Ухвала суду № 136131006, 30.04.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер 211/4992/25

Номер провадження 1-кп/211/865/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора (в режимі відеоконференціі) ОСОБА_3

захисників ( в режимі відеоконференціі) ОСОБА_4

ОСОБА_5

обвинувачених (в режимі відеоконференціі) ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотаня ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024050000000094 від 06 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого у ч.2 ст. 307 КК України,

УСТАНОВИВ:

до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування арешту майна, який накладено на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Кам`янське від 06.02.2025 року на ноутбук «Lenovo IdeaPad Slim 516IAH8 s/n MP2M7z32». Клопотання мотивовано таким.

У межах досудового розслідування 16.01.2025 року під час обшуку було вилучено та накладено арешт, на ноутбук «Lenovo IdeaPad Slim 516IAH8 s/n MP2M7z32», який перебуває під арештом понад рік, судовий розгляд триває понад 8 місяців, при цьому жодних експертиз чи інших слідчих дій із цим майном не призначалось і не проводилось, письмові докази у суді не досліджені.

Вважає, що ноутбук було вилучено незаконно. Так ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук не містила дозволу на вилучення комп`ютерної техніки/ноутбуків. У резолютивній частині ухвали зазначені інші категорії предметів (мобільні телефони, сім-картки тощо), але ноутбуки не зазначені.

Незаконно вилучене майно не може бути законним об`єктом арешту. Експертизи ноутбука не призначались; огляд/дослідження не проводились; об`єктивної необхідності у подальшому арешті не існує. Арешт втратив процесуальну мету та є непропорційним втручанням у право власності. Ноутбук перебуває під арештом понад 1 рік, що суперечить принципу розумності строків та практиці ЄСПЛ щодо ст.1 Протоколу №1 до Конвенції. Місцем зберігання речового доказу визначено орган досудового розслідування у м. Краматорськ, яке перебуває під постійними обстрілами. Держава не гарантує збереження майна, що створює ризик його знищення або пошкодження. Продовження арешту за таких умов є необґрунтованим та небезпечним. Просить суд скасувати арешт у кримінальному провадженні №12024050000000094 в частині ноутбука «Lenovo IdeaPad Slim 516IAH8 s/n MP2M7z32». Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повернути ноутбук законному власнику.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_5 підтримала думку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання ОСОБА_6 .

Захисник Козак підтримав клопотання ОСОБА_6 .

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення власника/володільця майна, суд висновує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У пункті 1 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У частині 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково на підставі ухвали суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на зазначене, ця норма пов`язує право суду на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед судом їх переконливості.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту суд, з огляду на докази має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищезазначених осіб можливе за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

На цієй стадії розгляду справи суд, ще не досліджував письмові докази по справі, тому не має можливості перевірити умови накладення та подальшої портеби майна щодо якого подав клопотання обвинувачений, тому суд, вважає, що клопотання передчасне і його не потрібно задовольняти.

З огляду на викладене, керуючись ст.174 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1