Ухвала суду № 136133526, 30.04.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/71/21

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання захисника про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені 28.07.2020 в ЄРДР за №12020020100000568 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Великі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого у встановленому законом порядку та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не працюючого, неодруженого, не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту, 27.07.2020 у після обідній час який точно слідством встановити не виявилося за можливе , обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на кухні будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час спілкування зі своїм батьком ОСОБА_6 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку. В ході даної суперечки, ОСОБА_6 маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень сину, взяв до рук кухонний ніж і зненацька правою рукою наніс ним прямий удар по тулубу ОСОБА_5 , який знаходився від нього на відстані витягнутої руки і вчасно помітивши вказані дії батька зміг ухилитися від удару.

Обвинувачений ОСОБА_5 реально сприймаючи небезпеку для свого життя та здоров`я, маючи на меті захистити себе від протиправних посягань з боку ОСОБА_6 , перебуваючи в стані необхідної оборони, при цьому маючи можливість відвернути і припинити посягання у свою сторону у інший спосіб або уникнути протиправних суспільно-небезпечних посягань без заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, перевищуючи межі необхідної оборони, усвідомлюючи явну невідповідність заподіюваної потерпілому шкоди небезпечності посягання умисно наніс множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла у тому числі по голові, тулубу та руках ОСОБА_6 , від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у медичному закладі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 702 від 15.09.2020 у ОСОБА_6 була виявлена сполучна травма тіла у вигляді відкритої черепно -мозкової травми (забиті рани, синці, садна на обличчі, крововиливи в м`яких тканинах голови, перелом кісток основи черепа в середніх черепних ямках, вогнища субарахноїдальних крововиливів); закритої травми грудної клітки (синці та садна на передній поверхні грудей, поширений крововилив в м`яких тканинах грудей по передній поверхні, перелом тіла грудини, переломи ребер справа та зліва); а також перелому тіла під`язикової кістки зліва, синця та лівому передпліччі, синця та садна на лівій кисті, синця на правому передпліччі та кисті, синця на правій гомілці. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження утворились незадовго до настання смерті (в межах 1-2 діб) від множинної (багаторазової) дії тупого твердого предмету (предметів), який діяв в ділянку передньої поверхні голови, шиї та грудної клітки. Відкрита черепно - мозкова травма та закрита травма грудної клітки має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та стоїть в причинному зв`язку зі смертю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 згідно обвинувального акту, кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечував, зазначивши про те, що в діях обвинуваченого вбачається інший, тяжчий склад злочину, у зв`язку з чим він бажає надати змінений обвинувальний акт, а саме: про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Потерпіла ОСОБА_7 надала суду заяву про розгляд даного кримінального провадження у її відсутність, претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_5 , вона немає, проти закриття кримінального провадження за строками давності відносно нього, не заперечує, зазначивши, що в судове засідання з`явитися не може, у зв`язку зі станом здоров`я.

Суд, заслухавши обвинуваченого, думку прокурора, оглянувши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про обгрунтованість даного клопотання та його задоволення.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.1 ст. 285 КПК України).

Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом першим частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до ст. 288 КПК України розгляд клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією статтею. Суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно до ч. 4 ст.12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини. Постановою ВС від 18.02.2025 року, справа № 712/8174/23, провадження № 51- 2807 км 24, вказано, що у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

З приводу твердження прокурора, що в діях обвинуваченого вбачається інший, тяжчий склад злочину, у зв`язку з чим він бажає надати змінений обвинувальний акт, а саме: про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд зазначає наступне.

Частиною другої статті 283 КПК визначено форми закінчення досудового розслідування, а саме: прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Отже, звернення до суду з обвинувальним актом згідно з приписами пункту 3 частини другої статті 283 КПК є формою закінчення досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні. Зі змісту частини четвертої статті 110 КПК випливає, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Порядок зміни пред`явленого обвинувачення під час досудового розслідування регламентований статтею 279 КПК, а під час судового розгляду статтями 338-340 КПК.

Як вже судом зазначено, згідно з приписами частини четвертої статті 110, частини другої статті 283 КПК складання обвинувального акта є формою закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Зі змісту пункту 5 частини другої статті 291 КПК випливає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Таким чином, суд вважає, що направлення обвинувального акта саме із таким обвинуваченням є свідченням того, що сторона обвинувачення має намір здійснювати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України.

Окрім наведеного вище, суд враховує, що сторона обвинувачення згідно з приписами статей 338-340 КПК вправі під час судового розгляду кримінального провадження змінити обвинувачення, висунути нове обвинувачення або ж відмовитись від підтримання обвинувачення.

При цьому пунктами 1-3 частини першої статті 91 КПК регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно з приписами частини першої статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Слід при цьому зауважити, що частиною першою статті 337 КПК регламентовано, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а згідно ч. 1, 2 ст. 338 цього Кодексу, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо підчас судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.

Таким чином, за загальним правилом прокурор підтримує обвинувачення у тому обсязі, у якому воно було офіційно висунуто під час досудового розслідування. Однак у суді першої інстанції можуть виникати ситуації, коли фактичні обставини кримінального правопорушення змінюються порівняно із встановленими раніше, що має наслідком зміну їх юридичної оцінки кримінально-правової кваліфікації як у бік погіршення, так і у бік поліпшення становища обвинуваченого. В такому разі прокурор повинен прийняти рішення про зміну раніше пред`явленого обвинувачення.

Аналіз зазначених норм кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку, що зміна обвинувачення (ст. 338 КПК України) полягає в тому, що відбувається зміна обвинувачення у зв`язку з встановленням нових фактичних обставин кримінального правопорушення, але виключно в межах обсягу раніше висунутого обвинувачення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 при направленні кримінального провадження до суду обвинувачувавсь у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 124 КК України.

Водночас слід зазначити, що станом на час розгляду клопотання сторони захисту адвоката ОСОБА_4 обвинувачений та свідки згідно реєстру не були допитаними в ході даного судового розгляду, а також жодні докази не були досліджені судом, судовий розгляд кримінального провадження у даному складі суду ще не розпочинався.

Таким чином стороні обвинувачення ще за час досудового розслідування було відомо викладені ним у обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням обставини і факти.

Так, відповідно до ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов`язаний роз`яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі. Суд роз`яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується. У разі зміни ступеня тяжкості злочину з тяжкого чи особливо тяжкого на злочин, передбачений частиною другою статті 314-1цього Кодексу, суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, передбачених частиною п`ятою статті 314 цього Кодексу, постановляє ухвалу про складання досудової доповіді із зазначенням строку її підготовки та відкладає судовий розгляд.

З огляду на викладене, обвинувальний акт складений 11.02.2025 року, затверджений першим заступником керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 в якому міститься формулювання зміненого обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020100000568 від 28.07.2020 про обвинувачення ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, яким змінено обвинувачення з ст. 124 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України подано до суду з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки на момент зміни прокурором обвинувального акту відносно ОСОБА_5 з ст. 124 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, судовий розгляд кримінального провадження у даному складі суду ще не розпочинався, у судовому засіданні не було встановлено ще жодних фактичних обставин кримінального правопорушення, а відтак у прокурора не було жодних законних підстав для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення.

Суд звертає увагу також на постанову від 13.01.2025 по справі № 758/8848/19, в якій зазначено про таке «…звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку; Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно, зокрема, від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Також при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК від суду не вимагається встановлення факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення конкретною особою певного кримінального правопорушення. Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними, зокрема у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, постанові ККС ВС від 27 листопада 2024 у справі № 757/11993/22.».

Крім того, згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальному процесуальному законодавстві України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Такі приписи процесуального закону узгоджуються із Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі, «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява №21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграф 150).

Як вбачається з п. 40 рішення Європейського суду з прав людини ОСОБА_9 проти України від 03.10.2013 року, заява N 4299/03 …державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (див. вищезгадані рішення у справах Начова та інші проти Болгарії (Natchova et autres c. Bulgarie), пункт 113, та Рамсахай та інші проти Нідерландів (Ramsahai et autres c. Pays-Bas), пункт 324).

Відтак, ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк; інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення було скоєно 27.07.2020 і на даний час 30.04.2026, минуло більше 5-ти років з часу вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення, і обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього, суд приходить до висновку про те, що клопотання захисника є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Потерпіла ОСОБА_7 проти закриття кримінального провадження не заперечувала, про що свідчить її власноруч написана заява.

За таких обставин обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України з закриттям кримінального провадження відносно нього, згідно ст. 49 КК України.

Питання щодо речових доказів судом не вирішується, оскільки такі відсутні по даному кримінальному провадженню. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 49, 124 КК України, ст. ст. 284 286, 288, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 - задоволити.

Кримінальне провадження по обвинувальному акту, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № № 12020020100000568 від 28.07.2020, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України закрити, звільнивши ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7-ми днів з моменту проголошення.

Суддя ОСОБА_10