Рішення № 136132900, 02.04.2026, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611//893/25

Провадження № 2/611/46/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

24 березня 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, загальною площею, 43,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позову зазначила, що вона за власні кошти придбала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у громадянки ОСОБА_2 , сплативши за нього 2400 гривень, що підтверджується відповідної розпискою, завіреною Іллічівською сільською радою Барвінківського район Харківської області. При укладенні договору не було дотримано вимог ст. 657 ЦК України. ОСОБА_2 не прийняла спадщину після свого померлого батька ОСОБА_3 , що був головою вищевказаного домогосподарства, згідно з випискою з погосподарського обліку. Позивач зазначає, що з моменту придбання з 27 травня 2007 року вона добросовісно відкрито та безперервно володіє будинком.

Державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не здійснювалась. Документ, який підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна, відсутній. Внаслідок збройної агресії Російської федерації зазначений житловий будинок знищено.

Позивач, посилаючись на ст. 344 ЦК України, просить позов задовольнити, визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

17 листопада 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області позовні вимоги не визнає в повному обсязі оскільки не є належним відповідачем виходячи з наступного. Як зазначає позивач у позовній заяві, при здійсненні правочину письмової форми договору укладення купівлі-продажу житлового будинку, встановленого статтею 657 Цивільного кодексу України, не дотримано, оскільки ОСОБА_2 , відповідно до вимог статті 1268 Цивільного кодексу України не прийняла спадщину після свого померлого батька ОСОБА_3 , що був головою вищевказаного домогосподарства згідно з випискою з погосподарського обліку. Як слідує зі змісту позовної заяви, факт смерті голови домоволодіння ОСОБА_3 , його батьківство щодо ОСОБА_2 та факт неприйняття нею спадщини визнаються позивачем, а тому не потребують доказування з боку Відповідача.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2019 року у справі 671/23/19-ц (провадження №61-7584св19).

Згідно відомостей погосподарського обліку по Іллічівській сільській раді Барвінківського району Харківської області (с.Дібрівне) за 1996-2000 роки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в період дії ЦК УРСР 1963 року (копія додається, оригінал знаходиться у Відповідача). Пунктом 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщину. Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області є органом місцевого самоврядування та не наділена повноваженнями представляти інтереси держави в судах загальної юрисдикції, а відтак не може бути належним Відповідачем у вказаній справі.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, на дату заволодіння спірним майном позивач була обізнана про відсутність у ОСОБА_2 будь яких прав на вказане нерухоме майно, у тому числі прав спадкоємця. Тобто, відповідач отримала майно за таких обставин і з таких підстав, які не є достатніми для отримання права власності на нього. Крім того, згідно відомостей погосподарського обліку, зазначених у Виписці з погосподарського обліку за період з 1991-1995 років, 1996-2000 років, 2001-2005 років копія якої долучена позивачем до позовної заяви, за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується житловий будинок загальною площею 24,0 кв.м (житлова площа 20 кв.м), рік забудови 1958. Таким чином, заявником не надані докази, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 05 серпня 1992 року складалося саме з житлового будинку загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 24,9 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: прибудовою, ганком, сараєм, сараєм, погребом, парканом, хвірткою, воротами, тобто у розумінні чинного законодавства не є самовільним будівництвом.

Також позивачем не доведено безперервність володіння спірним майном, а також існування майна на дату звернення до суду. Так, позивач посилається на те, що згідно виписки з погосподарського обліку за 2006-2010 роки вона записана головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . Але, згідно відомостей погосподарського обліку, зазначених у виписці з погосподарського обліку, копія якої долучена позивачем до позовної заяви: за період 2011-2015 років об`єкт погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_2 , обліковується як «закинутий об`єкт», відомості про власника/ користувача не зазначені; за період 2016-2020 років об`єкт погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_1 , обліковується як «закинутий об`єкт», відомості про власника/користувача не зазначені. Довідка від 08.05.2025 року №25, видана старостою Рідненського старостинського округу (копія долучена позивачем до позовної заяви) у тому, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_3 , не може розглядатися як достатній доказ, оскільки з її змісту неможливо встановити період проживання позивача за вказаної адресою. Будь-яких інших доказів, що підтверджують безперервність володіння спірним майном упродовж визначеного статтею 344 ЦК України строку (проживання у будинку, понесення витрат на утримання майна, сплата комунальних послуг тощо) Позивачем не надано.

Крім того, житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт нерухомого майна не існує, оскільки є зруйнованим з травня 2022 року, що підтверджується: талоном-повідомленням єдиного обліку №959 від 23.05.2023 року про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, в якому зазначено, що внаслідок обстрілів, що мали місце у травні 2022 року, за адресою АДРЕСА_2 повністю згорів будинок, повністю знищено в результаті пожежі прибудови, сарай, пасіка на 50 вуликів; повідомленням ОСОБА_1 з реєстраційним номером 23-05 0000396055-02 від 25.05.2023 про пошкоджене майно, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, згідно якого приватний будинок та господарські будівлі за адресою АДРЕСА_1 , знищені повністю (дата пошкоджень 23.05.2022 року).

Таким чином, представник відповідача вважає, що Позивачем подано позовну заяву до неналежного відповідача, а також не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо добросовісного заволодіння житловим будинком з господарськими спорудами, що є об`єктом позовних вимог, безперервного володіння ним упродовж визначеного строку та на теперішній час, а також існування такого житлового будинку, як об`єкта нерухомого майна, упродовж останніх десяти років та на теперішній час.

14 лютого 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2025 року від 22 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно но відомостей погосподарського обліку, зазначених у Виписці з погосподарського обліку за період з 1991-1995 років, 1996-2000 років, 2001-2005 років за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується житловий будинок загальною площею 24,0 кв.м (житлова площа 20 кв.м), рік забудови 1958. Головою домогосподарсва зазначено ОСОБА_3 .

Відповідно до розписки від 25 травня 2007 року, посвідченої секретарем Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, ОСОБА_4 сплатила гроші за купівлю житла в сумі 2400 грн. за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 отримала кошти в сумі 2400 грн. за проданий будинок (спадщина) в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 .

Згідно виписки з погосподарського обліку за 2006-2010 роки головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_1 .

Але, згідно відомостей погосподарського обліку, зазначених у виписці з погосподарського обліку, за період 2011-2015 років об`єкт погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_2 , обліковується як «закинутий об`єкт», відомості про власника/ користувача не зазначені; за період 2016-2020 років об`єкт погосподарського обліку за адресою АДРЕСА_1 , обліковується як «закинутий об`єкт», відомості про власника/користувача не зазначено.

З довідки №184-25/3 від 25.06.2025 року, наданої директором Барвінківського комунального підприємства технічної інвентаризації, вбачається, що згідно архівних матеріалів Барвінківського КПТІ станом на 31.12.2012 відсутня реєстрація прав власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 31 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Відповідно до зазначеного Закону, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Отже, судом встановлено, що будинок на праві приватної власності належав ОСОБА_5 , що підтверджено зазначеною вище випискою з погосподарського обліку.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

Вказані правові висновки також викладені постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 23 грудня 2025 року у справі № 535/885/23.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первісних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності.

При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 643/13004/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначила про те, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно д ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У ч.1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас Верховний Суд в своїх рішеннях (зокрема постанові від 29 березня 2018 року у справі №175/4741/16) неодноразово висловлював правовий висновок, згідно якого давність володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Володіння майном повинно бути безтитульним.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Подібні висновки зробив Верховний Суд в своїх постановах від 25 червня 2018 року у справі №293/312/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі №922/1574/17, від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц та, в подальшому, неодноразово підтверджував, зокрема у постановах від 23 жовтня 2021 року у справі №365/5/20, від 20 грудня 2021 року у справі №294/380/20.

Проте спірний житловий будинок має власника, який помер, та має спадкоємця, який відомий позивачці. При цьому, позивачка знала про відсутність у неї законних підстав для набуття права власності на спірний житловий будинок (законною підставою набуття нерухомого майна на договірних засадах є набуття за нотаріально посвідченим договором); заволоділа майном зі згоди власника на підставі усної угоди та складеної розписки.

Посилання позивачки на той факт, що вона отримала майно за розпискою, означає, що власник відомий (той, хто дав майно), і воно не є «нічийним». Наявність розписки підтверджує, що позивачка володіє майном за волею власника, а не як власник, і завжди знала, хто є власник.

Отже, позивачем не доведено всіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Сам по собі факт користування житлом, його утримання, здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не може бути підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю (постанова Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 337/4725/18).

Враховуючи вищевикладене, врахувавши заперечення, викладені у наданому представником відповідача відзиві, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є небґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 02 квітня 2026 року.

Суддя Ю.А. Коптєв