Рішення № 13613733, 28.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.11р.Справа № 20/335-10

за позовом Приватного підприємства з 100% іноземним капіталом "Бліскор", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМ М", м.Дніпропетровськ

про стягнення 50 000грн. 00 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: представник Громов С.М., довіреність № б/н від 01.10.2010р.

від відповідача: не з`явився;

Суть спору :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМ М»(з урахуванням пояснення вх. №3510/11 від 20.01.2011р.) грошові кошти у сумі 48093,35 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 26295,50 грн., пені 3511,43 грн., 3% річних 877,47 грн., інфляційні 2647,95 грн., моральну шкоду - 14761,00грн. , 15000,00грн. витрат по оплаті послуг адвоката та судові витрати.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив не надав. Ухвалу з повідомлення про дату та час розгляду справи було направлено відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців: м. Дніпропетровськ, вул.. Глинки, б. 16, кв. 2.

Відповідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2009 року між позивачем Приватним підприємством з 100% іноземним капіталом «Бліскор»(покупець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю „АДАМ М” (продавець) був укладений контракт №20/09-09, відповідно якого продавець зобов`язався передати товар Льон масличний, а покупець зобовязався закупити продукцію по даному контракту в повному обємі по цінам зазначеним в контракті (п. 1 контракту).

Загальна ціна контракту складає 342900,00 грн. (п. 4.2. контракту).

Відповідно п. 6.3. контракту покупець здійснює передоплату за товар протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку фактури.

На виконання умов контракту позивач 23.09.2010р. перерахував на рахунок відповідача 342900,00 грн. за платіжними дорученнями №301, №302 від 23.09.2010р.

Згідно п. 5.1. контракту строк поставки товару до 15.10.2009р.

Відповідач в порушення умов договору здійснив часткову поставку товару, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 26295,50 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 11.11.09р.

23.11.2009р. позивач направив відповідачу претензію № 23 з проханням сплатити борг, яку відповідач отримав 02.12.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач доказів поставки продукції , або повернення попередньої оплати у сумі 26295,50 грн., не надав , позовні вимоги не заперечив.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до п. 8.3. контракту у випадку несвоєчасної поставки товару в строки, вказані в контракті, продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. Пеня підлягає стягненню у розмірі 3511,43 грн. за період з 10.12.2009р. по 10.06.10р.

Відповідно до умов контракту , у відповідача перед позивачем зобовязання з поставки льону , тобто не грошове, 23.11.2009р. позивач направив відповідачу претензію № 23 з вимогою повернути 26295,50грн. , відповідач претензію отримав 02.12.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, і з 10.12.2009р. зобовязання стає грошовим .

Відповідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 877,47 грн. за період з 10.12.09р. по 20.01.2011р. та інфляційні втрати у сумі 2647,95 грн. за період з грудня 2009р. по грудень 2010р.

Відповідно ч. 1, п. 4 ч. 2, ч. 3 - 4 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями завдав значно приниження ділової репутації позивача у сфері господарської діяльності позивача, а тому є всі підстави для відшкодування моральної шкоди. Позивач був змушений відривати час та кошти для улагодження ситуації, що сталась с контрагентом ТОВ «АДАМ М», а також доказування іншим контрагентам про те, що позивач є надійним суб'єктом господарювання.

Розмірі моральної шкоди позивачем оцінюється в сумі 14761,00 грн.

Згідно п. 7 Розяснень Вищого господарського суду України від 29.02.1996р. № 02-5/95 (із змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів позивач не надав доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, отже вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката у сумі 15000,00грн. суд вважає , що в цій частині вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав6 відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносяться витрати повязані з оплатою послуг адвоката, відповідно до договору №1 10-2010р. від 12.10.2010року позивач уклав договір з адвокатом ОСОБА_1 на надання юридичних послуг за даною справою, за пунктом 2.1. договору вартість послуг складає -15000,00грн. , відповідно до платіжного доручення позивач перерахував 15000,00грн. але не адвокату , а приватному підприємцю ОСОБА_1 , за таких обставив кошти стягненню не підлягають, оскільки не доведена оплата послуг саме адвоката.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: у сумі основного боргу в розмірі 26295,50 грн., пені 3511,43 грн., 3% річних 877,47 грн., інфляційних 2647,95 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями. 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМ М» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, буд. 16, кв. 2, код ЄДРПОУ 34915917) на користь Приватного підприємства з 100% іноземними інвестиціями (02222, м. Київ, вул. Сабурова, б. 16, а/с 274, код ЄДРПОУ 30151229) основний борг в розмірі 26295 (двадцять шість тисяч двісті девяносто пять) грн. 50 коп., пені 3511 (три тисячі пятсот одинадцять) грн. 43 коп., 3% річних 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 47 коп., інфляційних втрат2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 95 коп., 333 (триста тридцять три) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита, 157 (сто пятдесят сім) грн. 33 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

24.01.2011р.