суд, прокурора про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

Термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 визначити до 27 червня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що:

1) в разі невиконання ним вищевказаних зобов`язань до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

2) відповідно до частини 5 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали суду передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , роз`яснивши про необхідність негайно поставити на облік особу, щодо якої продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частини 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала, що набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Повний текст виготовлений та проголошений 30 квітня 2026 року о 15 годині 30 хвилин.

Суддя ОСОБА_1