Рішення № 13613605, 28.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.11р.

Справа № 21/289-10(18/56-09 )

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

Третя особа 1: Агротехнічна корпорація "Украгроком", м. Київ

Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Никифор-Рода", м. Київ

про витребування майна

Головуючий колегії Назаренко Н.Г.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Макарченко В.В., довіреність № 14/20-41-10 від 14.01.2010р.;

від відповідача: Кравченко Л.С., довіреність № 157/7 від 04.01.2010р.;

Муцет Г.В., довіреність № 157/1128 від 01.11.2010р.;

від третьої особи - 1:не з'явився;

від третьої особи - 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до господарського суду з позовом та просить зобов’язати Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" передати Відкритому акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" три самохідні зернозбиральні комбайни марки КЗС –11 "Дніпро - 350" із заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 вартістю 3 960 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором поставки № 4 від 10 січня 2006 року позивач придбав у третьої особи - 2 десять зернозбиральних самохідних комбайнів КЗС – 11 "Дніпро - 350" із заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216, 00836231, 00836234, 00836220, 00836217, 00836219, 00836235 на загальну суму 13 200 00, 00 грн., які попередньо були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" у третьої особи - 1 –Агротехнічної корпорації "Украгроком" за договором купівлі –продажу № 317 від 29 листопада 2005 року. Разом з тим, позивач зазначає, що три з придбаних за договором комбайнів з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 вартість яких становить 3 960 000, 00 грн. знаходяться у володінні відповідача, який безпідставно відмовляється їх повернути.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з листами про повернення вказаної техніки, однак відповідач, в останньому листі № 75/450 від 06.10.2008р., зазначив, що спірні комбайни оприбутковані за рахунок заборгованості третьої особи-1 та є власністю Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Крім того, позивач посилається на те, що жодним актом законодавства не передбачено можливість припинення права власності шляхом оприбуткування. Крім того у позивача відсутні зобов’язання перед відповідачем, у тому числі зобов’язання майнового поручительства. В діях відповідача позивач вбачає порушення принципу непорушності права власності, встановленого ст. 321 Цивільного кодексу України та встановлених ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України права позивача володіти, користуватись та розпоряджатися на власний розсуд майном. На думку позивача, з огляду на ст. 381 Цивільного кодексу України, існують підстави для витребування майна від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009р. змінено неналежного відповідача –Павлоградський механічний завод Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на належного –Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Відповідач проти позову заперечує та в його задоволенні просить відмовити та пояснює суду, що з позивачем в договірних відносинах не знаходиться. Зазначає, що вказані у позовній заяві комбайни знаходяться на відповідальному зберіганні, відповідно до умов договору зберігання № 170 юр від 07.11.2005р., укладеного між Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" та Агротехнічною корпорацією "Украгроком", тобто, на законних підставах, а оскільки поклажодавцем майно не витребуване, то, з огляду на п. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний зберігати товар до пред’явлення поклажодавцем вимог про його повернення.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що третя особа-1 має перед відповідачем значну дебіторську заборгованість та, що між сторонами існує домовленість про її погашення, а тільки після цього буде вирішуватись питання про повернення комбайнів з відповідального зберігання.

Разом з тим, відповідач вважає договір поставки № 4 від 10.01.2006р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" та акти приймання –передачі фіктивними, а себе неналежним відповідачем у даній справі.

На думку відповідача, позивач повинен звернутися безпосередньо до третьої особи-2, з якою укладено вищенаведений договір поставки та витребувати товар, відповідно до умов договору.

Третя особа-1 письмового відзиву на позов не подала, в судові засідання призначені для розгляду справи не з’явилась.

Третя особа-2 підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити та пояснює суду, що 29 листопада 2005 року придбала, відповідно до договору купівлі –продажу № 317, у третьої особи-1 десять зернозбиральних самохідних комбайнів КЗС –11 "Дніпро - 350", сплативши за них 13 000 000, 00 грн., що підтверджується відповідними доказами. В подальшому, відповідно до договору поставки № 4 від 10.01.2006р., зазначені комбайни продані Відкритому акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

На думку третьої особи-2 у відповідача відсутні будь-які правові підстави утримувати та володіти майном, що йому не належить, а відтак вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. в задоволенні позовних вимог у справі № 18/56-09 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № 18/56-09 залишено без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року у справі касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. та Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі № 18/56-09 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010р. справу № 18/56-09 передано на новий розгляд судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 21.10.2010р. господарським судом справу прийнято до провадження новим складом суду та присвоєно номер № 21/289-10 (18/56-09).

При новому розгляді справи судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2010 року у справі Б14/345-07/11 скасовано постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. по справі Б14/345-07/11 та залишено в силі ухвалу господарського суду Київської області від 23.12.2009р. по справі Б14/345-07/11 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Агротехнічної корпорації "Украгроком".

Згідно листа Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 16.06.10р. № 21-10/2132-47, 28.01.2010р. в ЄДРПО України здійснено запис про припинення державної реєстрації Агротехнічної корпорації „Украгроком” (т.2, а.с. 124).

13.12.2010р. від позивача надійшло клопотання № ДПЗ-2 про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить суд витребувати у:

- головного міжрегіонального управління статистики в м. Києві інформацію про місцезнаходження Агротехнічної корпорації "Украгроком" за період з 31.05.2005р. по дату його вилучення з ЄДРПОУ;

- державних податкових інспекцій за місцезнаходженням Агротехнічної корпорації "Украгроком" інформацію про всі рахунки, відкриті Корпорацією в установах банку за період з 31.05.2005р. по дату його вилучення з ЄДРПОУ;

- витребувати від всіх банківських установ, в яких було відкрито рахунки Агротехнічної корпорації "Украгроком", інформацію про розрахунки по договору підряду № 138юр від 31.05.2005р. та договору підряду № 210/104 від 08.08.2005р.

Крім того, у вищевказаному клопотанні позивач просить витребувати у відповідача:

- всі бухгалтерські, податкові та первинні документи, що відображають виконання договорів підряду № 138юр від 31.05.2005р. та № 210/104 від 08.08.2005р., а саме картки рахунків, оборотно –сальдові відомості, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно –матеріальних цінностей, книги обліку покупок (продаж), тощо.;

- всі бухгалтерські, податкові та первинні документи, що відображають виконання договору зберігання № 170юр від 07.11.2005р., а саме: картки рахунків, оборотно –сальдові відомості, видаткові накладні, податкові накладні, тощо.

14.01.2011р. від позивача надійшло клопотання № ДПЗ-2 про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить витребувати у відповідача технічні паспорти на зернозбиральні самохідні комбайни КЗС –11 "Дніпро - 350" з заводськими номерами 00836181, 00836182, 00836189, 00836216.

Разом з тим, відповідно до письмових пояснень № ДПЗ - 3 від 14 січня 2011 року, що надійшли до господарського суду 17.01.2011р. (т. 4 а.с. 65 - 77) позивач відмовився від вищенаведених клопотань.

Третя особа-2 в судове засідання не з’явилася, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Розгляд справи відкладався з 02.11.2010р. до 01.12.2010р., з 01.12.2010р. до 14.12.2010р.

В судовому засіданні 14.12.2010р. оголошувалась перерва до 21.12.2010р.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2010р., на підставі заяви позивача про продовження строку розгляду спору, строк розгляду справи продовжено до 05.01.2011р.

Розгляд справи відкладався з 21.12.2010р. до 27.12.2010р.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Дніпропетровської області Н.М. Камші від 27.12.2010р. на підставі заяви судді Назаренко Н.Г., справу № 21/289-10 (18/56-09) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Назаренко Н.Г., суддів –Євстигнеєвої Н.М. та Суховарова А.В.

Ухвалою колегії від 27.12.2010р. справа № 21/289-10 (18/56-09) прийнята до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Назаренко Н.Г., суддів –Євстигнеєвої Н.М. та Суховарова А.В., розгляд справи призначено на 17.01.2011р.

Розгляд справи відкладався з 17.01.2011р. до 24.01.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялося.

В судовому засіданні 24.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2005 року та 21 липня 2005 року між Агротехнічною корпорацією "Украгроком" (далі –замовник, третя особа –1) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - підрядник, відповідач) укладено договори підряду відповідно № 138/98 та № 210 (далі - підрядні договори), відповідно до п. 1.1 яких замовник доручає, а підрядник зобов’язується виготовити комбайни зернозбиральні самохідні КЗС –11 "Дніпро - 350" в складі комбайну зернозбирального, візка та жатки шириною захвату 5 метрів (надалі –комбайн) згідно з умовами цього договору, а замовник прийняти цю роботу та оплатити її вартість (т. 3, а.с. 89-90, 95-96).

Відповідно до п. 1.2 Підрядних договорів комбайни виготовляються підрядником на базі комплектуючих замовника, згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною цих договорів. Для виготовлення комбайну підрядник також використовує комплектуючі та матеріали як власного виробництва так і інших українських виробників згідно технічної документації підрядника.

Згідно з п. 2.1 Підрядних договорів підрядник виготовляє комбайни у кількості 20 (двадцять) одиниць та здійснює послуги передбачені цими договорами.

Вартість робіт по виготовленню одного комбайну становить 149 950, 00 грн., у тому числі ПДВ –24 991, 67 грн. Загальна вартість робіт по виготовленню комбайнів складає 2 999 000, 00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 499 833, 33 грн. (п. 3.1 Підрядних договорів).

Пунктом 4.1 Підрядних договорів встановлено, що розрахунки за виконану роботу проводяться у безготівковому порядку через установи банку платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок підрядника. Підставою для платежу є акт виконаних робіт та рахунок – фактура підрядника. Платіж проводиться на протязі п’яти днів з дати отримання рахунку –фактури. Передача готових комбайнів замовнику здійснюється протягом 2-х робочих днів після надходження повної оплати на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідно до п. 6.1 Підрядних договорів готові комбайни приймаються за актом приймання –передачі протягом трьох днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність комбайнів до передачі.

На виконання умов Підрядних договорів підрядник виконав підрядні роботи в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт від 14.09.2005р. та актом № 4/431 виконаних робіт від 14.09.2005р., перелік номерів агрегатів яких містить й спірні комбайни з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 (т.3, а.с. 92,97).

Листами № 794 від 14.09.2005р. Агротехнічна корпорація "Украгроком" запропонувала Державному підприємству "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" прийняти на відповідальне збереження з 14 вересня 2005 року виготовлені згідно вищевказаних Підрядних договорів зернозбиральні комбайни КЗС –11 "Дніпро - 350", в тому числі три спірних комбайна з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 (т. 3, а.с. 107).

07.11.2005р. між Агротехнічною корпорацією "Украгроком" (далі –поклажодавець) та Павлоградським механічним заводом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі –зберігач) укладено договір зберігання № 170юр (далі –договір зберігання), відповідно до п. 1.1 якого за умовами цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання таке майно: зернозбиральні комбайни марки КЗС –11 "Дніпро - 350" в кількості 23 одиниці (далі –майно), згідно додатку № 1 до цього договору (т. 3, а.с. 104 - 105).

Відповідно до п. 1.2 Договору зберігання право власності до зберігача не переходить, воно не може бути використане у господарському обороті зберігача або бути передане ним третій особі без згоди поклажодавця.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов вищевказаного договору зберігання поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, у тому числі спірні комбайни з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216, що підтверджується додатком № 1, який підписаний повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками (т. 3, а.с. 106).

29 листопада 2005 року між Агротехнічною корпорацією "Украгроком" (далі –продавець, третя особа -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" (далі –покупець, третя особа -2) укладено договір купівлі –продажу № 317 (далі –договір купівлі –продажу), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає у свою власність зернозбиральні комбайни марки КЗС –11 "Дніпро - 350" виробництва Павлоградського механічного заводу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі –комбайни) і зобов’язується оплатити їх вартість на умовах цього договору (т. 1, а.с. 17-18).

Кількість комбайнів – 10 (десять) одиниць. Сума договору всього з ПДВ складає 13 000 000, 00 грн. (п. 2.1, 2.3 Договору купівлі –продажу).

Відповідно до п. 4.2, 4.4 договорів купівлі –продажу комбайни передаються у власність покупця після сплати 100 % їх вартості за актом приймання –передачі. Датою передачі комбайнів у власність покупця є дата оформлення акту приймання –передачі.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець отримав зернозбиральні комбайни марки КЗС –11 "Дніпро - 350", про що підтверджується видатковою накладною № РН-0000274 від 08 грудня 2005 року на суму 13 000 000, 00 грн., та про що складено акт приймання –передачі техніки від 08 грудня 2005 року (згідно договору купівлі –продажу № 317 від 29.11.2005р.), в тому числі передано спірні комбайни з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216, що вбачається з таблиці про кількість та облікові дані на комбайни, наведеної в вищевказаному акті приймання передачі техніки. (т. 1, а.с. 19).

Листом № 962 від 12.12.2005р. Агротехнічна корпорація "Украгроком" повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" про те, що кошти по договору № 317 від 29.11.2005р. в сумі тринадцять мільйонів гривень надійшли на рахунок корпорації 07 грудня 2005 року (т. 3, а.с. 85).

Крім того оплата за вищенаведеним договором купівлі –продажу підтверджується довідкою "Про підтвердження щодо перерахувань" Акціонерного банку "Київська Русь", відповідно до якої зазначено, що з рахунку № 2062790413 Товариства з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" були списані грошові кошти згідно меморіального ордеру № 333 від 07.12.2005р. у сумі 13 000 000, 00 грн. на користь Агротехнічної корпорації "Украгроком" № 2600313133001 в Акціонерному банку "Київська Русь" з призначенням платежу: "Оплата за комбайн КЗС –11 згідно договору № 317 від 29.11.2005р., в тому числі ПДВ 2 166 666, 67 за рахунок кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" (т. 3, а.с. 144).

10.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" (далі –постачальник, третя особа-2) та Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі –покупець, позивач) укладено договір поставки № 4 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у встановлені договором строки комбайни зернозбиральні самохідні КЗС –11 "Дніпро - 350" (далі –товар). Покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах договору (п. 1.2 Договору) (т.1, а.с. 9-12).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору кількість, ціна та вартість товару, що передається постачальником покупцю, визначена у специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною цього договору. Товар передається на підставі акта приймання –передачі між постачальником та покупцем, що укладається у 3 (трьох) автентичних примірниках із зазначенням заводських номерів товару. Товар постачається на умовах EXW "Інкотермс - 2000" склад постачальника (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору право власності на товар набувається покупцем з моменту підписання акта приймання –передачі між постачальником та покупцем.

Додатком №1 до договору № 4 від 10.01.2006р. встановлено найменування товару: комбайн зернозбиральний самохідний –11 "Дніпро - 350" у кількості 10 (десять одиниць) на суму разом з ПДВ –13 200 000, 00 грн.

На виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв товар, в тому числі три спірних комбайни КЗС –11 "Дніпро - 350" з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216, що підтверджується відповідними актами приймання передачі техніки від 31 березня 2006 року (т. 2, а.с. 132 - 134).

Листом від 22.06.2006р. № 15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" повідомило позивача та відповідача про те, що зернозбиральні комбайни КЗС –11 "Дніпро - 350" з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 знаходяться на відповідальному зберіганні на Павлоградському механічному заводі Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" та запропонувало позивачу терміново отримати комбайни з Павлоградського механічного заводу, або вирішити питання щодо подальшого їх збереження (т. 3, а.с. 9).

Листом від 25.12.2007р. № 14-2-1/2801 позивач просив відповідача надати інформацію стосовно власника зернозбиральних комбайнів КЗС –11 "Дніпро - 350" з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 та чи дійсно вони перебувають на відповідальному зберіганні (т. 3, а.с. 8).

Листом від 25.01.2008р. № 11/427 відповідач повідомив позивача про те, що зернозбиральні комбайни КЗС –11 "Дніпро - 350" з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 були виготовлені для Агротехнічної корпорації "Украгроком" за договорами підряду № 138/98юр від 31.05.2005р. і № 210/104 від 08.08.2005р., знаходяться на Павлоградському механічному заводі Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" та будуть відвантажені Агротехнічній корпорації "Украгроком" після погашення дебіторської заборгованості за договорами підряду № 210/104 від 08.08.2005р. в сумі 2 999 000, 00 грн. (т 4, а.с. 9).

Позивачем на адресу відповідача направлено лист від 01.10.2008р. № 14-2-1/1855 з проханням повідомити час та місце коли Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зможе отримати три зернозбиральні комбайни КЗС –11 з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216, які були передані позивачу відповідно до видаткової накладної № РН-0000022 від 31 березня 2006 року (т.1, а.с. 20).

Разом з тим, листом від 06.10.2008р. № 75/450 відповідач повідомив позивача про те, що зернозбиральні комбайни КЗС –11 "Дніпро –350" з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 знаходились на відповідальному зберіганні згідно договору зберігання № 107 від 07.11.2005р., але у зв’язку з несплатою за послуги зберігання, а також за виконані роботи та послугами за договорами № 7/22юр від 24.02.2005р., № 210/104юр від 08.08.2005р., № 170юр від 07.11.2005р., гарантійного листа № 696 від 01.08.2005р. на загальну суму 3 436 746, 96 грн., вищезазначені комбайни оприбутковані за рахунок заборгованості Агротехнічної корпорації "Украгроком" та є власністю Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (т. 1, а.с. 21).

Позивач посилається на те, що неодноразово звертався до відповідача з листами про повернення вказаної техніки, однак відповідач, в останньому листі зазначив, що спірні комбайни оприбутковані за рахунок заборгованості третьої особи-1 та є його власністю.

Також позивач зазначає, що жодним актом законодавства не передбачено можливість припинення права власності шляхом оприбуткування; три з придбаних за договором поставки комбайнів з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 вартість яких становить 3 960 000, 00 грн. знаходяться у володінні відповідача, який безпідставно відмовляється їх повернути, у зв’язку з чим, існують підстави для витребування майна від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсними (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі.

Момент набуття права власності за договором врегульовано приписами ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно –розпорядчого документа.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.2 Підрядних договорів комбайни виготовляються підрядником на базі комплектуючих замовника, згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною цих договорів.

Аналізуючи зазначені правові норми суд доходить висновку, що виготовити річ на підставі договору особа може також із своїх матеріалів. У такому випадку вона буде завжди визнаватись власником речі, отже право власності на нову річ виникає у той момент, коли у процесі створення з’являється об’єкт, який може кваліфікуватись як нова річ.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, предмет спору, доводи сторін з приводу правомірності витребування майна та правомірності його володінням, визначальним при вирішені даного спору є встановлення обставин, чи Агротехнічна корпорація "Украгроком" була першим власником майна та чи мала право його відчужувати.

З огляду на зазначені обставини справи судом встановлено, що спірні комбайни виготовлені на Павлоградському механічному заводі Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" за договорами підряду № 138/98юр від 31 травня 2005 року та № 210 від 21.07.2005р., пунктом 6.1 яких встановлено, що готові комбайни приймаються за актом приймання - передачі.

Як вбачається з матеріалів справи спірні комбайни з заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 передані замовнику –Агротехнічній корпорації "Украгроком" відповідно до акту виконаних робіт від 14.09.2005р. та акту № 4/431 виконаних робіт від 14.09.2005р.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та положення ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про те, що до замовника право власності на виготовлену продукцію перейшло з моменту передачі продукції за актом виконаних робіт.

Тобто в даному випадку обставина оплати замовником підрядних послуг по виготовленню отриманої продукції не впливає на виникнення у нього права власності на передану за актами виконаних робіт продукцію.

Крім того, відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо за договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи, замовник зобов’язаний оплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Згідно з умовами договору, саме акт виконаних робіт є підставою для платежу, а отже акти виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи, підтверджують остаточну здачу роботи, створення майна, а також виникнення у замовника права власності на це майно.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права його повернення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном

Судом встановлено, що замовник - Агротехнічна корпорація "Украгроком" набула права власності на виготовлену продукцію, а отже мала право розпоряджатися власним майном, в тому числі відчужувати його шляхом укладення відповідних договорів купівлі –продажу.

Як було зазначено вище, Агротехнічною корпорацією "Украгроком" спірне майно було продане відповідно до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" договору купівлі –продажу № 317 від 29.11.2005р.

На підтвердження виконання даного договору третьою особою-2 надано до суду відповідні докази, а саме акт приймання –передачі спірної техніки від 08 грудня 2005 року, видаткову накладну № РН-0000274 від 08 грудня 2005 року на суму 13 000 000, 00 грн., а також докази оплати отриманого товару.

Крім того, п. 1.1 договору купівлі –продажу № 317 від 29.11.2005р. встановлено, що продавець передає, а покупець приймає у свою власність зернозбиральні комбайни марки КЗС –11 "Дніпро - 350" виробництва Павлоградського механічного заводу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" і зобов’язується оплатити їх вартість на умовах цього договору.

Щодо виникнення права власності позивача на спірне майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, право власності у позивача виникло на підставі договору поставки № 4 від 10.01.2006р., укладеного між попереднім власником майна - Товариством з обмеженою відповідальністю "Никифор-Рода" та позивачем.

Пунктом 7.1 зазначеного договору встановлено, що право власності на товар набувається покупцем з моменту підписання акту приймання–передачі між постачальником та покупцем. Позивачем надано до суду відповідні докази, а саме три акти приймання –передачі спірної техніки від 31 березня 2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відомо кредиторові на момент виникнення зобов’язання (п.3 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України).

Надані суду акти приймання –передачі спірного майна від 31.03.2006р. свідчать про те, що сторонами вчинено дію, яка прирівнюється до передачі майна.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2008р. у справі № 37/145-42/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Никифор –Рода" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 13 200 000, 00 грн. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Зазначеним рішенням підтверджується факт передачі позивачем відповідачу трьох комбайнів за договором, заводські номери 00836181, 00836189, 00836216, вартістю 3 960 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 32-33).

Ч. 1, 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу встановлено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Аналізуючи вищенаведені обставини справи, суд доходить висновку, що попереднім власником спірного майна було Товариство з обмеженою відповідальністю "Никифор–Рода", а станом на дату розгляду справи власником спірного майна є Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", крім того, жодною із сторін не надано суду відомостей та відповідних доказів щодо визнання вищенаведених підрядних договорів, договорів купівлі - продажу та поставки недійсними.

Також судом відхиляються доводи відповідача щодо фіктивності договору поставки № 4 від 10.01.2006р., оскільки прокуратурою Дніпровського району м. Києва на виконання доручення прокуратури міста Києва проведено перевірку за ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. у справі № 18/56-09 щодо фіктивності договорів купівлі - продажу зернозбиральних комбайнів та актів приймання - передачі комбайнів.

За результатами перевірки Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві 29.12.2009р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом підробки договорів купівлі - продажу зернозбиральних комбайнів та актів приймання - передачі комбайнів.

В четвертому абзаці постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, затвердженої начальником Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві полковником міліції В.М. Чайкою зазначено, що зобов'язання за договором поставки № 4 від 10.01.2009р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Никифор - Рода" та Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" виконані в повному обсязі, що в свою чергу дає підстави вважати про достовірність та не фіктивність договору поставки № 4 від 10.01.2009р. та актів приймання - передачі даних комбайнів (т. 1, а.с. 172 - 174).

З огляду на вищенаведені обставини справи та приписи законодавства суд доходить висновку, що позивач є власником спірного майна.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача, щодо відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.

Згідно з умовами договору зберігання № 170юр від 07.11.2005р., а саме п. 1.2 право власності до зберігача не переходить, воно не може бути використане у господарському обороті зберігача або бути передане ним третій особі без згоди поклажодавця.

Листом № 75/450 від 06.10.2008р. відповідач повідомив позивача, що спірні комбайни із заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 оприбутковані за рахунок заборгованості Агротехнічної корпорації "Украгроком", станом на 06.10.2010р., однак у відзиві на позов № 157/1127 від 01.11.2010р. відповідач вказує що спірні комбайни і зараз знаходяться на відповідальному зберіганні згідно умов договору зберігання № 170юр від 07.11.2005р. станом на 01.11.2010р.

Суд відхиляє доводи відповідача про проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог з огляду на таке.

Листом № 54/450 від 04.08.2008р. відповідач направив Агротехнічній корпорації "Украгроком" угоду про взаємозалік зустрічних однорідних взаємних вимог майна, яке знаходиться на відповідальному зберіганні на Павлоградському механічному заводі Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" за рахунок часткового погашення заборгованості. Зазначена угода повернулась відповідачу з відміткою "організація вибула" (т. 4, а.с. 105).

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимог.

Разом з тим, зарахування можливе за умови, що зобов’язання є зустрічним.

Тобто для зарахування є необхідною і достатньою наявність двох зобов’язань. При цьому особа, яка виступає кредитором по першому зобов’язанню, повинна бути боржником по іншому і навпаки, боржник по першому зобов’язанню повинен бути кредитором по іншому з них. Крім того, вимоги повинні бути однорідними, тобто предметом обох зобов’язань повинні бути речі одного і того ж самого роду.

Між тим, розглянувши зазначену угоду, судом встановлено, що по ній значиться лише заборгованість Агротехнічній корпорації "Украгроком" перед відповідачем, заборгованість же відповідача перед Агротехнічною корпорацією "Украгроком" взагалі відсутня, а у супровідному листі до угоди мова іде лише про заборгованість Агротехнічній корпорації "Украгроком".

Також судом береться до уваги той факт, що відповідач довідкою від 13.12.2010р. № 145/421 (т. 3, а.с. 136) сам спростовує виконання цієї угоди, оскільки, згідно зазначеної довідки заборгованість Агротехнічній корпорації "Украгроком" станом на 14 листопада 2010 року становить:

- за Договором № 7/22 юр. від 24.02.2005р. –422 952, 00 грн.;

- за Договором № 210/104 юр. від 08.08.2005р. –2 999 000, 00 грн.;

- за Гарантійним листом № 696 від 01.08.2005р. –13 894, 00 грн.;

- за Договором № 170 юр. від 07.11.2005р. –900, 00 грн.

В судовому засіданні 17.01.2011р. представник відповідача в усній формі пояснив, що спірні комбайни оприбутковані Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" за рахунок заборгованості Агротехнічній корпорації "Украгроком" та є його власністю.

Як на підставу для їх оприбуткування відповідач посилається на Довідку контрольно–ревізійного відділу в м. Павлограді, Дніпропетровської області від 03.04.2009р., яку додано до матеріалів справи (т. 4, а.с. 97 –101).

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну контрольно–ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно–ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єкту, що реалізується.

Довідка контрольно–ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема –пред’явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну посадову особу процесуального обов’язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Отже сама лише довідка контрольно–ревізійного управління чи акт перевірки не визначені законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільного правопорушення.

Обставини, вказані в такому акті, в господарському судочинстві повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що довідка контрольно–ревізійного відділу не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого можливе оприбуткування майна на баланс підприємства.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо існування заборгованості Агротехнічної корпорації "Украгроком" перед Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" за договором зберігання та іншими договорами та про те, що комбайни знаходяться на відповідальному зберіганні, відповідно до умов договору зберігання № 170 юр від 07.11.2005р., укладеного між відповідачем та третьою особою з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно –правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2010 року у справі Б14/345-07/11 скасовано постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. по справі Б14/345-07/11 та залишено в силі ухвалу господарського суду Київської області від 23.12.2009р. по справі Б14/345-07/11 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Агротехнічної корпорації "Украгроком".

Згідно з ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 16.06.10р. № 21-10/2132-47, 28.01.2010р. в Єдиному Державному Реєстрі Підприємств та Організацій України здійснено запис про припинення державної реєстрації Агротехнічної корпорації „Украгроком” (т.2, а.с. 124).

Отже, з огляду на наведені вище положення законодавства, договір зберігання № 170юр від 07.11.2005р. втратив чинність.

Крім того, відповідачем до суду надано довідку про заборгованість Агротехнічної корпорації "Украгроком" від 13.12.2010р. № 145/421 (т. 3, а.с. 136) за станом на 14 листопада 2010 року на загальну суму 3 436 746, 00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються та вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Між тим, відповідач за його ствердженнями не звертався ні до самої Агротехнічної корпорації "Украгроком" з вимогами про погашення заборгованості по договорах підряду, ні до суду за стягненням цієї заборгованості в судовому порядку, а отже у відповідача відсутні будь–які законні підстави посилатись на існування заборгованості третьої особи-1, оскільки така заборгованість вже погашена ліквідацією боржника.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на наведені приписи законодавства, встановлені матеріали справи, судова колегія вважає позовні вимоги про витребування майна обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ч. 2 ст. 104, ст. 204, ч. 1 ст. 316, 317, 328, ч. 1 ст. 331, ч. 1 ст. 334, 387, 526, ч. 1 ст. 532, ч. 1 ст. 601, 609, 655, 658, ч. 1 ст. 712, ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, ч. 5 ст. 78, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов’язати Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вулиця Криворізька, 1 код ЄДРПОУ 14308368) передати Відкритому акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) три самохідні зернозбиральні комбайни марки КЗС –11 "Дніпро - 350" із заводськими номерами 00836181, 00836189, 00836216 вартістю 3 960 000 (три мільйони дев’ятсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вулиця Криворізька, 1 код ЄДРПОУ 14308368) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) витрати на оплату державного мита у сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий колегії

Н.Г. Назаренко

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Суддя А.В. Суховаров

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 27.01.2011р.