Ухвала суду № 136136661, 20.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2308/26

Провадження № 1-кс/0203/2783/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 120250421100000050 від 07.01.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 120250421100000050.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 09.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 13.03.2026 у справі №203/2308/26 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено майно за визначеним переліком, яке постановою від 09.04.2026 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Прокурор зазначає, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 167 Кримінального процесуального кодексу України, тому просить накласти на них арешт на підставі п.1 ч.2 ст. 170 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав в повному обсязі.

Представник власника майна проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що органом досудового розслідування не доведено, що воно має значення речового доказу у кримінальному провадженні.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Матеріалами клопотання підтверджується, що від 07.01.2025 у провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12025042110000050. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 303 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Центральної окружної прокуратури міста Дніпра.

У даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

09.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 13.03.2026 у справі №203/2308/26 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено майно за визначеним переліком.

Постановою слідчого від 09.04.2026 зазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор зазначив, що вилучене майно є речами, що мають значення для кримінального провадження і визнані речовими доказами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Аналізуючи наведене та встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заявленого слідчим клопотання, оскільки зазначені вище речі відповідають ознакам, зазначеним у статті 167 КПК України.

Викладене стосується наступного майна:

-ноутбуку марки «Asus» із зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету №PSP3034164;

-мобільного телефону iPhone 16 Pro Max, IMEI НОМЕР_1 , з сім-карткою НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету №NPU6074460.

В іншій частині заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки слідчим не доведено, що вилучене майно відповідає ознакам, визначеним ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України. При цьому слідчий суддя враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 120250421100000050 від 07.01.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене 09.04.2026 у ОСОБА_5 під час проведення обшуку, шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження, а саме на:

-ноутбук марки «Asus» із зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету №PSP3034164;

-мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, IMEI НОМЕР_1 , з сім-карткою НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету №NPU6074460.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Повний текст ухвали складений та проголошений 24.04.2026 о 17.10 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1