Рішення № 136132133, 29.04.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 199/122/26

№ провадження 2/196/353/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В:

До Царичанського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.02.2023 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем було укладено кредитний договір №3477937 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно якого надав позичальнику кредит в розмірі 4 000 грн.

26.10.2023 р. між ТОВ «Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Профіт" укладено договір факторингу № 26102023, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна" передав ТОВ "ФК Профіт" за плату належні йому права вимоги до боржників.

09.09.2025 р. між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "Сіті Колект" укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, відповідно до якого ТОВ "ФК Профіт" передав ТОВ "Сіті Колект" за плату належні йому права вимоги до боржників.

Відповідач не виконував умови кредитного договору належним чином, у зв`язку з чим сума заборгованості за кредитним договором №3477937 від 21.02.2023 р. станом на дату подання позову становить 19 053.65 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 940.80 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 15 112.85 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000.00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.71).

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.91-113).

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову, зменшити проценти за користування кредитними коштами.

В обґрунтування відзиву на позов відповідач зазначив, що відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Строк позики згідно кредитного договору становить 30 календарних днів.

Плата за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно є нікчемною.

Позичальник в період дії воєнного стану звільняється від обов`язку сплати неустойки (штраф та пеня).

Докази перерахування кредитних коштів відсутні.

До позову не додано належні документи, що підтверджують наявність заборгованості, якими являються первинні документи згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей переказу коштів.

Відсутні докази переходу прав вимоги до фактора за договором факторингу.

Проценти за кредитним Договором № 3477937 від 21.02.2023 р. перевищують тіло кредиту в декілька разів.

Від сплати судового збору звільнений, оскільки являється інвалідом ІІІ групи.

Від представника відповідача ТОВ "ФК Сіті Колект" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (а.с.127-135).

У відповіді на відзив представник позивача - Варшавський К.А. просив задовольнити позовні вимоги.

Зазначив, що твердження відповідача про недоведеність існування отримання коштів та відсутність укладення кредитного договору є лише формальними запереченнями. Договір було укладено в електронній формі, кредитні кошти були надані, а відповідач здійснював після отримання кредиту платежі.

Щодо процентної ставки за кредитним договором, то правовідносини сторін щодо умов укладення договору, розміру процентної ставки, строку кредитування мають оцінюватись з урахуванням законодавства, яке діяло саме на момент укладення договору.

Пеня та штрафні санкції не заявлені до стягнення.

Щодо переходу прав вимоги, то позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні. Доводи позивача не спростовують факту переходу права вимоги до позивача

Представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Колект" у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника (а.с.1-7).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає, підтримує відзив на позов (а.с.136).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2023 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3477937 /далі Договір/, згідно якого товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти (а.с. 18-27).

Згідно п.1.2 Договору сума кредиту складає 4000 грн.

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3 Договору).

Стандартна процентна ставка становить 2.00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п.1.4.1. Договору).

Знижена процентна ставка становить 0.01% в день та застосовується якщо клієнт до 23.03.2023 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.1.4.2 Договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта (п.9.7.1 Договору).

Кредитний договір №3477937 від 21.02.2023 р. був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А689».

Таким чином, договір №3477937 від 21.02.2023 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

До кредитного Договору №3477937 від 21.02.2023 р.додано паспорт споживчого кредиту, в якому визначено основні умови кредитування, та який підписано відповідачем електронним підписом "А689" (28-29).

Згідно довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 28.02.2024 р. №1412-2802, між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "УПР" укладено договір на переказ коштів ФК-П-19-/03-01 від 12.03.2019 р. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку відповідача 21.02.2023 р. 14:09:09 в сумі 4000.00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 204627546, призначення платежу : зарахування 4000 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с.34).

Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.30-33).

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

26.10.2023 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Профіт" було укладено договір відступлення прав вимоги №26102023, згідно п.6.1 якого передбачено, що кредитор передає новому кредиторові права вимоги до боржників які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфеля заборгованості (а.с.37-зворот -39).

Згідно витягу з реєстру боржників від 26.10.2023 р. до договору відступлення прав вимоги №26102023 від 26.10.2023 р., що укладений між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Профіт", ТОВ "ФК Профіт" набуло права вимоги до відповідача у сумі 19 053.70 грн. (а.с.8-9).

09.09.2025 р. між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "ФК "Сіті Колект" було укладено договір факторингу №ДО-20250909/001, згідно п.2.1 якого клієнт відступає фактору права вимоги. Фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту фінансування за відступлення прав вимоги (а.с.39-зворот-41).

Згідно акту приймання-передачі документації за договором факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 р., клієнт передав, а фактор прийняв документацію та реєстр боржників (а.с.41 - зворот).

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 р., що укладений між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "ФК "Сіті Колект", ТОВ "ФК "Сіті Колект" набуло права вимоги до відповідача у сумі 19 053.65 грн. (а.с. 42-43).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №3477937 від 21.02.2023 р. станом на 26.10.2023 р. відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 19053.65 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 3 940.80 грн., заборгованість за відсотками 15 112.85 грн. (а.с.30-33).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому, окрім листів та телеграм, можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, суд зазначає, що згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А682», чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

В обґрунтування відзиву на позов відповідач зазначив, що відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Матеріалами справи встановлено, що кредитний договір № 3477937 укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем 21.02.2023 строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 2.00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується якщо клієнт до 23.03.2023 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (а.с.18-27).

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, відповідно до положень ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX продовження строку користування кредитом може здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору.

Так, відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Виходячи з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

При цьому, згідно п. 4, надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (п. 3 - це банки), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, починаючи з 25.12.2023 р. (наступний день після набрання Законом чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1 %.

При цьому, позивач, як надавач фінансових послуг, був зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто, починаючи з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Починаючи з 25.12.2023 р. протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про ще менший розмір відсотків.

Кредитний договір № 3477937 укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем 21.02.2023 р. строком на 360 днів, тобто останній день повернення кредиту 15.02.2024 р. стандартна процентна ставка становить 2.00% в день.

Заборгованість відповідача згідно розрахунку заборгованості за договором № 3477937 від 21.02.2023 р. за період з 21.02.2023 р. по 26.10.2023 р. становить 19 053.65 грн. (а.с.30-33).

Таким чином, визначена в кредитному договорі процентна ставка за період з 21.02.2023 р. (дата укладення договору) до 26.10.2023 р. - кінцевий день зазначений в розрахунку заборгованості узгоджується з нормами діючого на той час законодавства, а тому розмір заборгованості за цей період складає 19 053.65 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 3 940.80 грн., за відсотками 15 112.85 грн.

Твердження відповідача, що строк позики згідно кредитного договору становить 30 календарних днів, суд не бере до уваги, оскільки строк кредиту згідно кредитного договору № 3477937 від 21.02.2023 р. становить 360 днів, що зазначено в п.1.3 Договору (а.с.18-27).

Твердження відповідача що плата за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними, розрахунком заборгованості та кредитним договором № 3477937 від 21.02.2023 р. не передбачена.

Щодо стягнення позичальником неустойки (штрафу та пені) у період дії в Україні воєнного стану, то позивач не заявляв позовних вимог про стягнення неустойку (штрафу, пені) за кредитним договором № 3477937 від 21.02.2023 р.

Докази перерахування кредитних коштів на картку відповідача НОМЕР_1 , яка зазначена в кредитному договорі № 3477937 від 21.02.2023 р. підтверджено довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 28.02.2024 р. №1412-2802, згідно якої між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "УПР" укладено договір на переказ коштів ФК-П-19-/03-01 від 12.03.2019 р. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку відповідача 21.02.2023 р. 14:09:09 в сумі 4000.00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 204627546, призначення платежу: зарахування 4000 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с.34).

Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.30-33).

Відповідач зазначає про відсутність належних документів, що підтверджують наявність заборгованості, якими являються первинні документи згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей переказу коштів.

Так, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Колект" не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює діяльність з надання фінансових послуг, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.30-33), суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Оцінюючи правомірність нарахування первісним кредитором процентів за кредитним Договором № 3477937 від 21.02.2023 р., які як зазначає відповідач перевищують тіло кредиту, суд враховує такі положення законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1-1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Пунктом 3 ч. 2 зазначеної ст. 18 передбачено, що несправедливою, зокрема, є умова договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Однак, говорячи про компенсацію, законодавець мав на увазі штрафні санкції (неустойку: штраф, пеню тощо), які за своєю суттю мають компенсаційний характер. Проценти не є компенсацією за невиконання умов договору, а є платою за користування чужими грошовими коштами.

В цьому аспекті законодавець встановив вимогу обізнаності споживача про умови кредитування (зокрема, розмір процентів) до підписання самого договору. Зокрема, частиною 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту; зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту); у такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Суд встановив, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту 21.02.2023 р. електронним підписом "А689" (а.с.28-29). У Паспорті, як і в самому Договорі, було зазначено про суму кредиту, строк кредитування, стандартну процентну ставку, що становить 2% в день. Отже, відповідач був обізнаний з умовами Договору до його підписання і не може посилатися на непропорційно велику суму відсотків.

Також, оцінюючи встановлений Договором розмір процентів, суд враховує, що визначена в кредитному договорі процентна ставка за період з 21.02.2023 р. (дата укладення договору) до 26.10.2023 р. в розмірі 2% в день узгоджується з нормами діючого на той час законодавства. Оскільки пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; тобто, починаючи з 25 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, в даному випадку стандартна процентна ставка становить 2.00%.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 940.80 грн. та відсотками в розмірі 15 112.85 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає таке.

26.10.2023 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Профіт" було укладено договір відступлення прав вимоги №26102023, згідно п.6.1 якого передбачено, що кредитор передає новому кредиторові права вимоги до боржників які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфеля заборгованості (а.с.37-зворот -39).

09.09.2025 р. між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "ФК "Сіті Колект" було укладено договір факторингу №ДО-20250909/001, згідно п.2.1 якого клієнт відступає фактору права вимоги. Фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту фінансування за відступлення прав вимоги (а.с.39-зворот-41).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані копії договорів факторингу №26102023 від 26.10.2023 р., №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 р. підписані сторонами, що підтверджує укладення договорута перехід права вимоги від ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Профіт" та відповідно від ТОВ "ФК Профіт" до ТОВ "ФК "Сіті Колект"(а.с.37-зворот - 41).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, що в свою чергу підтверджує та дозволяє дійти висновку, що ТОВ "ФК "Сіті Колект"одержало від первісного кредитора право вимоги по заборгованості відповідача.

Повна оплата за договором факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 р. підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 17.09.2025 р. та оплата за договором факторингу №26102023 від 26.10.2023 р. підтверджується платіжною інструкцією від 26.10.2023 р. №160 (а.с.10, 67).

Крім того, зазначені договори факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 р., №26102023 від 26.10.2023 р. у встановленому порядку також недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Тому твердження відповідача щодо не доведення факту відступлення права грошової вимоги суд не бере до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитору, який вказано в кредитному договорі №3477937 від 21.02.2023 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.52) підтверджує, що ТОВ "ФК "Сіті Колект" за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором №3477937 від 21.02.2023 р., перейшло до ТОВ "ФК "Сіті Колект".

Всупереч умовам кредитного договору №3477937 від 21.02.2023 р. відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, за вищевказаних обставин суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитним договором №3477937 від 21.02.2023 р., за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, що становить загальну суму 19 053.65 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000.00 грн. надано договір № 25 від 17 жовтня 2025 року про надання правової допомоги (а.с.57-59); додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №25 від 17 жовтня 2025 р. (а.с.60-61); платіжну інструкцію №711 від 01.12.2025 р. (а.с.62); заявку про надання правової допомоги №981 від 25.11.2025 р. (а.с.63); витяг з акту про надання правової допомоги №981 від 26.11.2025 р. (а.с.64).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 9 000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що він являється інвалідом ІІІ групи та звільнений від сплати судового збору, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 259/25/1079/В.

Однак згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Тому відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №1081 від 04.12.2025 р. про сплату судового збору загальною сумою 2 422,40 грн. (а.с. 1).

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в повному розмірі, яка становить 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" заборгованість за кредитним договором № 3477937 від 21.02.2023 р. у розмірі 19 053.65 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн., а всього 23 476.05 грн. (двадцять три тисячі чотириста сімдесят шість грн. 05 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект", місцезнаходження: м.Київ, пр.Соборності, 30А, офіс 321, ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева