Рішення № 13613339, 27.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.11р.

Справа № 25/286-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ЄвразРесурс" Україна",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 307 018,37 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ЄвразРесурс" Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс", м. Донецьк

про визнання нікчемним договору

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

Від позивача: Ніколаєв О.О. - дов. б/н від 10.11.2010р.

Від відповідача: Корсун С.О. - дов. № 35/10 від 31.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 307 018,37 грн. за договором поставки № 103/08 від 07.08.2008р.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань по оплаті поставленого товару по договору поставки № 103/08 від 07.08.2008р. та на ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 625, 692 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись при цьому на нікчемність договору поставки № 103/08 від 07.08.2008р.

Так, 13.12.2010р. відповідачем пред'явлений у суді зустрічний позов до позивача про визнання нікчемним договору поставки № 103/08 від 07.08.2008р., який прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою від 16.12.2010р.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що позивачем не було сплачено до бюджету ПДВ за операціями з поставки товару за договором поставки № 103/08 від 07.08.2008р., тому зазначений договір є нікчемним в силу ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Позивач проти зустрічного позову заперечує з тих підстав, що в його діях відсутнє порушення податкового законодавства, а договір поставки № 103/08 від 07.08.2008р. повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, отже наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «ЄвразРесурс»Україна»(покупець) було укладено договір поставки № 103/08 від 07 серпня 2008 року (далі по тексту - договір).

Додатковою угодою від 31.12.2008 року термін дії договору № 103/08 від 07.08.2008 року пролонгований до 31.12.2011 року.

Згідно даного договору Позивач поставляє, а Відповідач набуває вугільну продукцію, а в подальшому сплачує за неї. Продукція постачається та приймається згідно умов узгоджених у Договорі та Специфікації.

Позивач здійснив поставку вугільної продукції відповідачу у відповідності до Договору на підставі Додатку № 33 від 06.08.2010 року до Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, оплата продукції здійснюється Відповідачем шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Позивача в строки узгоджені в Додатках (Специфікаціях).

Так в п. 10 Додатку № 33 від 06.08.2010 року до Договору встановлено, що товар сплачується згідно рахунку протягом 14 (чотирнадцяти) днів від дати відвантаження вагонів з продукції. Дата відвантаження - дата штемпеля на залізничний накладній поставлений на станції Вантажовідправника.

В серпні 2010 року вугільна продукція була передана Позивачем та прийнята Відповідачем, про що свідчать залізничні квитанції та підписи, печатки Позивача та Відповідача на актах прийому-передачі, а саме: Акт прийому передачі від 10.08.2010 року у кількості 1 382,60 тон на суму 2108 119,34 грн., Залізнична квитанція № 51758556 від 10.08.2010 року вантаж у кількості 1382,60 тон. Кінцевий строк сплати 24 серпня 2010 року; Акт прийому передачі від 15.08.2010 року у кількості 557,15 тон на суму 844 082,24 грн. Залізнична квитанція №51758564 від 15.08.2010 року вантаж у кількості 557,15 тон. Кінцевий строк сплати 29 серпня 2010 року; Акт прийому передачі від 19.08.2010 року у кількості 409,3 тон на суму 583 252,49 грн. Залізнична квитанція № 51758572 від 19.08.2010 року вантаж у кількості 409,3 тон. Кінцевий строк сплати 02 вересня 2010 року. Загальна сума поставленого товару складає 3 535 454,07 грн.

Також, згідно Договору заборгованість Позивача перед Відповідачем за отриману продукцію на 01 серпня 2010 року складала 3 411 564,30 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків між Позивачем та Відповідачем.

Загальна сума заборгованості складала 6 947 018,37 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково сплатив поставлену продукцію, а саме: 500 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 976 від 05.08.10р. 1 000 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 996 від 12.08.10р. 500 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1005 від 13.08.10р., 1 000 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1012 від 16.08.10р., 1 000 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1025 від 19.08.10р., 2 000 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1035 від 26.08.10р., 640 000,00 грн., згідно платіжного доручення №1080 від 10.09.10р. Загальна сума сплаченої продукції складає 6 640 000,00 грн.

Отже, на час розгляду справи сума заборгованості відповідача за договором складає 307 018,37 грн. (доказів сплати не надано).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача безпідставними.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про нікчемність договору поставки № 103/08 від 07.08.2008р. згідно з ст. 228 ЦК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Також, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, чинним законодавством України, зокрема також ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України не передбачено такого способу захисту порушеного права, як визнання в судовому порядку нікчемного правочину нікчемним, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки Позивачем за зустрічним позовом обрано не належний спосіб захисту права та законного інтересу.

При цьому, суд також враховує, що причиною виникнення спору у справі є невиконання відповідачем господарського зобов’язання, тобто спірні правовідносини є господарсько-правовими, тому встановлення податкових зобов’язань сторін не відноситься до сфери доказування у даній справі, а відтак не впливає на результат її вирішення.

Згідно з ст. 49 ГПК України. судові витрати сплачені Позивачем за первісним позовом слід віднести на Відповідача у повному обсягу. Судові витрати сплачені за зустрічним позовом віднести на Позивача за зустрічним позовом.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ЄвразРесурс" Україна" (пр. Газети Правда, 29, м. Дніпропетровськ, 49000, код за ЄДРПОУ 34589080, р/р 26003010004518 в УніКредит Банку м. Києва, МФО 300744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс" (вул. Горького, 158, м. Донецьк, 83100, код за ЄДРПОУ 30623536, р/р 26009309002001 в ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 335496) заборгованість у сумі 307 018,37грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 3071,00грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн., видати наказ.

В задоволенні зустрічного позову –відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом віднести на позивача за зустрічним позовом.

Суддя

А.Є. Чередко

19.01.2011р.