Ухвала суду № 136137140, 27.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4174/26

1-кп/760/2936/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю сторін та інших учасників:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження №62025100130005924 від 02.10.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №62025100130005924 від 02.10.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики неналежного поводження обвинуваченого, а саме: може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, мотивуючи це тим, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації у м. Києві та Київській області, має ряд хронічних захворювань, що було підтверджується медичною документацією, має позитивну характеристику, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає таке.

Так, відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)

Згідно з п.175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину. Крім того, з огляду на особливу суспільну небезпечність вказаного кримінального правопорушення, його посягання на встановлений порядок несення військової служби та обороноздатність держави в умовах збройної агресії, інкриміноване діяння характеризується підвищеним рівнем суспільної шкоди та потребує суворої кримінально-правової оцінки.

Так, опинившись на волі, ОСОБА_5 зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (які судом ще не допитувались), відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.

Суд бере до уваги, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, у сукупності з умовами воєнного стану, об`єктивно підвищує ймовірність того, що обвинувачений може ухилятися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Крім того, з урахуванням характеру інкримінованого діяння, способу його вчинення та значення військової служби в умовах збройної агресії, суд доходить висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не втратили своєї актуальності та не можуть бути усунуті шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обставини, зазначені захисником ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м`який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з тим, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого щодо нього слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 201 КПК України зміна запобіжного заходу можлива у разі встановлення обставин, які свідчать про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, або можливість запобігти таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує доводи захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, характеризується позитивно, а також має захворювання, що підтверджується наданими медичними документами.

Разом з тим, наведені обставини свідчать про наявність у обвинуваченого соціальних зв`язків та підлягають врахуванню судом, однак самі по собі не виключають існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд дійшов висновку, що на даний час такі обставини не свідчать про істотне зменшення ризиків, зокрема можливості ухилення від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому не дають підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Водночас суд враховує зазначені стороною захисту обставини при визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що обвинувачений не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, а також беручи до уваги матеріальний стан обвинуваченого, з урахуванням ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2026 складає 3328 грн. 00 коп., вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому п. 3 ч.5 ст.182 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави суддя вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , такі обов`язки:

- не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 (по місту Київ і Київській області) до 19.06.2026 включно.

Одночасно визначити розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач: ДКСУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: UA 128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Солом`янського районного суду міста Києва.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки, а саме:

- не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, строк дії яких встановити до 19.06.2026 з моменту внесення застави.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_6