Ухвала суду № 136131093, 29.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 175/8306/2025

провадження 2/201/780/2026

УХВАЛА

29 квітня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого - судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення коштів і витрат,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 25 червня 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення коштів і витрат, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Справа по суті слухалася, виносилася ухвала, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.

Судом з`ясувалося, що підставою вказаного позову є те, що позивач вже неодноразово звертався до відповідачів з позовами до адміністративного суду про перерахунок і виплату його пенсії відповідно до вимог законодавства, судами виносилися рішення на його користь, але вони не виконані, чим йому завдана матеріальна і моральна шкода, яка складається саме з тих сум, що по перерахунку повинні були йому бути виплачені відповідачами, чого зроблено не було. Добровільно виконати вказані рішення, що набрали законної сили, відnовідачі відмовляються через відсутність коштів, питання самостійно не вирішено і позивач вимушений був звертатися до суду.

В судове засідання представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подав клопотання про закриття провадження в справі через неможливість розгляду цього спору загальним місцевим судом, оскільки такий спір повинен розглядатися адміністративним судом, вимогі похідні з тих рішень суду, але не тільки по шкоді, перерахункам пенсії та відсоткам і інфляційним втратам, але і по підвідомчості розгляду таких справ і наявності вже вирішеного спору, виконанню рішення суду. Таким чином, станом натепер основний спір вирішується, розглядається і виконується саме за правилами юрисдикції адміністративного суду, що свідчить про можливість закриття провадження в справі.

Представник відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області підтримав вказане клопотання і просив його задовольнити, представник ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області підтримав вказане клопотання, позивач заперечував проти вказаного клопотання, вважаючи його безпідставним і способом затягування в розгляді справи.

Суд вважає можливим закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, роз`яснивши наслідки закриття провадження в справі, зважуючи на вище вказані обставини і на те, що вказане не порушує інтереси учасників справи та інших осіб, суд вважає можливим закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Позовна заява ОСОБА_1 обгрунтована тим, що позивач є пенсіонером та ветераном органів внутрішніх справ та йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ була призначена в основному розмірі пенсія 85 % грошового забезпечення. При перерахунку пенсії позивача у 2018 році її розмір незаконно, протиправно пенсійним фондом було зменшено з 85% до 70% суми грошового забезпечення.

17 квітня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 160/1807/20 виніс рішення, яким визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області, щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70% від суми грошового забезпечення, та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплати Позивачу пенсію в розмірі 85% сум грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року. Стягнуто з ГУ ПФ України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840.80 грн..

30 червня 2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено рішення справі 160/8329/21 яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки наданої Міністерством внутрішніх справ України від 07 травня 2021 року № 22/6-1882. та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії позивача на підставі довідки наданої Міністерством внутрішніх справ України від 07 травня 2021 року № 22/6-1882, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, та провести виплати за перерахованою пенсією, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 грн..

18 жовтня 2021 року було винесене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/14289/21 яке набрало законної сили 18 листопада 2021 року, де зазначено: Визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області, щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70% від суми грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі 85% суми грошового забезпечення починаючи з 01 квітня 2019 року. Стягнути а рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908.00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) грн..

Вищевказані судові рішення набрали законної сили, проте ГУ ПФУ в Дніпропетровській області їх не виконало, в зв`язку з чим позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльності Головного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області та Головного Управління Державної Казначейської Служби України у Дніпропетровській області щодо не виплати заборгованості та задовольнити позов про відшкодування шкоди а саме матеріальної та моральної шкоди під час тривалому невиплачення коштів ОСОБА_1 . Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 338 189 грн. 04 коп.. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 548 317 грн. 80 коп. сукупного індексу. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди боргу 40 290 грн. 03 коп., 3% річних. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100 000 гривен. Стягнути судові витрати у сумі 750 грн..

В зв?язку з вказаним суд звертає увагу на наступне: Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим. Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 Цивільного кодексу України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 Цивільного кодексу України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, провадження № 14-158цс20, дійшла висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Вказане також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року, справа № 420/2411/19.

Позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди, також є похідною вимогою від основного спору, оскільки, як зазначає позивач, моральна шкода полягає у надмірно тривалому невиконанні рішення, тобто, внаслідок бездіяльності відповідача має місце несвоєчасного виконання вищезазначених рішень судів, що в свою чергу і призвело до спричинення моральних страждань позивачу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, оскільки, заявлені позовні вимоги є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат (пенсії), який розглядався за правилами адміністративного судочинства, то позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області та Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів, матеріальної та моральної шкоди та судових витрат повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за правилами якого був розглянутий основний спір.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Вимоги про стягнення коштів і витрат є похідними і залежать від вирішення первісного питання про перерахунок і виплату пенсії позивачу відповідачами, яке вже вирішене іншим рішенням суду, тому воно не є самостійним, не впливає на основний предмет спору і повністю витікає з встановлення цього факту. А оскільки підлягає закриттю провадження стосовно того питання, то повинно бути закритим провадження і стосовно цих вимог.

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У цій справі підлягає застосуванню доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «nonconcedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. У статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України). Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Під предметом позову розуміється певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд приходить до висновку, що дана ухвала повною мірою обгрунтована, є зрозумілою учасникам справи та в ній належним чином зазначені підстави, на яких вона грунтується.

Також суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, закриття провадження в справі з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що вказане закриття провадження не порушує інтереси учасників справи та інших осіб, тому суд вважає можливим клопотання задовольнити і провадження по справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 182, 222, 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення коштів і витрат закрити.

Ухвала набрала законної сили 29 квітня 2026 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -