Рішення № 136132516, 30.04.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/335/26

Провадження № 2/349/481/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рогатинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Микитчин П.С., звернулася до суду з позовом до Рогатинської міської ради, в якому просила визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обгрунтований тим, що у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно. Зазначає, що вона є спадкоємцем, яка має право на спадкування за заповітом. Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині немає. Спадщину прийняла, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном. Однак коли звернулася із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, нотаріус відмовив, у зв`язку з відсутністю документа, який посвідчує право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно. Просила визнати за нею право власності на будинковолодіння в порядку спадкування.

Відповідач Рогатинська міська рада Івано-Франківської області подала відзив на позовну заяву.

У відзиві зазначено, що відповідач частково визнає позов, зокрема не заперечує щодо визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності лише на частину будинковолодіння, оскільки позивачка не є єдиним спадкоємцем за заповітом. Спадкодавець ОСОБА_2 визначила у заповіті трьох спадкоємців, з яких лише один спадкоємець ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини, а інший спадкоємець ОСОБА_4 померла не прийнявши спадщину. Однак в позовній заяві відсутні відомості про спадкоємців ОСОБА_4 , які мають право на прийняття належної їм частки у спадщині в порядку ст.1276 ЦК України.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Клід О.Я. копію спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Микитчин П.С. просив справу розглядати за їхньої відсутності, про що вказав у позовній заяві.

Рогатинська міська рада Івано-Франківської області подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

Відповідно до виписки з погосподарської книги Григорівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області за 1990-1995 роки, будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належало до суспільної групи «колгоспний двір», де проживали ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла в с. Григорів, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У зв`язку із смертю ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на вказане будинковолодіння.

Згідно копії заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Григорівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області 8 вересня 1993 року та зареєстрованого в реєстрі за № 27, ОСОБА_2 все належне їй майно заповіла в рівних частках дочкам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

На виконання ухвалисуду про витребування документів, приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Клід О.Я. надано копію спадкової справи №48/2025р, відкритої після смерті ОСОБА_2 .

Згідно копії довідки Підмихайлівського старостинського округу виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року №17-11/44, заповіт ОСОБА_2 не змінений та не скасований.

Згідно копії довідки Підмихайлівського старостинського округу виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 29 листопада 2024 року №56, ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті матері ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05 листопада 2024 року, спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 не прийняла спадщину у визначений законодавством строк, та 14 жовтня 2024 року подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про її народження.

Постановою приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Клід О.Я. від 02 березня 2026 року № 68/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 через відсутність документа, що підтверджує право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно. Згідно матеріалів спадкової справи спадкоємцем за заповітом є донька ОСОБА_1

Відповідно до копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами, виданого на ім`я ОСОБА_1 та довідки ТОВ « Технічна інвентаризація та оцінка нерухомості» від 20 січня 2026 року № 3922, до складу будинковолодіння станом на 18 грудня 2025 року входили: житловий будинок загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 43,4 кв.м., стайня площею 30,4 кв.м., стодола площею 55,3 кв.м., ворота площею 6,3 кв.м., криниця - 10,0 м/п.

Реєстрація права власності на будинковолодіння в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не проводилась, що підтверджується довідкою Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 20 січня 2026 року №30.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 06 березня 2026 року, ринкова вартість домоволодіння становить 80 507,58 грн.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст.120 ЦК УРСР в редакції 1963 року, що поширюється на спірні правовідносини, колгоспний двір визначався, як сімейно - трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. При цьому за змістом ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 6 Постанови № 20 від 22 грудня 1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення ст.ст.17,18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 р.).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_2 як голова колгоспного двору та єдиний член вказаного двору мала право на все будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).

Оскільки спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до відносин спадкування суд застосовує норми ЦК УРСР 1963 року.

Статтею 524 ЦК УРСР було передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до вимогст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачка має право на визнання за нею права власності на частину будинковолодіння, оскільки окрім неї є ще два спадкоємці, то суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Статтею 1276 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

За матеріалами справи встановлено, що один із спадкоємців за заповітом ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини, а тому 1/3 частка у спадщині, яку вона мала право прийняти, переходить до позивачки ОСОБА_1 , оскільки інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 померла після відкриття спадщини та в встановлений законом строк спадщину не прийняла, тому положення ст.1276 ЦК України до цих правовідносин не застосовуються.

За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки позивачка набула право власності на вказане будинковолодіння, як спадкоємець за заповітом після смерті матері, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно в позасудовому порядку, тому це право підлягає захисту судом шляхом його визнання.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рогатинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 43,4 кв.м., стайню площею 30,4 кв.м., стодолу площею 55,3 кв.м., ворота площею 6,3 кв.м., криницю - 10,0 м/п, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Рогатинська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Рогатин, вул. Галицька,65, код ЄДРПОУ 04054323.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила